«Мій брат. Моє сонце». Вінниця попрощалася з Віктором Гусляковим, який живцем згорів від удару дрона

Лариса ОЛІЙНИК

Вінниця попрощалася з захисником Віктором Гусляковим. 6 серпня, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новотаврійське, він загинув.
Мешканці Тяжилова долучилися до «живого коридору» та гідно провели Героя в останню путь.

Тяжилів знову у скорботі. 11 серпня місцеві жителі провели ще одного нашого Захисника, який повернувся додому «на щиті».

Квітами була встелена дорога, майоріли жовто-сині стяги.

Труна була закрита, оскільки Герой згорів живцем в автівці від удару ворожого дрону. На прощанні було весільне гільце і коровай — Герой так і не встиг створити родину…

Віктор Гусляков народився у Вінниці 5 листопада 1980 року. Базову освіту він здобув у загальноосвітній школі №27, а далі навчався у Центрі професійно-технічної освіти №1, де опанував спеціальність автослюсаря.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений 20 хвилин - Новини Вінниці (@vn20minut)

Після проходження строкової служби в армії Віктор розпочав свій трудовий шлях. Тривалий час працював на науково-виробничому підприємстві «Гамма», а згодом — в Тяжилові на ринку будматеріалів. На цьому підприємстві чоловік сумлінно працював до моменту мобілізації до лав ЗСУ.

Віктор Гусляков (позивний «Цой») долучився до лав Збройних Сил України навесні 2026 року. Порри захворювання на онкологію, ТЦК мобілізував вінничанина дорогою на роботу. У складі 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг» він відбивав ворожі штурми на Оріхівському напрямку, виконуючи завдання на посаді спорядника наземних дронів.

Воїн загинув 6 серпня 2026 року поблизу селища Новотаврійське Запорізької області. Його життя обірвалося у віці 45 років.

Побратими згадують Віктора як безстрашного й вірного воїна, який завжди впевнено йшов уперед.

Сестра Світлана Мельник розповіла, що тієї трагічної ночі його група виїхала на чергове бойове завдання, як раптом потрапила під масований ворожий обстріл:

— Він був найкращим братом, моїм сонечком, найкращим дядьком для моїх дітей і онучки. Я завжди була з ним на зв'язку. 5 серпня О 23-й годині я поспілкувалася з Вітею, а о 2-й годині ночі він загинув. Віктор повертався з бойового завдання і першим помітив FPV-дрон та встиг попередити побратимів, завдяки чому троє членів екіпажу залишилися живими. Хлопці вискочили з машини, зазнали поранень. Брат мій згорів живцем у завантаженому Хамері. Йому відірвало руки і ноги.

Також сестра розкрила секрет позивного брата та розповіла, якою він був людиною.

— На війні брат часто слухав хіт свого зіркового тезки Віктора Цоя про те, що війна — справа молодих і найкращі ліки проти зморшок, (оскільки вони гинули молодими), — ділиться сестра полеглого Героя Світлана. — Він був моїм молодшим братом. Тим, хто приносив звідусіль котиків та виходжував їх. Тим, хто не терпів корисливих людей та завжди до всього ставився з гумором. Наприклад, коли я поскаржилася на повітряні тривоги, він відповів: «Дивно, а у нас на передовій тихо…». Тим, хто був найкращим дядьком і другом для моїх дітей та дідусем для моєї першої онуки… Віктор понад усе мріяв, щоб якнайшвидше закінчилась війна і діти жили під мирним небом.

Відспівали Героя Віктора Гуслякова в Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Чин поховання відбувся на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!