«Коли молоді боялися йти на позицію, їх виручали «Торо» і «Тенет»: спогад побратима

Сергій Плотиця "Торо" (крайній праворуч) й Іван Тенетник ("Тенет" - крайній зліва) були найдужчими у взводі, під час виходу на завдання звалювали на плечі не тільки своє спорядження, а й слабших побратимів.

• Вони воювали в одному підрозділі — 214 батальйоні спецпризначення.
• Воїни з позивним «Торо» і «Тенет» були друзями, про яких кажуть нерозлийвода.
• Сергій Плотиця («Торо»), був снайпером, він наш земляк, його друг і побратим «Тенет», Іван Тенетник, з Чернігівщини.
• Що розповів про них побратим з позивним «Халк».

Ці молоді хлопці, Сергій Плотиця й Іван Тенетник, народилися в один день і майже одночасно загинули, з різницею у декілька годин. Сталося це у  травні 2024 року. На час загибелі Івану виповнилося 25, Сергію не було ще й 30-ти. Обидва великі патріоти, на війну пішли добровольцями, в обох однакові нагороди —  «Золотий хрест».

Звалювали на плечі не тільки своє спорядження, а й слабших побратимів

Тіло Івана передали рідним, а ось Сергія поховали тільки тепер. Батько Сергія — Іван Плотиця 447 днів і ночей жив сподіваннями, що син живий. Весь цей час він значився у списках зниклих безвісти. Понад рік жевріла надія: раптом повернеться додому! На жаль, дива не сталося. Ідентифікація підтвердила, що воїн загинув.

Сергій Плотиця із села Війтівці (колишня Жданівка) Хмільницького району. Провести воїна в останню земну дорогу зібралися сотні людей. Приїхали також побратими.

Ось що розповів один з них на позивний «Халк». Він говорив про двох друзів, бойових побратимів — «Торо» і «Тенета». Розповідь воїна Іван Плотиця передав на своїй сторінці у Фейсбуці після похорону сина.

Пригадую другий день після похорону сина, пише Іван Плотиця. Ранок. Проводжаю побратима свого Сірожі на позивний «Халк», звати його Петро. Заїхали на кладовище. Стоїмо біля свіжої могили солдата. Мого солдата. У «Халка» повні очі сліз. Про себе вже мовчу.

«Халк» говорить: «На похороні було сказано багато слів про «Торо», а я хотів би додати, що у Сірожі була одна особлива риса. Його ніколи не треба було просити про допомогу. Він якось сам помічав, кому потрібно допомогти. У  самий важкий момент підставляв плече. І так було завжди.

Навіть, коли «молодняк» боявся йти на позицію, «Торо» і «Тенет» жаліли їх, йшли замість них добровольцями. Часто це робили з ризиком для життя.

І «Торо» і «Тенет» були найбільш фізично здоровими у взводі. Тому, коли йшли на завдання, то звалювали на свої плечі не тільки своє спорядження, а й брали тих, хто був слабший.

Від почутих слів про сина у батька гулкіше забилося серце. Адже це говорив той, хто був поруч з його Сергієм, хто ходив з ним на завдання, бачив його у різних ситуаціях. Для батька кожен спогад зігрівав душу.

«Віддав військовим всі гроші, які зібрав на похороні мій син»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.