«Почерк Артинова, але автор невідомий»: у Корделівці є вежа, схожа на вінницьку
- Дві вежі — у Вінниці і у селі Корделівка Калинівської громади — дещо схожі за зовнішнім виглядом.
- Хто побудував таку споруду у Вінниці, відомо, а ось інформації про корделівську вежу дослідникам історії села знайти не вдалося.
- Що каже з цього приводу один з них — професор-історик? З ним розмовляв журналіст «20 хвилин».
Обабіч автомобільної траси «Вінниця – Київ», у селі, можна побачити водонапірну вежу. Як пояснив староста села Сергій Ломачевський, це найвища точка у населеному пункті. Споруда у Корделівці, як і у Вінниці, теж збудована з червоної цегли, має привабливу архітектурну форму.
Обидві споруди є найвищими точками
Автором вежі у Вінниці є Григорій Артинов, який працював головним архітектором нашого міста у 1900-1919 роках. Хто проектував у Корделівці, поки що це залишається загадкою.
Староста села Сергій Ломачевський порадив поспілкуватися з їхнім земляком, професором історії Юрієм Земським. Підказав його контакти. Пан Юрій виходець з Корделівки, працює завідувачем кафедри Хмельницького національного університету. Написав і видав книгу про історичне минуле рідного села. Грунтовно дослідив період від XIV до початку ХХ століття. Його книга називається «На межі чотирьох воєводств і трьох губерній: Корделівка і Калинівщина». Видання, формату А4, має обсяг понад 300 сторінок. Науковець каже збирав матеріал упродовж 20-ти років.
— Історію села я досліджував протягом двадцяти років, але у жодному архівному документі не знаходив інформації про те, хто проектував нашу корделівську вежу, — сказав у розмові з журналістом «20 хвилин» Юрій Земський. — Не вдалося дізнатися і про дату її будівництва.
Вежа знаходиться на території колишнього цукрозаводу. У книзі є великий розділ, присвячений підприємству. Науковець знайшов архівне підтвердження дати початку і завершення будівництва цукроварні. Будували її протягом дев’яти років — з 1833 по 1842-й.
Про водонапірну вежу в архівах нічого не згадується. Можливо, тому, що об’єкт не становив особливого значення. Схоже, і в наш час про неї мовчали б, якби хтось з односельців не порівняв її з вінницькою.
Розмістив у мережі дві світлини — одну зробив у Вінниці, другу у своєму селі — і схожість, хоч і невелика, дала про себе знати. Принаймні в окремих деталях. Мова про зовнішню схожість. Архітектурні деталі не обговорюємо. Про це можуть говорити фахівці.
Обидві вежі є найвищими точками у своїх населених пунктах — у Вінниці і в Корделівці.
Використовують за призначенням
Вінницька вежа давно не використовується за призначенням. Зате вона стала символом міста. Є цікавим екскурсійним об’єктом. У Корделівці з допомогою башти продовжують подавати воду. Цукрозавод не працює вже майже десять років, але башту для води зберегли.
— Наша водонапірна вежа дотепер у робочому стані, — говорить Сергій Ломачевський. — З нею подаємо воду мешканцям заводських будинків, а також у дитячий садок, лікарню, Будинок культури.
Воду подають із свердловини. Далі при потребі її спрямовують у квартири мешканців заводських будинків або у приміщення розташовані неподалік від території колишнього цукрозаводу, де розташована водонапірна вежа.
— Вінницька вежа доглянута, зберігається у належному стані, чого не скажеш про наш об’єкт, — говорить Сергій Ломачевський. — Дуже непросто щось робити на висоті. Найперше треба замінити вікна. На верхівці почали рости дерева. Вони руйнують стіни, але як туди добратися, щоб зрізати? Необхідної техніки нема ні в нас у селі, ні в Калинівці.
Історія з прапором
Два роки тому на верхівці вежі у Корделівці встановили жовто-синій прапор. Зробити це було непросто. Знайти необхідну техніку допоміг міський голова Калинівки Василь Поліщук.
Придбали полотнище з атласу. Знаючі люди порадили такий матеріал. Сказали, що він послужити довше у порівнянні з іншими матеріалами. Адже на висоті сильний вітер. Він щодня шматуватиме знамено, яке тріпотітиме і приходитиме у непридатність.
Закріпили прапор до металевого штира, що знаходиться на самій верхівці. Робив це один з місцевих жителів, який не побоявся піднятися на висоту. Яка саме висота корделівської вежі, про це теж нема інформації.
Знамено на маківці вежі тішило око не тільки мешканців села. Його було видно з різних точок. Крім того, біля башти зупинялися водії деяких автомобілів, гальмували автобуси з туристами, їм хотілося зробити фото на згадку. Так вежа стала локацією для фотозони у Корделівці.
Нині не побачите прапора. За словами Сергія Ломачевського, вітер зробив свою справу.
— До вежі під’їхати непросто, — пан Сергій. — Навіть якби знайшли необхідну техніку з високою стрілою, потрібен під’їзд. З протилежної сторони від дороги мочариста місцевість, та ще й струмок протікає, там техніка грузне. А від дороги доступитися можна лише тоді, коли поліція перекриє рух транспорту на автомобільній трасі.
Втім, ці складнощі ніяк не впливають на роботу дослідників історії села. Все одно хтось з них колись натрапить на документи, що засвідчують час будівництва вежі. А можливо, й автора проекту. Якщо у когось з’явиться інформація, у Корделівці будуть вдячні за встановлення історичного факту.
Читайте також:
«Поранених клали в авто один на одного»: як вчитель врятував на Курщині понад сто бійців
«Хто проти тиранії, встаньте!»: 14-річний школяр створив мультфільм про Василя Стуса
Верблюди у Козятин привезли з-під Ашхабада: розповідаємо неймовірну історію маєтку «Софіївка»
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
