Тисячі вінничан на колінах зустрічали Назарія Гринцевича. Герой повернувся додому на щиті

• Вінниця зустріла полеглого на війні 21-річного Назарія «Грінку» Гринцевича. Схилити коліно вийшли тисячі містян та містянок. Коридор пошани розтягнувся вздовж всього Замостя. 

У давнину на Сході була традиція зустрічати переможців пальмовими гілками. Саме так колись Єрусалим вітав Христа. З 2014-го цей звичай перейняли українці, віддаючи схожим чином шану полеглим воїнам, що вертаються додому на щиті.  

Тільки замість пальмового листя у нас квіти: троянди, хризантеми, гвоздики, тюльпани і орхідеї, що ними встелений шлях катафалка з труною воїна. Сьогодні виключно білих та червоних кольорів. У руках тисяч і тисяч вінничан, які вишукувалися у довжелезну колону від «Водоканалу» до залізничного вокзалу. 

Той, кого ці тисячі прийшли зустрічати на колінах, не знав імен більшості присутніх. Та усі вони знали його: як наймолодшого захисника Азовсталі… як Друга «Грінку»… як безстрашного азовця… як легіонера «Центурії»... як затятого уболівальника ФК «Нива Вінниця»... бійця навколофутбольного колективу Sportowia… як воїна… як командира взводу у підрозділі «К-12»... як автора легендарних слів: «Що б не було у вас, любіть маму, їжте кашу і любіть Україну»... як Героя, який віддав своє життя у бою з ворогом… як Назарія Гринцевича.

Ще два тижні тому Назарій приїздив на кілька днів до рідної Вінниці. Брав участь у чемпіонаті України зі змішаних єдиноборств пам'яті Дениса «Трейна» Бабія, який загинув рік тому у Бахмуті. «Грінка» зустрічався тоді й з юнаками та юнками, які захоплювалися ним і яких він надихав. Врешті, на момент загибелі йому самому був лише 21 рік. 

«Грінка» захищав Маріуполь, а згодом став оборонцем заводу Азовсталь. Отримав контузії та поранення. Пройшов російський полон. А після реабілітації повернувся в стрій. До своєї загибелі 6 травня служив у підрозділі спецпризначення «Контакт-12», що входить до 12-ї бригади «Азов».

Прощання з Назарієм Гринцевичем відбудеться завтра, 10 травня. 

10.30 — почесті в Спасо-Преображенському кафедральному соборі на Соборній,

11.30 — прощання на стадіоні «Нива»,

13.30 — поховання на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Читайте також:

«Моє життя нічого не варте порівняно з нацією». Історія полеглого Героя Назарія «Грінки» Гринцевича

«На щиті» повертаються двоє хоробрих вінничан: Микола Кочмарук та Віталій Кухарук

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.