«Піду за тата воювати». Після загибелі батька син вступив до військового ліцею

Сергій Сторожук й Олександр Штих загинули у боях з росіянами у перший рік великої війни, сьогодні, 13 березня, земляки згадували їх під час відкриття меморіальних знаків.

• Два роки тому,у цей само день, 13 березня 2022-го, на війні з росіянами загинув Сергій Сторожук з Калинівської громади.
• У пам'ять про нього, а також про його земляка Олександра Штиха відкрили меморіальні дошки.
• Син одного з них вчиться на військового, щоб йти на фронт замість батька.

Сергій Сторожук й Олександр Штих на війну пішли з рідного села Нападівка Калинівської громади. Саме в цьому селі на фасаді місцевої школи встановили меморіальні дошки. Їх відкриття відбулося сьогодні 13 березня 2024 року.

Серед тих, хто прийшов вшанувати полеглих, був син Сергія Сторожука пан Іван разом з мамою. Хлопець підходив до мікрофона.

З хвилюванням у голосі згадував батька. Одягнений у військовому однострої. Іван навчається у військовому ліцеї.

Земляки слухали юнака і дехто не міг стримати сліз. «Так рано дитина залишилася без батькової поради, без підтримки», — говорили між собою люди.

Староста села Неля Пивовар у розмові з журналістом «20 хвилин» розповіла, що підтримує контакти з дружиною полеглого Сергія Сторожука. Хоча вони переїхали жити у сусіднє село. Каже, що гарний син підростає у полеглого Героя. Хлопець не по роках серйозний, відповідальний, у всьому старанний.

«Коли батько загинув, Іван навчався у дев’ятому класі, — каже пані Пивовар. — У той же рік поступив у військовий ліцей».

За її словами, він сам виявив бажання обрати військову професію. Ще коли батько був живий, ділився з ним своїми планами. Той не заперечував, аби син став військовим.   

«Ми писали листа керівництву ліцею, аби відпустили Івана Сторожука на відкриття меморіальної дошки, — продовжує розповідь староста села. — Ваня приїхав, сказав, що буде говорити перед людьми, згадає добрим словом батька, бо дуже любив його…»

Запитую, що говорив хлопець після того, як закінчився мітинг і люди розійшлися.

«Ваня небагатослівний, — каже Неля Пивовар. — Запитувала його про навчання. Вчиться з бажанням. Ще сказав, що багато займається спортом. Найбільше зачепили за живе його слова про те, що після навчання хоче йти воювати замість тата».

Батько Івана міг не йти на фронт. Лікарі не давала добро. Але він вчинив по-іншому: написав письмове прохання з поясненням того, що всю відповідальність бере на себе. І вже 26 лютого, на четвертий день великої війни, став у стрій. На війну пішов разом з пасинком Євгеном. Той продовжує воювати з російськими окупантами. Молодший Іван хоче, аби швидше закінчилося навчання. Чому хлопець рветься на війну, зрозуміло, у нього свої рахунки з агресорами. Але йому ще рано ставати у стрій.

Вічна пам'ять і вічна шана його сміливому батьку — Сергію Сторожуку.

Вічна пам’ять і вічна слава його земляку — Олександру Штиху.

Нині на фронті з Нападівки 45 односельців. Земляки бажають усім їм живими повернутися додому з Перемогою.

Читайте також:

Хліб для фронту буде пекти переселенка з Криму. Пекарню відкриє на виграний грант

Батьки загиблого захисника презентували книгу сина «Час відважних»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.