Фото талонів на мило — ще один приклад радянського абсурду — розмістили на сторінці у групі «Могилів-Подільський — Історія міст і сіл Поділля».
Розповідаємо, як старий миловар рятував земляків від дефіциту.
Крига покрила все — від дерев до тротуарів. Мешканці Вінниці навчилися виживати серед холодного хаосу, а комунальні служби і лікарі робили неможливе, щоб місто не зупинилося.
Александр Повар
Цікава інформація - є точна кількість повалених електроопор «20 повалених електроопор» та незрозуміла кількість «кілька людей загинули» - так ніби опори важливіші за людей…
На туристичному порталі міста Visit Vinnytsia розповіли неочевидні речі про музей-садибу Пирогова.
Зокрема, про те, як це майно перейшло у власність видатного хірурга, кого він приймав у своєму медичному кабінеті та які трансформації пережила садиба за останні століття.
Палац Собанських в селі Ободівка вважається одним із найбільших в Україні.
На жаль, його велич у минулому. Тотальна руїна настала вже у часи української незалежності. Дехто каже, що до руйнації палацу добряче приклали руку місцеві мешканці.
Розповідаємо історію розкішної садиби польських магнатів.
Sergiy Rudy
Хохли все знищили, допомогли леніну знищити справжню українську єліту, в 90-х знищили все що самі і будували... цей народ мабуть скоро ісчезне
Село Лісове Жмеринського району (в минулому — Берлінці Лісові) відоме ще в XV ст.
У власності родини Уруських колись там знаходився розкішний маєток.
Зараз від нього залишились лише спогади і колекція чорно-білих світлин.
Синагозі Лівщиця, що на Соборній, майже півтора сторіччя. Свого часу її звели на замовлення заможного єврейського купця.
Будівля збереглася й до наших часів та продовжує виконувати свою основну функцію — бути молитовним будинком для єврейської громади.
Людмила Пастушенко
Це iсторiя мiста.й як би ви бажали чи нi в нас у мiстi проживало багато евреiв й вони багато чого зробили для розвитку мiста.В мене були педагоги евреi.й навiдлiч педагогам iньшоi нацiональностi .вони не були агресивними.мстивими.то були люди з великоi букви.як й педагоги.А ще-жиди й евреi то е не одне й теж.
Вінницькі зими зазвичай м'які, а подекуди навіть теплі. Але так було не завжди. Були роки, коли морози були настільки «пекучими», що спиняли навали татар, а хуртовини не припинялися по три доби, замітаючи снігом домівки.
Були в історії Вінниці й дні, коли місто перетворювалася на замерзле володіння Снігової королеви, а бувало — на одну суцільну ковзанку. А ще у нас були такі «холодні рекорди», коли на вулиці й носа ніхто не показував.
Минуло більше 25 років відтоді, як у Вінницькій області сталося найбільше за всю її історію стихійне лихо — заледеніння 2000 року.
Пригадуємо, що конкретно тоді відбувалося у місті та області, розповідаємо, як боролися з наслідками негоди, і говоримо зі свідками тих подій.
Валера Мельник
На службу ішов пішки 15 км.
Дерева валяться,провода лопають,два часа пішого жаху.
Своє 60-річчя минулого року міг би відзначити Вінницький ламповий завод. Підшипниковому було б 54 роки. А вінницькому Хімпрому взагалі б було аж 109 років!
Втім, на жаль чи на щастя, ці радянські гіганти вже давно не існують. Залишилися старі фото підприємств та спогади вінничан, що там працювали.
Володимир Бондарчук
Robert Micadaro А він і був за межами,але комусь треба було знищити садок,теплиці іще багато чого,розповісти,що там буде автовокзал і ще багато чого,а потім зробити те що є зараз.
Продовжуємо серію публікацій про життя Вінниці та вінничан у роки незалежності. Цього разу проаналізували місцеву пресу за 1994-й. Як і попередній рік, цей видався надзвичайно складним.
На тлі гіперінфляції ціни на все стрибнули у космос — один долар тепер коштував майже 150 тисяч карбованців. Вінничани отримували зарплату мільйонами. Водночас понад 50 тисяч містян втратили роботу, що нерідко призводило до фатальних наслідків.
У нас офіційно почався процес приватизації державних підприємств. Вінничани добровольцями їхали воювати на боці Чечні, а афганцям встановили пам'ятник. Тоді ж ученим заледве вдалося зберегти тіло забальзамованого Пирогова. З аеропорту можна було полетіти до Італії та Хорватії, а річковий трамвай довозив пасажирів до Михайлівки.
Коли мило було по талонах: як старий миловар рятував Ямпіль від радянського дефіциту
Фото талонів на мило — ще один приклад радянського абсурду — розмістили на сторінці у групі «Могилів-Подільський — Історія міст і сіл Поділля». Розповідаємо, як старий миловар рятував земляків від дефіциту.
Як Вінниця замерзла у крижаному полоні 2000 року: спогади очевидців і наслідки катастрофи
Крига покрила все — від дерев до тротуарів. Мешканці Вінниці навчилися виживати серед холодного хаосу, а комунальні служби і лікарі робили неможливе, щоб місто не зупинилося.
Цікава інформація - є точна кількість повалених електроопор «20 повалених електроопор» та незрозуміла кількість «кілька людей загинули» - так ніби опори важливіші за людей…
Цікаві факти про музей-садибу Пирогова. Вони вас точно здивують!
На туристичному порталі міста Visit Vinnytsia розповіли неочевидні речі про музей-садибу Пирогова. Зокрема, про те, як це майно перейшло у власність видатного хірурга, кого він приймав у своєму медичному кабінеті та які трансформації пережила садиба за останні століття.
Сто кімнат, колекція картин, бібліотека, бальна зала: яким був палац Собанських в Ободівці
Палац Собанських в селі Ободівка вважається одним із найбільших в Україні. На жаль, його велич у минулому. Тотальна руїна настала вже у часи української незалежності. Дехто каже, що до руйнації палацу добряче приклали руку місцеві мешканці. Розповідаємо історію розкішної садиби польських магнатів.
Хохли все знищили, допомогли леніну знищити справжню українську єліту, в 90-х знищили все що самі і будували... цей народ мабуть скоро ісчезне
Унікальні фотографії маєтку Уруських в селі Лісове: що приховують кадри садиби, якої вже немає
Село Лісове Жмеринського району (в минулому — Берлінці Лісові) відоме ще в XV ст. У власності родини Уруських колись там знаходився розкішний маєток. Зараз від нього залишились лише спогади і колекція чорно-білих світлин.
Як у Вінниці побудували головну синагогу та хто такий Лівщиць? Цікава історія
Синагозі Лівщиця, що на Соборній, майже півтора сторіччя. Свого часу її звели на замовлення заможного єврейського купця. Будівля збереглася й до наших часів та продовжує виконувати свою основну функцію — бути молитовним будинком для єврейської громади.
Це iсторiя мiста.й як би ви бажали чи нi в нас у мiстi проживало багато евреiв й вони багато чого зробили для розвитку мiста.В мене були педагоги евреi.й навiдлiч педагогам iньшоi нацiональностi .вони не були агресивними.мстивими.то були люди з великоi букви.як й педагоги.А ще-жиди й евреi то е не одне й теж.
«Такі морози не витримували ні люди, ні тварини»: розповідаємо про найхолодніші в історії вінницькі зими
Вінницькі зими зазвичай м'які, а подекуди навіть теплі. Але так було не завжди. Були роки, коли морози були настільки «пекучими», що спиняли навали татар, а хуртовини не припинялися по три доби, замітаючи снігом домівки. Були в історії Вінниці й дні, коли місто перетворювалася на замерзле володіння Снігової королеви, а бувало — на одну суцільну ковзанку. А ще у нас були такі «холодні рекорди», коли на вулиці й носа ніхто не показував.
https://www.facebook.com/share/r/189MGBvWjR/
Все перетворилося на кригу. Пригадуємо, як чверть століття тому ми потерпали від стихійного лиха
Минуло більше 25 років відтоді, як у Вінницькій області сталося найбільше за всю її історію стихійне лихо — заледеніння 2000 року. Пригадуємо, що конкретно тоді відбувалося у місті та області, розповідаємо, як боролися з наслідками негоди, і говоримо зі свідками тих подій.
На службу ішов пішки 15 км. Дерева валяться,провода лопають,два часа пішого жаху.
Три вінницьких заводи, які залишились тільки на фото — ДПЗ, «лампочка», Хімпром
Своє 60-річчя минулого року міг би відзначити Вінницький ламповий завод. Підшипниковому було б 54 роки. А вінницькому Хімпрому взагалі б було аж 109 років! Втім, на жаль чи на щастя, ці радянські гіганти вже давно не існують. Залишилися старі фото підприємств та спогади вінничан, що там працювали.
Robert Micadaro А він і був за межами,але комусь треба було знищити садок,теплиці іще багато чого,розповісти,що там буде автовокзал і ще багато чого,а потім зробити те що є зараз.
Час, коли ми були бідними мільйонерами. Розповідаємо, яким для вінничан видався 1994 рік
Продовжуємо серію публікацій про життя Вінниці та вінничан у роки незалежності. Цього разу проаналізували місцеву пресу за 1994-й. Як і попередній рік, цей видався надзвичайно складним. На тлі гіперінфляції ціни на все стрибнули у космос — один долар тепер коштував майже 150 тисяч карбованців. Вінничани отримували зарплату мільйонами. Водночас понад 50 тисяч містян втратили роботу, що нерідко призводило до фатальних наслідків. У нас офіційно почався процес приватизації державних підприємств. Вінничани добровольцями їхали воювати на боці Чечні, а афганцям встановили пам'ятник. Тоді ж ученим заледве вдалося зберегти тіло забальзамованого Пирогова. З аеропорту можна було полетіти до Італії та Хорватії, а річковий трамвай довозив пасажирів до Михайлівки.
треба було йти до Дитячого миру