Болеслав Буяльський майже 60 років присвятив мистецтву виразного читання, завжди вів щоденник і досі не користується окулярами
Юний вчительУ рідній кіровоградській школі Болеслав Буяльський провчився лише шість років. Через голодомор у 33-му її довелося покинути. Щоб закінчити навчання, 16-літній Болеслав, додавши собі два роки, вступив до Київського індустріального робітфаку, куди приймали лише повнолітніх. Він був дуже здібним і мав хорошу пам'ять. Його як кращого студента, зробили наставником інших учнів, старших за нього. Сусід по кімнаті гуртожитку керував оркестром і запросив Болеслава, який добре знав нотну грамоту, підробляти музикантом. Грою на барабані і альті він став заробляти на прожиття. Поляк у сім'ї українцівУ 37-му році влада почала арештовувати "ворогів народу". Особливих гонінь зазнавав польський народ - кожен НКВДист мав арештувати певну кількість поляків. Серед них був і батько Болеслава. Аби уникнути розправи, всю родину, яка тоді проживала у Барському районі, в документах "перехрестили" на українців. Батько Адам Владиславович став Адамом Володимировичем, мати Анастасія Дорофіївна Лактіонова, росіянка, стала українкою. Сестру, яку хрестили в костьолі, зробили православною. З польською національністю залишився лише Болеслав - змінивши паспорт, він втрачав можливість прописатися у Києві, а ще необхідно було б змінювати комсомольський білет. Фіктивний шлюб Болеслав Адамович закінчив Вінницький педагогічний інститут, де потім працював доцентом на кафедрі російської і зарубіжної літератури.Він брав участь у Другій світовій війні і отримав бойові нагороди. Під час воєнних подій на Літинщині зустрів Марію Іщук, до якої залицявся ще в інституті. Щоб допомогти дівчині уникнути каторги в Німеччині, Болеслав запропонував їй фіктивне одруження. Він мав довідку про хворобу на туберкульоз, і ставши дружиною хворого, Марія могла залишатися на батьківщині. Дружні відносини у фіктивному союзі поступово переросли у міцні стосунки. Вони прожили разом 45 років і виховали трьох дітей. У 90-му році Болеслав Адамович зазнав гіркої втрати - любої дружини не стало. Поезія - не бухгалтерська книгаБолеслава Адамовича завжди хвилювало те, що багато його колег-літературознавців не приділяють належної уваги виразному читанню.- Коли я ще до інституту працював у вечірній школі, то помітив, що навіть дорослі студенти поезію читають як бухгалтерську книгу. Шевченко б не змирився з таким читанням своїх творів, - розповідає педагог.На його думку майстерне читання навчає цінувати твори письменників і розвиває любов до прекрасного. А культурі мовлення треба приділяти більше уваги, бо вона тісно пов'язана із загальною культурою людини. Для обміну досвідом Болеслава Буяльського запрошували вести заняття не лише до навчальних закладів Вінниччини, а й усієї України.Про свою методику виразного читання, якій присвятив майже 60 років життя, він написав багато робіт. Головною роботою вважає книгу "Поезія усного слова". На його думку, опанувавши цю книгу, можна здобути знання, які дає далеко не кожен філологічний заклад.Цю книгу знають у всій Європі та Америці. Проте на Україні вона вийшла дуже малим тиражем.Болеслав Адамович ще зі студентських років веде щоденник, який постійно перечитує, адже у 87 років йому важко пригадувати деякі події.- Я раджу всім мати щоденник. Коли людина занотовує те, що відбулося в її житті, вона залишає після себе пам'ять для своїх дітей і внуків, - каже Болеслав Буяльський.Спартанське життяЛітературознавець ніколи не користувався окулярами. Він і зараз не відчуває в них потреби, щодня перечитуючи сторінки "Кобзаря".- Коли я був ще студентом, лікарі радили придбати окуляри для покращення зору. Надівши їх, я побачив у дзеркалі дуже кумедну мордуленцію. Вирішив, що ходити в окулярах не буду, - розповідає Болеслав Адамович. - Зараз лівим оком я добре бачу все, що знаходиться далеко, а правим читаю.У минулому році Болеслав Буяльський сім місяців пролежав у госпіталі. Думав, що доживає останні дні, але лікування пішло на користь і він став почувати себе краще. Але роки беруть своє - зараз Болеславу Адамовичу досить важко стояти і ходити тривалий час, бо паморочиться в голові. - Але варто мені сісти і все стає нормально, - каже він і сподівається, що знайдуться цілителі, які допоможуть йому подолати кволість.Він намагається вести спартанський спосіб життя. Прокидається о п'ятій ранку. Щодня їсть варені овочі, п'є ряжанку та квас, обмежує себе у солодощах, м'ясо і рибу вживає лише двічі на тиждень. Намагається всього їсти небагато. На його думку, люди, об'їдаючись, скорочують собі віку. - Проте "у всякого своя доля", як писав Шевченко. І смерті я не боюся, але хочу ще трохи прожити, бо треба завершити кілька справ, - каже Болеслав Адамович.Педагог має на меті відвідувати педінститут, щоб навчати вчителів і студентів мистецтву виразного читання.Довідка "20 хвилин":Болеслав Адамович Буяльський - літературознавець, педагог, кандидат філософських наук, професор, автор понад 30 друкованих творів. Серед них три книги. Він -один з укладачів підручників і хрестоматій для 9-10-х класів. Записаний до "Енциклопедії Сучасної України".
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.