Багатьом вінничанам комфортніше жити у середньовіччі

Олексій ШАРАПОВ

Дехто у вільний час займається розведенням рибок, дехто - спортивними бальними танцями. Але є й такі люди, що зробили своїм хобі історію. А точніше - історичну реконструкцію

Як це розуміти?
Мабуть, кожному хоч раз у житті мріялося перенестися в іншу епоху, відчути її "на власній шкурі". І хоча поки що ми не вміємо мандрувати назад у часі, можна відтворити атмосферу минулого в наших умовах. Для цього люди й вигадали таку річ, як історична реконструкція.
У нашому місті є два клуби історичної реконструкції. Це "Аркона", що займається історією Київської Русі, та "Білий вовк", що цікавиться західноєвропейським Середньовіччям.

Касти реконструкторів
Всередині клубів існує поділ за заняттями: власне історичних реконструкторів, танцюристів, бійців та рольовиків.
Перші займаються реконструюванням одягу, побуту, звичаїв, тощо. Час від часу також проводять археологічні розкопки. Без їх роботи неможливий будь-який захід, що має історичне підґрунтя.
Танцюристи займаються, звісно, танцями. Для них важливими є техніка виконання та красивий одяг. В їх середовищі регулярно проводяться бали, на яких змагаються за звання наймайстернішого танцюриста і власника найкращого костюму.
Бійці вправляються у вмінні орудувати мечем і щитом. Кожен воїн обов'язково повинен мати власні обладунки та зброю, які зазвичай робить власноруч. Хоча їх можна і придбати у тих, хто займається ковальським ремеслом. Змагання бійців - захопливе видовище, незалежно від того, чи це поєдинки, чи баталії на кілька сотень чоловік.
Остання каста - це рольовики. Вони займаються тим, що крім вивчення історичних відомостей, відтворюють ті чи інші події у рольових іграх. При цьому вони часто кооперуються з бійцями - адже нерідко під час знаменних подій справи доходили до силового розв'язання питань.

Перш за все - не вік, а бажання
Для реконструкції немає вікових обмежень. Займатися нею можуть і юнаки років п'ятнадцяти і статечні п'ятдесятилітні люди. Що й відбувається на практиці. По всьому світі люди присвячують свій вільний час історичній реконструкції. А дехто навіть робить її своєю професією. Головне - любов до історії та бажання робити що-небудь власними руками. Тож, якщо ви маєте обидві ці речі - чому б не спробувати?

Відео дня

Рольова гра за твором Ніка Перумова "Кільце темряви"

Усі члени історичних клубів свої обладунки роблять власними руками

Про вінницький замок, свиней та дещо інше

У Вінниці колись існував справжній замок, вулиця Соборна була насправді не Соборна, а Поштова, і на дорогах якусь сотню років тому, де зараз гасають іномарки, маршрутки, трамвайчики, ходили свині та інші свійські тварини

На Старому Місті колись стояв замок. Його збудував племінник князя Ольгерда Федор Коріатович у 1362 році. За планом, ця споруда повинна була захищати місто від монголо-татарської навали. Ну дуже вже подобалась наша Вінниця войовничим загарбникам. Але... замок виявився дерев'яним, і татарам спала на думку геніальна ідея - просто спалити його. Що татари й зробили. На цьому закінчилась історія першого і єдиного замку Вінниці.
А ще у 1909 році в нас був справжній яхт-клуб "СПОРТ". Кегельбан, майданчик для гри у крокет, школа плавання, 10 човнів - непогано, як для Вінниці на початку ХХ століття. І куди це все поділось? Схоже кому-кому, а молоді в той час було чим зайнятись. Кожного року у клубі влаштовувались змагання з плавання та греблі, а також урочисті огляди. Мабуть, видовище було незабутнє, коли вся флотилія на чолі з командорським човном "Ундина", прикрашеним квітами, килимами, пливли вздовж берегів Бугу. "Ундина" була зроблена під давньоруський човен, попереду її пливли чудово виконані штучні лебеді, а погоничем їх був одягнутий у казкового хлопчика син організатора клубу.
Справжнім святом для мешканців нашого міста ставало відкриття ковзанки. Найпопулярнішою була ковзанка Камінкера біля Староміського мосту. Дозвіл на її відкриття давала поліція, яка оглядала товщину льоду і вирішувала, чи безпечно буде кататися.
Словом, Вінниця жила наповну. І є ще дуже багато цікавих фактів з історії нашого міста, було б лише бажання дізнатись про них.

Ми запитали у молодих
Якби була така можливість, то в яку епоху ви хотіли б перенестися?