Три осколки влучили у голову – як загинув 19-річний Женя Костюк

Госпітальєри підключили кисневу «подушку»

- Женя підірвався на розтяжці, - розповів боєць «Правого сектора» Олександр Дідик. – Це сталося у районі шахти «Бутівка». Він йшов на завдання. На розтяжку нарвався у лісопосадці. Крім нього, тоді поранило ще чотирьох. Основний удар він прийняв на себе. Хлопці вижили, а Євген…

-Три осколки влучили в голову, - уточнив ще один побратим на ім’я Олег. – Були поранені й інші частини тіла. Ми викликали госпітальєрів і вони вже доставили Євгена в лікарню.

Госпітальєр Наталя з позивним «Мала» каже, що вона в той момент не була присутня, коли Євгену надавали першу допомогу. Друзі розповіли їй, як рятували Євгена. По дорозі в лікарню у нього пропадало дихання. Підключали кисневу подушку і так доправили спершу в Авдіївку, а потім у Дніпро.

Три доби поранений залишався у комі. Три доби медики обласної лікарні імені Мечнікова у Дніпрі боролися за його життя. На жаль, поранення виявилося смертельним. Про це розповів дід Євгена Анатолій Костюк.

- Ми виїхали у Дніпро, щоб бути поруч з Євгеном, - каже співрозмовник. – Але по дорозі нам сказали, що він помер. Не знаю, чому нам не подзвонили відразу, як внука поранило. Казали, що не могли додзвонитися. Зрештою, це вже не має значення.

У Дніпрі Анатолій Костюк був вражений тим, наскільки оперативно і злагоджено працюють волонтери. Вони зв’язувалися з Києвом, з Вінницею. Незважаючи, котра година, день чи ніч. От якби так налагодити роботу державної машини!..

Світлий хлопець, з ним забував про війну

- Євген прийшов до нас у батальйон у 2014-му, - розповів комбат добровольчого батальйону «ОУН» Микола Коханівський. – Прийшов не один, а з групою таких само безвусих хлопців. Я спершу відмовив їм. Але вони не мали наміру відступати. Кажу: ви ще діти. Ми не діти – ми воїни. Так відповіли вони, ніби змовившись. Євген служив у нашому підрозділі до лютого нинішнього року. Потім перейшов у ДУК «Правий сектор». Дотепер вважаємо його своїм, тому приїхали віддати шану, провести в останню путь.

Комбат також повідомив, що буде добиватися виплати компенсації матері Євгена за загибель сина. Каже, держава не платить добровольцям. За його словами, за весь період війни вдалося добитися присвоєння статусу учасника бойових дій тільки 44 бійцям їхнього батальйону. Сотні інших воїнів не тільки не мають такого статусу, а й не мають перспектив на його оформлення. Держава не надає статус учасника бойових дій добровольцям.

- Ваш земляк Женя Костюк був світлою і доброю людиною. Коли говорив з ним, забував, що йде війна, - доповнив комбата ще один боєць батальйону.

Земляк і ровесник Євгена на ім’я Сергій, який теж служить у «Правому секторі», розповів, що він чув про поранення хлопців. Тільки не знав, про кого конкретно йшла мова.

-У той день я поїхав додому у відпустку, - продовжує Сергій. – Уже тут, у Вінниці, дізнався, що поранило Женю, і що його не вдалося врятувати.

Сергій згадав, як вони познайомилися. Каже, випадково. Було це у Вінниці у компанії друзів ще перед війною. А потім так само випадково зустрілися на війні.

-Я навіть не знав, що Євген теж на фронті, - розповідає Сергій. – Побачилися, коли він перейшов до нас у «Правий сектор»  з батальйону «ОУН».  Його одразу полюбили, бо був надійний і добрий.

Два полковники не стримали хлопця

Дід загиблого Євгена полковник у відставці Анатолій Костюк зізнається, що навіть йому не вдалося відмовити внука від наміру йти на війну. Хоча до того знаходили спільну мову. Рідний брат пана Анатолія Володимир також має звання полковника. Вони удвох спілкувалися з Євгеном. Причому, не раз. Нічого не допомогло.

- Це неправда, що Євген поїхав з дому на Донбас, не сказавши про це мамі, - говорить дід хлопця. – Все він говорив. Знаємо, що він перед тим пройшов курс тренування. Спочатку у нашій області, потім у Київській. На всі наші аргументи не їхати на Донбас, відповідав, що це його вибір. Казав, що не може сидіти дома, коли треба захищати землю від окупантів.

 В одному з боїв Євгена контузило. Дідусь каже, що внук навіть до лікаря не звертався. Хлопці зупинили кров, що текла з вуха, відлежався і знову взявся за зброю.

- Пізніше я запитував його, чому не пішов до лікаря, - продовжує Анатолій Костюк. – А він каже: діду, ти би бачив, як важко ранило деяких хлопців! У порівнянні з ними, мені навіть соромно було про щось говорити лікарю.

За словами дідуся, внук мав ніжну, щиру вдачу. У нього було добре серце. Дуже любив свою сестричку Катю, нині їй сім років.

- Брат і сестра душею відчували одне одного, розуміли з півслова, - згадує Анатолій Костюк. – Коли Женя приїжджав у відпустку чи на ротацію, сестричка не відходила від нього. Як кажуть, ходила по п’ятах. Останній раз вони бачилися у травні. Всі ми бачили тоді Женю. Я був спокійний хоча б тому, що на другу ротацію ми його обмундирували за останнім словом. Купили все, що треба. На жаль, це не допомогло.

28 серпня Євгену Костюку виповнилося б 20. Понад два роки золотої молодості провів на фронті. У Вінницькій школі №11, де навчався Євген, і в профтехучилищі з таким же номером, яке закінчив хлопець, мають гордитися таким відважним захисником.

Попрощатися із земляком у «Плеяду» прийшли також міський голова Сергій Моргунов та губернатор області Валерій Коровій,  деякі інші їхні працівники.

- Наскільки мені відомо, Гройсман уже підписав урядовий документ, згідно з яким передбачено здійснення виплат сім’ям загиблих добровольців, - каже вінницька активістка Таїса Гайда. – Мати загиблого Євгена має звернутися з цього приводу в департамент соцзахисту. Активісти довго добивалися, щоб бійці добровольчих батальйонів отримували виплати нарівні з воїнами ЗСУ, Нацгвардії та інших підрозділів.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.