Сьогодні, 6 лютого, Вінниця попрощалася з 33-річним добровольцем Ярославом Мельницьким.
Захисник не встиг потримати своїх двійнят на руках — загинув за день до їх народження в грудні 2024 року.
Він вважався безвісти зниклим. Лише через рік родина отримала офіційне підтвердження смерті воїна і сьогодні провела його в останню путь.
Поранення, втрати, реабілітація… Але вони не зламалися. Сергій Кумчак, Володимир Біленький, Ярослав Павлик пройшли через пекло війни і сьогодні знову живуть повноцінним життям: тренуються, відкривають власні справи, допомагають іншим.
Гранати, ножі, трагедії в рідних селах… Це історії людей, які вижили на фронті, але не змогли вистояти перед внутрішньою війною.
Ми згадуємо їх, щоб зрозуміти справжню ціну цієї кровавої війни.
Місяці під тортурами та страхом росіян, що здавався нескінченним — і все ж вони витримали.
Дехто провів у неволі місяці, інші — понад два роки, але кожен залишив там частину себе, відстоявши власну гідність і честь.
Олександр Константинов, Ярослав Склярук, Микола Козяр, Сергій Загика, Іван Красножон та багато інших — їхні долі різні, але кожна з них несе історію відваги і готовності віддати найдорожче за рідну землю.
Вони боронили нас щодня, стояли на передовій і віддавали найдорожче — життя.
Віталій Пелих, Олег Кривогуз, Олександр Слюзар, Максим Купрійчук, Петро Коваленко — їхніх імен багато, і кожне з них несе історію мужності, відваги та самопожертви.
Сьогодні згадаємо цих людей, чиї подвиги нагадують нам ціну спокою і свободи.
Владислав Іванов
Світла пам'ять Героям-Захисникам! Най Ваші душі матимуть спокій там, на небі! Співчуття рідним та близьким цих відважних людей!
Рік минає, а разом із ним і спогади про подвиги тих, хто стояв і стоїть на передовій.
Ми вирішили згадати історії наших бійців, тих, хто щодня боронить нас і нашу землю.
Їхні долі — нагадування про мужність, відданість і ціну свободи, які варто пам’ятати.
Лариса Бятова
Дякую усім,хто захищає нашу Україну, за вашу мужність, силу та самопожертву, я вдячна вам за кожен мирний день, за збережені життя, за майбутнє наших дітей і онуків.Ваша відвага дає нам надію на перемогу, на справедливий мир.Низький уклін, нехай Бог оберігає кожного захисника та захисницю!
Студент Вінницького технічного університету Дмитро Ящук взяв академвідпустку і долучився до лав ЗСУ.
У 2025 році 20-річний захисник уже встиг послужити на передовій, керуючи потужними безпілотниками «Вампір», та отримати поранення.
Про те, як потрапив на службу і як втратив частину стопи, Дмитро розповів журналістам «20хвилин».
Вінничани провели в останню путь 33-річного Героя-захисника Сергія Ростківського (позивний «Ростік»).
Сапер загинув 6 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині внаслідок скиду ворожого дрона.
До журналістів «20 хвилин» звернулася старша сестра загиблого захисника Олександра Сімчука.
Від Олени Прушко ми дізналися, що батьки їхні померли, і 23-річний оборонець жив з її родиною.
Попри це вінничанка не може отримати виплати, і вже кілька років у судах доказує, що була на утриманні брата.
Що кажуть про це юристи — читайте далі.
Лариса Бятова
Те,що сім'я сестри приймала коштовні подарунки від брата-це не є "утриманням".Загиблий герой не може бути годувальником сім'ї де є так би мовити"глава сімейства"-чоловік,батько. Те,що він(батько) пияка,то проблема не держави. Закон є закон і сестра нічого не доб'ється,навіть якщо Закон переглянуть і приймуть поправки,то це вже буде стосуватися випадків,які будуть ставатися після поправки.
Мінометник Роман Громлюк загинув рік тому на Донеччині. Мужньому 30-річному сину, біля власної домівки, батьки встановили меморіальну дошку та прапор.
Рідні вже зібрали підписи на петицію про присвоєння захиснику Героя України, проте сподіваються хоча б на орден «За мужність».
Понад 10 років мріяв про дітей, а загинув за день до їх народження. Попрощалися з Ярославом Мельницьким
Сьогодні, 6 лютого, Вінниця попрощалася з 33-річним добровольцем Ярославом Мельницьким. Захисник не встиг потримати своїх двійнят на руках — загинув за день до їх народження в грудні 2024 року. Він вважався безвісти зниклим. Лише через рік родина отримала офіційне підтвердження смерті воїна і сьогодні провела його в останню путь.
Людські долі або Історії Героїв, які після фронту повертаються до життя. Частина п’ята
Поранення, втрати, реабілітація… Але вони не зламалися. Сергій Кумчак, Володимир Біленький, Ярослав Павлик пройшли через пекло війни і сьогодні знову живуть повноцінним життям: тренуються, відкривають власні справи, допомагають іншим.
Людські долі або Історії Героїв, які не змогли пережити біль війни в тилу. Частина четверта
Гранати, ножі, трагедії в рідних селах… Це історії людей, які вижили на фронті, але не змогли вистояти перед внутрішньою війною. Ми згадуємо їх, щоб зрозуміти справжню ціну цієї кровавої війни.
Людські долі або Історії Героїв, що вистояли в пеклі полону. Частина третя
Місяці під тортурами та страхом росіян, що здавався нескінченним — і все ж вони витримали. Дехто провів у неволі місяці, інші — понад два роки, але кожен залишив там частину себе, відстоявши власну гідність і честь. Олександр Константинов, Ярослав Склярук, Микола Козяр, Сергій Загика, Іван Красножон та багато інших — їхні долі різні, але кожна з них несе історію відваги і готовності віддати найдорожче за рідну землю.
Людські долі або Історії Героїв, чиї серця зупинились на полі бою. Частина друга
Вони боронили нас щодня, стояли на передовій і віддавали найдорожче — життя. Віталій Пелих, Олег Кривогуз, Олександр Слюзар, Максим Купрійчук, Петро Коваленко — їхніх імен багато, і кожне з них несе історію мужності, відваги та самопожертви. Сьогодні згадаємо цих людей, чиї подвиги нагадують нам ціну спокою і свободи.
Світла пам'ять Героям-Захисникам! Най Ваші душі матимуть спокій там, на небі! Співчуття рідним та близьким цих відважних людей!
Людські долі або Історії Героїв, що тримають фронт. Частина перша
Рік минає, а разом із ним і спогади про подвиги тих, хто стояв і стоїть на передовій. Ми вирішили згадати історії наших бійців, тих, хто щодня боронить нас і нашу землю. Їхні долі — нагадування про мужність, відданість і ціну свободи, які варто пам’ятати.
Дякую усім,хто захищає нашу Україну, за вашу мужність, силу та самопожертву, я вдячна вам за кожен мирний день, за збережені життя, за майбутнє наших дітей і онуків.Ваша відвага дає нам надію на перемогу, на справедливий мир.Низький уклін, нехай Бог оберігає кожного захисника та захисницю!
Дрони, вибухи і реабілітація: 20-річний пілот бомбера розповів про службу і важке поранення
Студент Вінницького технічного університету Дмитро Ящук взяв академвідпустку і долучився до лав ЗСУ. У 2025 році 20-річний захисник уже встиг послужити на передовій, керуючи потужними безпілотниками «Вампір», та отримати поранення. Про те, як потрапив на службу і як втратив частину стопи, Дмитро розповів журналістам «20хвилин».
Загинув від скиду ворожого дрона. Вінниця провела у вічність полеглого воїна Сергія Ростківського
Вінничани провели в останню путь 33-річного Героя-захисника Сергія Ростківського (позивний «Ростік»). Сапер загинув 6 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Харківщині внаслідок скиду ворожого дрона.
Право на виплати: чому сестра полеглого бійця третій рік не може отримати гроші від держави
До журналістів «20 хвилин» звернулася старша сестра загиблого захисника Олександра Сімчука. Від Олени Прушко ми дізналися, що батьки їхні померли, і 23-річний оборонець жив з її родиною. Попри це вінничанка не може отримати виплати, і вже кілька років у судах доказує, що була на утриманні брата. Що кажуть про це юристи — читайте далі.
Те,що сім'я сестри приймала коштовні подарунки від брата-це не є "утриманням".Загиблий герой не може бути годувальником сім'ї де є так би мовити"глава сімейства"-чоловік,батько. Те,що він(батько) пияка,то проблема не держави. Закон є закон і сестра нічого не доб'ється,навіть якщо Закон переглянуть і приймуть поправки,то це вже буде стосуватися випадків,які будуть ставатися після поправки.
«Він заслуговує на Орден мужності». Батьки воїна Громлюка встановили меморіальну дошку і прапор
Мінометник Роман Громлюк загинув рік тому на Донеччині. Мужньому 30-річному сину, біля власної домівки, батьки встановили меморіальну дошку та прапор. Рідні вже зібрали підписи на петицію про присвоєння захиснику Героя України, проте сподіваються хоча б на орден «За мужність».
💔💔💔