Він був чудовою людиною і батьком для 9-річної доньки: попрощались з захисником Іваном Яворським

Лариса ОЛІЙНИК

У Вінниці 8 липня 2026 року провели в останню путь 41-річного захисника України, штаб-сержанта 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади Івана Яворського.
Журналісти побували на прощанні з Героєм.

Сьогодні, 8 липня, Вінницька громада схилила голови у скорботі, проводжаючи в останню путь полеглого захисника України Івана Яворського. Досвідчений воїн, штаб-сержант 79-ї ОДШБр, який присвятив життя військовій службі за прикладом батька, загинув минулого року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Довгий час Герой вважався безвісти зниклим.

Іван Яворський став до військового строю у 2006 році. Служив у лавах Національної гвардії України, брав участь у протистоянні ворогу у зоні АТО/ООС на сході країни. Торік досвідчений воїн без вагань знову добровольцем пішов боронити Батьківщину. Штаб-сержант 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади мужньо виконував завдання на Донеччині. Його останній бій відбувся 22 вересня 2025 року поблизу села Мирне Покровського району.

Іван Яворський народився 18 червня 1984 року у Вінниці. Оскільки батько був військовим, родина часто змінювала місце проживання. Попри постійні переїзди та зміну шкіл, хлопець добре навчався. У підлітковому віці він займався спортом, а також щиро захоплювався історією України. Цей інтерес згодом привів його до Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, де здобув диплом за спеціальністю «Вчитель історії та права». Проте, наслідуючи приклад батька, головною справою свого життя Іван обрав захист Батьківщини. У воїна залишилися дружина та 9-річна донька.

— Найвищою цінністю для Івана були сім’я та Україна, яких він любив усім серцем, прагнув захистити та зберегти. На цьому шляху для нього не існувало непосильних завдань чи викликів. Він завжди був зібраним, відповідальним та надзвичайно вмотивованим, — розповідають близькі полеглого Героя. — Йому дуже рано довелося пережити втрату батьків, бачив Іван і чимало горя на війні, але це не скам’яніло його душі. Він до останнього залишався неймовірно доброю, чуйною та щедрою на тепло людиною, надійною опорою для інших.

— Це дуже щира людина, був з усіма привітний, веселий, — розповідає сусідка Марина. — Дуже любив свою маленьку донечку, це великий удар для дитини. Він був усім для неї. Останній раз бачила його давненько, але завжди зустрічав жартами. Довгий час був безвісти зниклим, але всі сподівалися що живий, в полоні. Донечка дізналася про смерть батька, коли була на відпочинку в Одесі...Не вкладається в голові, найкращих забирає ця війна.

Церемонія прощання з Іваном Яворським відбулася біля його будинку на вулиці Левка Лукяненка та в стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору. Чин поховання воїна відбувся на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Редакція висловлює щирі співчуття рідним, близьким та побратимам полеглого Героя.