У світі «Щедрик» почули завдяки Петлюрі. Факти про життя і трагічну смерть Миколи Леонтовича

Лариса ОЛІЙНИК

Петлюра популяризував його «Щедрик» у світі, коханка напророчила ранню смерть, а органи ВНК виконали наказ зверху.
В грудні виповнилося 145 років з дня народження нашого земляка, композитора Миколи Леонтовича.
Невідомі факти про відомого подолянина читайте у публікації 20minut.ua

Знаний український композитор, хоровий диригент, громадський діяч і педагог Микола Леонтович завдяки своєму «Щедрику» прославився на весь світ. На Поділлі, де він жив і творив, після нього залишилися музей у селі Марківка і пам'ятник його твору у Тульчині.

Творець класичних творів хорової музики Микола Леонтович народився 13 грудня 1877 року в селі Монастирок Брацлавського повіту на Поділлі (нині Немирівського району на Вінниччині) у родині сільського священика.Навчався у підготовчому класі Немирівської гімназії, Шаргородському духовному училищі та Кам’янець-Подільській духовній семінарії, де вивчав хорову музику та спів.

Після закінчення семінарії Микола Дмитрович працював у Чукiвськiй двокласній школі, у Вінницькій церковно-вчительській школі, вчителем музики у залізничній школі на Донбасі, викладачем співів у Тульчинському жіночому училищі.

У 1901 році Микола Леонтович, вчитель церковного співу та чистописання у Тиврівському духовному училищі, знайомиться з освіченою дівчиною Клавдією Феропонтівною Жовткевич (сестрою дружини колеги).

Вже 22 березня 1902 року історія оформлюється офіційним шлюбом, бо жінка під серцем носить дитину. В сім`ї народжується донька Галина. Після революційних подій 1905 року дружина втрачає хлопчика. Пізніше у сім’ї з’явиться друга донька Надія.

В автора численних обробок українських народних пісень було коротке і трагічне, та досить насичене творче і особисте життя, про що свідчать наступні факти.

Відео дня

Музикальна родина

Мати композитора Марія Йосипівна була людиною «рідкої духовної та фізичної краси», гарно співала, а батько Дмитро Феофанович добре грав на цитрі, балалайці, гітарі, скрипці. Інші члени сім'ї Леонтовичів теж були тісно пов'язані з музикою. Від них юний композитор і перейняв любов до музики.

Не став священиком

Леонтович за сімейною традицією повинен був стати священиком — так бажали його батьки. Тому він закінчує Шаргородське початкове духовне училище, а згодом — духовну семінарію у Кам’янець-Подільську . Проте юний композитор обрав іншу життєву стежку. Після закінчення 1899 р. семінарії М. Леонтович відмовився від духовного сану й кілька років працював викладачем у різних галузях науки. Але, як і раніше, музика залишалася для нього на першому місці. Леонтович часто організовував разом зі своїми учнями літературно-музичні вечори.

Виступав у Вінниці

У відомого вінницького художника і колекціонера Володимира Козюка збереглася світлина, де Леонтович дерегує хором у Центральному парку нашого міста.

Муза композитора

Леонтович викладав у тульчинському жіночому єпархіальному училищі. Тут він береться за написання хорової опери «На русалчин Великдень», проте він прагнув удосконалити текст лібрето, який написала його вихованка Надія Танашевич.

Жінка Клавдія дуже ревнувала Леонтовича до Надії, не дозволяла з нею зустрічатися. Попри це, взимку 1921 року, взявши з собою старшу дочку Галинку, їде до вихованки, що проживала зі своїми батьками у селі Стражгороді поблизу містечка Гайсина, і була вдвічі молодшою за Леонтовича. ЇЇ називали Музою композитора. Існували підозри, що між дружиною та Миколою все було узгоджено з приводу його від’їзду за кордон разом із новою коханою. Завадила трагічна ніч у Марківці.

Коханка напророчила коротке життя

Одного разу, учениця та коханка композитора Надія Танашевич вхопила його за руку – поворожити. Глянувши на долоню, дівчина сказала: «Це лінія життя, — прошепотіла вона, — але чому вона така коротка?». Композитор намагався відповісти на це жартами, ще не знаючи на скільки мала рацію Надія. Леонтовича вбили у 43-річному віці, після відвідин коханої, у будинку батька на Поділлі.

Таємниця смерті

Упродовж 80 років навколо трагічної загибелі Миколи Леонтовича ходило чимало легенд, і лише наприкінці 20 століття вдалося розгадати причину його смерті. Композитора вбив представник органів ВНК у хатині його батька.

«В ніч на 23 січня 1921 року композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий агентом ВНК (Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією і саботажем при РНК РРФСР) Афанасієм Грищенком, який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці невідомий пограбував будинок і застрелив Миколу Леонтовича», – зазначається у рапорті по справі вбивства композитора. Це було зумисне вбивство талановитого українського композитора органами ВНК.

— Його вбив агент ЧК Афанасій Грищенко, не якийсь злодій, не бандити, а, як ми розбирали цю справу, це була цілком продумана акція,— розповіла дослідник творчості композитора Валентина Кузик.— Вбивство було не тому, що композитора національного вбили, само собою, але Микола Дмитрович Леонтович входив в Синод української автокефальної церкви, і всі хто туди входили, вони були у списках ЧК на знищення фізичне.

Творча спадщина

За своє коротке життя, композитор створив понад 150 музикальних творів. Серед них такі відомі, як «Щедрик», «Дударик», «Праля", «Козака несуть».

Щедрик і світова слава

Найяскравіший твір Леонтовича, який приніс йому визнання — «Щедрик». Вперше ця композиція була висвітлена українській публіці у 1916 році у виконанні хору київського Університету. Це була вже четверта редакція пісні, що набула надзвичайної популярності. Мало хто знає, що Америка дізналася про українську колядку завдяки Симону Петлюрі.

— До того, як стати отаманом військ, він працював журналістом, був театральним критиком. Після того, як в 1919 році Петлюра почув Щедрик у виконанні хору під диригуванням Олександра Кошиця, він доручив йому організувати капелу, яка б їздила світом і популяризувала українську культуру, — розповідає історик Володимир В’ятрович.— Після цього диригент створює капелу зі ста артистів з усіх куточків країни, яка принесла йому світову славу. Спочатку«Щедрик» почули у Празі, і він спровокував фурор.

5 жовтня 1921 року твір Леонтовича був презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. А в 1936 році, американський композитор і диригент українського походження, Пітер Вільховський, який працював на радіо NBC, записує англійську версію слів до «Щедрика» — «Carol of the Bells». Під цією назвою мелодія української колядки стала всесвітньо відомою.

—Твір, який являється нашим генетичним кодом, складається з трьох основних нот, що свідчить, що мелодія досить старовинна, має танцювальний ритм, — говорить Назарій Давидовський, керівник жіночого хору "Соломія".— До речі, ми співаємо неправильно «хоч не гроші, то полова». В рукописі Леонтовича написано «але гроші то полова, в тебе жінка чорноброва».