«Уже на другий день запросив Рекута»: 10 років тому у Вінниці відкрили пам’ятний знак Героям

• Ескіз пам’ятного знака Героям Небесної сотні і воїнам АТО створив талановитий студент —   майбутній архітектор.
• Чому саме йому доручили таку роботу? Як працював над проектом?
• Що нині думає про перенесення пам’ятного знака з  Європейської площі на площу Шевченка?
• Відповіді на ці та низку інших питань журналіст «20 хвилин» дізнався під час розмови з Владиславом Головащенком, це за його ескізом створили у місті  незвичний пам’ятний знак.

Перед тим, як розповісти про нинішню розмову з Владиславом Головащенком, згадаю епізод нашого першого спілкування. Це сталося у день відкриття монумента Героям Небесної сотні і воїнам АТО у 2015 році на Європейській площі. Саме там встановили пам’ятний знак.

Урочиста подія зібрала тоді багатьох містян, військових, активістів, громадських діячів. По її завершенні біля пам’ятного знака залишилися двоє чоловіків. Старший з них тримав у руках прапор. Саме тому звернув на нього увагу. На жовто-синьому стягові читався напис: «Ми не манкурти і не раби».

Попросив дозволу сфотографувати чоловіків з прапором. У той час ще не знав, що один з них є автором монумента, який щойно відкрили на Європейській площі. Переді мною були батько і син Головащенки — Леонід і Владислав. Під час розмови з ними дізнався, що саме Владислав створював ескіз пам’ятного знака.

Тепер, через 10 років, нагадав пану Владиславу про той епізод.

Він одразу зауважив, що працював над пам’ятним знаком не тільки він. Уточнив, що це була співпраця з тодішнім головним архітектором міста Олександром Рекутою. Каже, разом обговорювали деталі, вносили корективи, доповнення.

Пригадую, таке само уточнення співрозмовник робив під час нашої першої розмови, що відбулася після відкриття пам’ятного знака у 2015 році.

З перших днів повномасштабної війни — волонтер

—Фотографія, на якій ми з батьком тримаємо прапор, ще довго «гуляла» тоді просторами Інтернету, — каже Владислав під час нашого нинішнього спілкування. — Багато хто в Україні та за її межами дізнався про молодого архітектора з Вінниці.

При цьому співрозмовник робить уточнення: «Після відкриття пам’ятного знака минуло вже не десять років, а більше. Все відбувалося у 2015-му, але в січні місяці, 22 числа. Пам’ятаю дату, бо то був День Соборності України».

Запитую, чи зберігся прапор, з яким тоді фотографувалися?

—Так, — каже співрозмовник. — Він вдома у батька, як символ і гарна пам’ять того часу. Напис на прапорі тато робив своєю рукою. Він колишній військовий,  має звання полковника ЗСУ. Служив у Повітряних силах. На пенсії був викладачем військової кафедри, улюбленим наставником для молодих офіцерів, які зараз захищають нашу свободу. Дотепер допомагає їм, інколи порадою, інколи ділом. Батько патріот, добре знає історію України, багато читає і є досить розсудливим. Слова на прапорі — з вірша Шевченка. Їх обрав і написав саме він, мій батько. 

Запитую, чим займається Владислав. Каже, нині, працює в одній з будівельних компаній. Коли почалася повномасштабна війна, з другого її дня став волонтером, а згодом очолив  крило добровольців у волонтерському центрі «Квадрат». На початку війни це був один із небагатьох опорних центрів у нашому місті.

Після того, як перестала існувати небезпека наступу росіян на рідну Вінницю, Владислав заглибився ще більше у волонтерську діяльність переключився з допомоги ВПО, на допомогу ЗСУ, а саме: допомагав, організовував постачання елементів тактичної медицини та ліків в декілька новостворених бригад ЗСУ, комунікував з багатьма начмедами, спрямовував сили, кошти, матеріали і усе необхідне для забезпечення медичних частин на передовій, налагоджував комунікацію із фондами та організаціями, як в України, так і далеко за її межами. І все це — задля допомоги нашим воїнам. Зрештою, він продовжує це робити дотепер.  Забезпечує тих, хто на фронті, елементами тактичної медицини, зокрема, з своєю командою лікарів та волонтерів, в тісній співпраці з іншими фондами та ГО, формує військові тактичні аптечки.

Волонтерською діяльність займається у вільний від основної роботи час.

За п’ять годин підготував три варіанти ескізу

Владислав Головащенко дипломований архітектор. Навчався у Києві у Національному авіаційному університеті на факультеті архітектури і дизайну. У 2015 році приїхав додому, щоб тут отримати практичні навички паралельно із роботою над написанням диплому магістра архітектури.

— На час написання дипломної роботи я влаштувався у Вінницький муніципальний центр містобудування та архітектури, що знаходився на першому поверсі Департаменту архітектури та містобудування міськради, — говорить Владислав. — Інформація про молодого архітектора, учасника Революції Гідності швидко поширилася у колективі. Вже на другий день роботи мене запросив до себе тодішній головний архітектор Вінниці Олександр Рекута.

Владислав піднімався на другий поверх, де знаходився кабінет головного архітектора, і навіть не здогадувався, про що буде розмова, не кажучи про те, що йому доручать досить важливе для суспільства завдання. Під час короткої розмови пан Рекута озвучив одночасно і пропозицію, і завдання, що неабияк здивувало Владислава.

—Розмова була коротка, але натхненна, — пригадує Владислав. — Олександр Рекута озвучив мені інформацію, що в суспільстві сформувався запит на створення пам’ятного знаку, монумента, який мав би стати не тільки місцем скорботи. Він мав викликати почуття гордості, натхнення, поваги, відданості і шани нашим героям. Мова йшла про тих, хто виборював нашу свободу на барикадах Майдану,  воїнів, які віддали життя, боронячи нашу землю під час АТО. Словом, мені доручили розробити ескіз пам’ятного знака Героям Небесної сотні і воїнам АТО.

На запитання, чому саме на нього випав такий вибір, Владислав відповів: «Думаю, головний архітектор виходив з того, що я відчував і бачив під час подій Революції Гідності, яке бачення у мене сформувалось. Він був правий: такі події неймовірного масштабу не проходять повз тих, хто готовий активно захищати наші Європейські ідеали, переконання  і свободу. Він взяв також до уваги, що усіма необхідними для виконання цього завдання архітектурними знання та навичками я на той час уже володів. Напевно, він очікував, що це буде свіжий погляд  молодого архітектора на виконання завдання, і гадаю він не помилився».

Співрозмовник пригадує, що у розмові з головним архітектором міста обговорили  основну концепцію архітектурної групи, сформували технічне завдання, визначили прив’язку до місця, де має бути встановлений пам’ятний знак. Владислав пригадує, що головний архітектор звертав увагу на  обов’язковій деталі: пам’ятний знак має бути двостороннім, адже це була важлива провідна точка у Вінниці і він мав працювати на обидві сторони, а також окреслив спектр емоцій, які люди мають відчувати при перебуванні поруч із майбутнім пам’ятним знаком.

Спершу головний архітектор здивував студента завданням, яке доручив йому, а невдовзі все сталося навпаки. Архітектор не чекав, що Головащенко у той же день знову постукає у двері його кабінету. Тепер уже студент здивував архітектора.

—Приблизно через п’ять годин після отримання завдання я приніс головному архітектору, три варіанти ескізу пам’ятного знака, — продовжує розповідь Владислав. — Мені хотілося швидко реалізувати задум. Не приховую, я був натхненний такою роботою.  На той час, після Революції Гідності, у суспільстві існував запит, і я пишався можливість показати свої ідеї та напрацювання.

У пам’яті людей ще зберігалися картини подій на Майдані: розстріли активістів, кров на асфальті, прощання з вбитими майданівцями, перші жертви боїв на Донбасі в ході проведення АТО. Співрозмовник зауважує, що Вінницька міська рада однією з перших серед інших міст оперативно відреагувала на подібний такому запит суспільства — ініціювала виготовлення і встановлення пам’ятного знаку.

—Думаю, що вміння швидко реагувати на запити суспільства - це одна з головних переваг нашої міськради та очільника міста, — висловлює свою думку Владислав Головащенко. — Після відкриття монумента з’явилося місце, що має велике значення для кожного з нас, як для тих хто втратив рідних так і небайдужих містян, місце, куди можна прийти вшанувати пам’ять полеглих, принести квіти, згадати, пробачити, вшанувати, порозумітись із самим собою та прийняти це. Воно потрібне не тільки для тих, хто втратив рідних. Зрештою ті, хто не пам’ятає свою історію  не достойні майбутнього. Молоді покоління містян також зупинялись у своїх роздумах та робили певні висновки проходячи повз цей пам’ятний знак і зупинялись, щоб вшанувати пам’ять полеглих за свободу, вільних і незалежних українців ХХI століття.

За словами співрозмовника, якихось суттєвих змін до його роботи не було зроблено. Остаточний варіант ескізу затвердили у міськраді на сесії і передали у роботу.

«Не шукайте схожість з жодним образом, окрім птаха»

Ширококрилий птах зображений на фоні нашого державного герба-тризуба — такими є основні елементи, зображені на пам’ятному знаку. Тризуб виготовлений з граніту, образ птаха — з латуні.

Саме навколо птаха автору публікації доводилося неодноразово чути різні варіації. Абсолютно кожен бачить в цьому образі щось своє, що йому відгукується в пам'яті та в душі. Не шукайте схожості із жодним видом птаха, бо її там нема, — каже у відповідь Владислав Головащенко. — Цей птах є уособленням ( збірний образ), абстрактний образ птаха Фенікса, що подібно цій міфічній істоті воскресає з попелу і є символом відродження та безсмертя.

Архітектор зауважує, що цей збірний образ птаха на монументі викликає у людей волю до боротьби, яку веде наш народ. Сьогодні ми день за днем проявляємо цю волю, цю жагу до боротьби і подібно граніту ми стійко тримаємось та боронимо нашу землю від окупантів. Україну неодноразово супроводжували на її історичному шляху випробування на міцність, виклики, що супроводжувались жертвами на шляху до свободи і незалежності. Щоразу наш народ здобував свою незалежність. Без сумніву, українці переможуть і нинішнього окупанта, який віроломно вдерся на нашу землю. І ми в цьому мусимо допомагати нашим ЗСУ щодня.

Зупинявся і слухав, що говорять люди

—Після відкриття знака мені неодноразово телефонували друзі, знайомі, викладачі а також неймовірна кількість незнайомих людей, — говорить Владислав Головащенко. — Люди висловлювали свої думки, роздуми, захоплення. Одне можна стверджувати точно, усі вони визнавали що на той момент і в перспективи майбутніх поколінь такий пам’ятний знак, символ, і сенси що він привніс в суспільство, що його потребувало однозначно було правильним кроком. Ми мусимо виховувати майбутнє покоління на прикладі активістів, героїв, патріотично налаштованої еліти, які боролись за нашу свободу, мусимо цінувати і не забувати цього.

Бували моменти, коли Владиславу хотілося дізнатися думку, що говорять люди, які приходять до пам’ятного знака.

Інколи проходячи повз, він зупинявся і прислуховувався або ж спостерігав за групами людей, що жваво обговорювали щось біля пам’ятного знаку.

Діти, дорослі, активісти, історики, туристи і просто містяни озвучували свої варіанти того, що саме для них означає і що символізує пам’ятний знак у вигляді птаха на фоні герба України.

Багато в той час висловлювали думки вголос саме «атовці». Говорили, що знак чимось нагадує шеврон, який носять бійці батальйону «Донбас».

—Доводилося чути слова про те, птах дуже грізний, — розповідає автор пам’ятного знака. — Дехто, навпаки, стверджував, що у мого птаха добрий образ. Що птах схожий на зображення фресок в старих барокових ( козацьких) церквах. Багато різних цікавих варіацій тоді прозвучало.

Поєднали пам’ять про Героїв Майдану, АТО  і війни

У 2022 році пам'ятний знак перенесли з Європейської площі на площу Тараса Шевченка.

Поєднання місця вшанування Героїв Небесної сотні, воїнів АТО, і учасників повномасштабної війни -  це загалом правильне рішення, адже воно має логічно ланцюжок подій, переплетених і взаємопов’язаних одночасно.

Таку думку висловив Владислав Головащенко стосовно перенесення пам’ятного знака Героям Небесної сотні й АТО з Європейської площі на площу Тараса Шевченка.

—Як автор пам’ятного знака, я не заперечував проти зміни його місця, —уточнює співрозмовник. — Коли обговорювали це питання, перебував у синхроні з міським архітектором Євгеном Совінським, і після недовгих обговорень і короткої дискусії підтримав таке рішення. 

Владислав Головащенко вважає, що з часом потрібна буде реорганізація Європейської площі була більш ніж передбачуваним процесом. Зокрема, того місця, де раніше був меморіальний комплекс радянським солдатам і партійній верхівці, символ колишніх воєн.

—Думаю, що у перспективі варто оголосити архітектурний конкурс на реорганізацію території Європейської площі, — говорить співрозмовник.

Чи буде він брати участь у такому конкурсі, на жаль, не запитав про це. Сподіваюся, що молодий талановитий архітектор виявить бажання додати свій штрих у розвиток міського простору. Європейська площа має бути по-особливому привабливою, а також доступною та функціональною. Це справжнісіньке серце міста, яке потребує детального аналізу і розробки нової функціональної схеми і розвитку  її у відповідності із сучасними нормами та тенденціями.

Ще й написав гарну презентацію

Журналіст «20 хвилин» запитав Олександра Рекуту, чому саме студенту він доручив таку відповідальну роботу.

—Я довіряв молодим, — каже пан Олександр. — У них свіжі думки, погляди, багато енергії, завзяття. Головащенко своєю роботою підтвердив це. Крім того, він написав гарну презентацію. Я представляв її у міській раді. Зауваження були, але вони не суттєві.

За словами Рекути, треба згадати про те що поруч з пам’ятним знаком є мультимедійна стела.

—Ідею мультимедійної стели допрацювали пізніше, — каже пан Олександр. —Згодом була сформована ідея електронного представлення Героїв. Така конструкція стели доповнила пам’ятний знак Владислава Головащенка. Це тільки на перший погляд здається, що все просто. Насправді за усім цим —творча кропітка робота. Важливо, що вона була вдалою.

Читайте також:

Поки тато в полоні: гвардійці провели в школу доньку побратима, а подарунки вручили не тільки їй

«Не вірив, що повернуся додому»: 38 місяців ямпільчанина утримували у російській неволі

«Не дотягує цукор до ціни ріпака»: що нам обіцяють бурякові жнива?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.