В’ячеслав Іфрім, командир десантно-штурмового взводу, заспокоював дружину й сина словами, що він не ходить на бойові завдання.
«Ти ж знаєш, я панічно боюся крові», — не раз нагадував про це по телефону.
Насправді відважно воював на Запорізькому напрямку, а потім першим зі своїми хлопцями зайшов на Курщину.
«Ваш чоловік заслуговує найвищої державної нагороди», — ці слова командира і побратимів спонукали дружину В’ячеслава подати петицію про присвоєння йому звання Героя України, на жаль, посмертно
Два троки тому під час бою зазнав важкого поранення боєць 8 полку спецназу Сил спеціальних операцій вінничанин Олександр Коломієць. Побратими під постійними обстрілами несли на руках 25-річного пораненого воїна чотири кілометри. Спершу його доправили у лікарню міста Часів Яр, звідти — у Дніпропетровську обласну імені Мечнікова. На жаль, врятувати життя не вдалося. Серце Олександра зупинилося 27 березня 2023 року. Олександр Коломієць нагороджений орденом за мужність III ступеня.
Олександру Смоличу зі Жмеринки було б 30 років 20 березня 2025-го. На жаль, він не дожив до цієї дати — кулеметник з позивним «Літо» загинув у бою у липні 2023-го. На 30-й день народження сина його рідні приготували подарунок для бригади «Червона калина». Журналіст «20 хвилин» розмовляв з мамою Героя.
Сергій Плотиця загинув на війні, не доживши до 30-ти років, тіло полеглого не повернули дотепер. Фото Сергія поруч з прапорцем можна побачити на Меморіалі пам’яті і шани. Коли батько Героя дізнався про перенесення фотографій з Європейської площі на площу Шевченка, звернувся до сайту «20 хвилин» з проханням висловити своє обурення проти таких дій.
В’ячеслав Іфрім, командир десантно-штурмового взводу, заспокоював дружину й сина словами, що він не ходить на бойові завдання. «Ти ж знаєш, я панічно боюся крові», — не раз нагадував про це по телефону. Насправді відважно воював на Запорізькому напрямку, а потім першим зі своїми хлопцями зайшов на Курщину. «Ваш чоловік заслуговує найвищої державної нагороди», — ці слова командира і побратимів спонукали дружину В’ячеслава подати петицію про присвоєння йому звання Героя України, на жаль, посмертно
Ще одна дружина залишилася без чоловіка, а донька без батька. Згадуємо добровольця з Могилів-Подільського Олександра Войтюка. Волонтери і рідні просять підтримати петицію на присвоєння звання Героя полеглому воїну.
Історія великого кохання і важкої втрати — у 23 роки вона залишилася з маленьким синочком на руках, який не перестає кликати тата. Коли їй повідомили про загибель чоловіка, вона кричала від горя до безтями, незнайомі люди підняли її і повели під руки. Такі воїни заслуговують найвищої нагороди, підтримайте петицію.
Орден «За мужність» III ступеня, яким посмертно нагороджено Андрія Скрипника зі Жмеринки, вручили його матері. П’ять місяців жінка чекала нагороду, зверталася до ТЦК, державних структур. Після публікації на сайті «20 хвилин» і в газеті RIA про пошук «зниклого» ордена нагорода одразу знайшлася.
Анатолій Репей, доброволець зі Жмеринки, загинув у бою у віці 48 років. Коли почалася війна, працював за кордоном, але повернувся додому. Яким він був, розповіла волонтерка зі Жмеринки Олеся Поліщук, члому подала петицію на присвоєння земляку звання Героя України?
Командир відділення молодший сержант Андрій Скрипник зі Жмеринки нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, на жаль, посмертно. Указ президента опубліковано 9 серпня 2024 року. Відтоді минуло майже п’ять місяців, однак мамі дотепер не вручили нагороду. У кого лежить орден?
Волонтерка зі Жмеринки Олеся Поліщук створила петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) єдиній дитині її колеги — молодшому сержанту Андрію Скрипнику. Розповідаємо, яким був Андрій. Схилімо голови перед його пам’яттю, підтримаймо ініціативу про присвоєння жмеринчанину найвищої нагороди держави, бо він поліг на полі бою, захищаючи усіх нас.