«На щиті» повертаються двоє хоробрих вінничан: Микола Кочмарук та Віталій Кухарук

• Сьогодні вінничани знову схилять голови у невимовному смутку.
• «На щиті» додому повернулися Микола Кочмарук та Віталій Кухарук, які від початку повномасштабного вторгнення з честю та до останнього подиху виконували свій військовий обов’язок із захисту України.
• Місцем вічного спочинку для обох стане Алея Слави Сабарівського кладовища.

Микола Кочмарук із позивним «Маестро» воював у складі 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Свій останній бій 36-річний Захисник прийняв 29 квітня поблизу села Нетайлове Покровського району Донецької області. Вдома на нього чекали дружина, двійко дітей, батьки…

Народився Микола у Вінниці 8 січня 1988 року. Після навчання у 23-й міській школі здобув фах автомеханіка. Деякий час працював за спеціальністю, а згодом відкрив власну справу. Виховував сина та донечку. А ще захоплювався музикою, грав на гітарі, через що у війську взяв позивний «Маестро».

— Микола міг і далі продовжувати спокійно жити та працювати, адже за станом здоров’я мав усі підстави не йти на війну. Проте, вчинив так, як робив завжди, — по совісті, бо мав гостре відчуття справедливості та честі, — каже батько Героя. — У тому смертельному бою син залишився прикривати вогнем хлопців, які відходили на іншу позицію. А сам опинився на лінії влучання ворожого дрона. Для його порятунку у побратимів не вистачило лічених хвилин…

• Церемонія прощання із Миколою Кочмаруком розпочнеться об 11.00 год за адресою: пров. В. Симоненка, 54.
• Поховають воїна о 13.00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Віталій Кухарук добровільно став на захист України. Служив у лавах 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Був старшим солдатом, виконував завдання з евакуації поранених та тіл загиблих побратимів у боях на донецькому напрямку. Серце воїна зупинилося 3 травня. Вдома залишились дружина, донька та син, мати та сестра…

Народився Віталій Кухарук у Вінниці 9 жовтня 1970 року. Закінчив 29-ту середню загальноосвітню школу, а потім — професійне училище №7. Мав за плечима й армійську службу, яку проходив у десантних військах. До повномасштабного російського вторгнення працював водієм на одній із пекарень міста.

Залишити мирну професію та взяти до рук зброю Віталія змусила війна. У війську через широкі вуса Віталій Кухарук отримав позивний «Вус». 

— Батько мав надзвичайно добру та лагідну вдачу. Був найкращою опорою для мами. Любив людей, а ще дуже любив тварин. Навіть на війні знаходив час, щоб нагодувати фронтових пухнастиків, попестити їх та заспокоїти, — пригадує донька Тетяна. — Він ніколи не скаржився, не розповідав про труднощі. Просто виконував свій військовий обов’язок.

За проявлені стійкість та відвагу Віталій Кухарук отримав медаль «Непереможні», мав також відзнаку «Учасника бойових дій».

• 10.30 — церемонія прощання із Віталієм Кухаруком за адресою: вул. С. Зулінського, 37,
• 11.30 — «живий коридор», маршрут якого пролягатиме від водоканалу до 29-ї школи,
• 13.00 — поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Висловлюємо співчуття рідним та близьким Героїв! Вічна пам'ять!  

Редакція RIA/20 хвилин, нагадаємо, має проєкт «‎Героям Слава!»‎. Розповідаємо вінничанам про наших неймовірних бійців, щоб слава про них та їхню мужність летіли далеко за межі України! Нам є ким пишатися!

Також ми часто пишемо про волонтерів та організації, які допомагають армії та постраждалим від війни. Всі історії зібрали у рубриці «Герої тилу». Почитати їх ви можете за посиланням.

 

Читайте також:

«Робимо ставки, де знову перейдуть дорогу на Соборній». Чому вінничани байдужі до полеглих воїнів?

«Піду за тата воювати». Після загибелі батька син вступив до військового ліцею

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google