Спалена ворожа техніка на узбіччях, посічені дерева уламками снарядів, поля, усіяні нерозірваними снарядами російських «Ураганів», свіжі сліди прильотів від артилерії та мінометів — це дорога до позицій наших захисників. На початку широкомасштабного вторгнення на цих територіях перебували ворожі війська, але згодом їх вибили.
Лейтенант Владислав Українець з Хмільника загинув у перший день війни, а поховали його тільки через дев’ять місяців, коли Херсон став знову нашим. Владислав так і не побачив сина, який народився після його смерті. Та батько встиг вибрати йому ім’я — Андрій. Сотні жителів Хмільника прийшли провести Героя в останню путь і ніхто не стримував сліз.
Роман «Якір» навчається на військовій кафедрі у Вінницькому національному технічному університеті за спеціальністю «Оператор БпЛА». Як виявилося, ці навички дуже знадобилися, коли рашисти вирішили захопити українські землі.
Вінничани в Тяжилові провели в останню путь бійця Андрія Сіфорова. Молодий чоловік загинув у бою з ворогом 20 листопада на Донеччині. Боєць був найменшим сином в багатодітній родині. Загинув в листопаді, як і його брат. Сьогодні донечці Героя виповнилося пів року.
17 жовтня до Запоріжжя прибули 108 жінок, звільнених з російського полону. У рамках обміну полоненими, на підконтрольну Україні територію повернулася і військова медикиня Наталя Фіялова з міста Бар на Вінниччині. Першою про це в соцмережах повідомила донька Вікторія. Журналісту «20 хвилин» вона також розповіла, якими були довгі місяці очікування матері з російського полону.
На деокуповану Харківщину вирушив зведений загін вінницьких поліцейських для несення служби.
На Вінниччині прощалися з Героєм Михайлом Грушею. У 35-річного захисника залишилось двоє дітей віком п’ять та 13 років.
Вінниччина щодня отримує сумні звістки з війни. Повідомили про загибель Героя Дмитра Гиржеу з Вапнярської громади.
«А ми бандерівці, ми хлопці дружнії, ми України вільної сини». Цю пісню нацгвардієць з Вінниці Олександр Музика заспівав в розбомбленій школі і став зіркою ТікТоку. Зараз цей військовий поранений, знаходиться на лікуванні. Та нам вдалося з ним поговорити і про музику, і про війну.
Спалена ворожа техніка на узбіччях, посічені дерева уламками снарядів, поля, усіяні нерозірваними снарядами російських «Ураганів», свіжі сліди прильотів від артилерії та мінометів — це дорога до позицій наших захисників. На початку широкомасштабного вторгнення на цих територіях перебували ворожі війська, але згодом їх вибили.
Леван Чедіа народився в Абхазії і добре знає, що таке агресія росії. В Україну приїхав у 2016 році. Воював за нас, як і українці колись воювали за Грузію. Був тричі поранений. Тепер живе у Вінниці. І це — його історія