«Скоро про нас заговорить Європа». Секрети успіху від граючої тренерки з флаг-футболу Катерини Тетерук

«Скоро про нас заговорить Європа». Секрети успіху від граючої тренерки з флаг-футболу Катерини Тетерук
«Вінницькі вовчиці» вп'яте стали чемпіонами УЛАФ . Нагородження
  • Місцева команда «Вінницькі вовчиці» стали абсолютними лідерками в першому турі чемпіонату з жіночого флаг-футболу. На початку літа вони зіграли проти команд з Кам’янця-Подільського, Львова та Києва і виграли всі три матчі.
  • Що таке флаг-футбол та наскільки він популярний в нас, в чому секрет успіху вінницької команди на турнірах, а також про величезні здобутки та амбіційні плани на майбутнє журналістам «20 хвилин» розповіла єдина в Україні граюча тренерка Катерина Тетерук.

Катерині Тетерук 25 років, сім з них вона присвятила флаг-футболу у складі команди «Вінницькі вовчиці». Чи за бажанням долі чи просто так склалися обставини, але вже через рік після знайомства з унікальним на той час для України спортом, дівчина стала тренеркою. Окрім жіночої команди вона також виховує молодих «вовченят» і виграє разом з ними чемпіонати. Зізнається, що скільки б планів на день не мала, на тренування прийде обов’язково. Команда і всі гравці давно перетворилися з друзів на величезну родину.  

З дитинства Катерина займалася спортом, грала в баскетбол у «Вінницьких блискавках» і у 18 познайомилася ближче з флаг-футболом.

Відео дня

— У мене з подругою, з якою ми займалися баскетболом була знайома, яка дружила з «Вовками». Якось вона вирішила зібрати команду, запрошувала туди спортсменів. Ми не погоджувалися тоді, бо професійно займалися спортом. Але вона запропонувала просто прийти і спробувати, ніхто ж не змушує. Ми прийшли, спробували і якось так вже сьомий рік ніхто не змушує, а ми ходимо, — всміхається Катерина Тетерук.

Перше тренування Катерина теж згадує з посмішкою. Каже, що тоді все видавалося «диким і незвичайним». А вже через рік після виснажливих тренувань вона й сама стала тренеркою.

— Незвичної форми м’яч, на той час все так було дико. Хоча і зараз для більшості цей спорт маловідомий. Але мені сподобалося дуже. Динаміка гри, все швидко і точно, треба головою думати, — каже Катерина. — Нас перший час тренував хлопець, який грав за «Вовків». Він дав поштовх, пояснив тактики, комбінації, певні маршрути. Потім так сталося, що він пішов зі спорту і в нас було два варіанти: або хтось мав посісти його місце або команда б розпалася. Якось не знаю, взяла на себе цей удар.

Перша гра з жіночого флаг-футболу в Україні була у Вінниці, «вовчиці» грали проти киянок.

— Стартанули ми та Київ, я тоді ще не була квотербеком, я приймала паси. Я бігла в полі. Це було незрозуміло, все нове і якесь яскраве. Я не була впевнена тоді в перемозі, але й досі кожного разу перед грою я прокидаюся і відчуваю легкий мандраж, але на полі це забувається. Як тільки ти вдягаєш форму, копи, все зникає — є лише ти, м’яч і твоя команда. А все решта — шум. Не чуєш нічого, коли граєш, — згадує вона.

Зараз у команді «Вінницьких вовчиць» десять спортсменок. Катя зізнається, що новачки приходять нечасто, спрацьовують стереотипи сприйняття гри, як брутальної і травмонебезпечної.

— Зараз нас десять. Раніше був набір, багато людей. Але я завжди кажу, що головне — не кількість, а якість. На полі під час гри має бути п’ять дівчат, на тренуваннях ми якраз і ділимося на дві протилежні команди. — розповідає Катя.

 

—  Всі думають, що ми будемо штовхатися, будуть якісь падіння. Всі одразу асоціюють флаг-футбол з американським футболом. Дуже важко донести людям, що це дуже цікавий вид спорту і не лише у фізичному плані. Це стратегічна гра, де не завжди фізика може все вирішити. Тут треба думати головою, логічне мислення відіграє важливу роль.

Флаг-футбол — це безконтактна аналогія американського футболу. Він включає в себе деякі його технічні прийоми й тактичні комбінації, але саме флаг має ключове значення для гри: аби зупинити гравця з м’ячем, потрібно зірвати з нього один з прапорців, які закріплені на поясі.  

— Суть та сама: треба занести м’яч в залікову зону суперника, це єдине, чим схожі наші види спорту. Коли «вбиваєш» в гуглі «Що таке флаг-футбол?», то воно видає: «Флаг-футбол — це різновидність американського футболу». Я просто не переношу, коли так говорять. Бо це окремий вид спорту! Звісно, це «молодший брат» американського футболу, але це зовсім інший вид спорту. Тут інші тренування, інші тактики, інший підхід, —пояснює  Катя Тетерук.

Сама Катя грає на позиці квотербека (нападниця — ред.), хоча раніше була на захисті. Так само і дівчата з команди — грають в будь-якій ролі.

 — Це моя особиста вимога, як коуча. В усіх тренерів різні підходи, хтось готує склад захисту, хто нападу, а в мене всі мають бути універсальні. Це один з наших плюсів, бо ми можемо зіграти в будь-якому випадку, де б не вийшли на поле, — пояснює вона.

Тільки білі шкарпетки

Як в акторів, пілотів чи лікарів, у спортсменів є певні прикмети та ритуали «на удачу». Якщо актори театру, наприклад, виходять на сцену протягом усієї кар’єри лише з того боку, з якого вийшли в перший день успіху, то і флаг-футболістки можуть здивувати.  

— В нас в команді є дівчинка Ілона, вона грає завжди в одних і тих самих лосинах, там може бути навіть дірочка, але все одно на поле лише в них виходить. Це якщо якісь серйозні ігри, то вона чітко в цих лосинах, — всміхається Катя. — А я граю лише в білих шкарпетках. Перед поїздкою на гру я завжди складаю список речей, щоб нічого не забути. Окрім форми, кросівок, в кінці обов’язковий пункт — білі шкарпетки.  Тобто ми виходимо на поле всі в білих шкарпетках.

«Вовчиці» тренуються  тричі на тиждень по дві години, окрім футбольного поля виходять і в тренажерний зал, там займаються кросфітом. Катя зауважує, що до флаг-футболу всі в команді ставляться дуже серйозно і відповідально, як до професійного спорту, а не як до хобі. Відтак у команді вже абсолютно дорослі гравчині.

— Ми раніше запрошували дівчат з 15 років в команду, зараз вирішили брати повнолітніх, які зможуть самостійно відповідати за свої вчинки та рішення. Щоб не було зайвих контактів з батьками. Чітко: людина прийшла усвідомлено на тренування. В нас є також дитяча команда, це зовсім інша стихія, відтак і підходи до тренувань та спілкування зовсім різні, — пояснює Катя.

На запитання про різницю між дітьми та дорослими Катя почала посміхатися і трохи ніяковіти. Виявилося, діти — окрема, але всепоглинаюча любов.

— Ой, ну діти… Не знаю, з дітьми важко. До дорослого підійдеш, поясниш і все, а з дітьми… ну важко. Треба шукати підхід, але це круто. Я кайфую, коли треную їх. Я тільки приїхала з тренування, це насолода. Інколи думаєш, що мало часу, треба і на роботу і ще у своїх справах встигнути, але ні, це не покинеш. Це діти.

Найкрутіші і найжорсткіші змагання

Окрім того, що «Вовчиці» вже кілька років поспіль абсолютні чемпіонки з флаг-футболу в межах України, вони мають надзвичайний досвід і за кордоном. Відносно нещодавно спортсменки приезли у Вінницю кубок Мінська з турніру в Білорусі.

— Нас запросили на перші змагання в Молдову, ми їздили у Кишинів. Це було дуже страшно, в моральному плані. Ми на той час тільки тут грали, в Україні. Тут мало команд і в нас мало було досвіду, але вирішили спробувати і подивитися, як грають інші. В Кишиневі були команди з Росії, були дівчата з Криму. Ми зайняли друге місце, програли лише один тач-даун в фіналі, але це був дуже яскравий досвід. Потім ми ще їздили на турнір в Білорусь, там ми забрали кубок Мінська і привезли його сюди, — згадує Катерина Тетерук.

Однак найяскравіші враження все ж збереглися з поїздки в Словенію. Там вони грали з місцевою командою «домжале» та ще з двома командами з Італії. Катя зізнається, що навіть не очікували таких жорстких ігор.

— Ми зайняли третє місце, буквально одно очко програли і не потрапили в фінал і одразу пішли боротися за третє місце. Тобто навіть не тач-даун, а одне очко. Але досвід був колосальний, там зовсім інший рівень. Хоч ми й граємо за одними правилами, але там набагато жорсткіше грають. Тут собі так не дозволяють, все дуже м’яко, судді одразу свистять, якщо якийсь контакт. А там прямо жорстко. Тут зазвичай всі «плачуть» від нас, а там ми плакали, що всі з нами так жорстко, — сміється вона.

За словами Каті, італійки виявилися добре підготованими у фізичному плані. Згадує, що на полі вони не падали, в разі, якщо віддбувалося зіткнення, а стояли на місці. Вірогідно, тренуються вони ще більш інтенсивніше, аніж наші дівчата, думає Катя і наголошує ще раз, що це був цікавий досвід і його хочеться повторити. «Вовчиці» якраз до цього готуються, вже на початку липня в них черговий турнір в Словенії.

— Ми грали на два поля одночасно, не могли навіть подивитися на суперника. Але ми знали, що буде новий рівень. Ми були дуже здивовані, що ті команди дуже добре підготовані в фізичному плані. В нас особливо тоді й перерв між іграми не було, навіть у вбиральню зайти часу не вистачало, але це було круто!, — каже вона.

Міжнародні турніри дають можливість не лише заявити про себе, а й знайти собі нових друзів. Катя каже, що з багатьма дівчатами з інших країн підтримують теплі стосунки.

—Так, ми дуже добре спілкуємося з дівчатами з Мінська, з деякими дівчатами з Росії. Для мене політика поза спортом і для них так само. Ніхто б не спілкувався з ними, якби хтось проявляв свою політичну позицію. Оскільки ніхто з нас не чіпляє цю тему, ми й спілкуємося, багато років підписані одне на одного в мережі, — каже Катя Тетерук і стверджувально відповідає на питання, чи існує все таки жіноча дружба.

— Звісно. Ми всі найкращі друзі, я це можу сказати про всіх з команди. Свята, якісь особливі події, і в горі, і в радості — ми всі разом. Підтримка відчувається, ми горою одне за одного. Так само і хлопці з «амфуту» (американського футболу — ред.), вони приїздили до нас на турнір в Кам’янець просто, щоб подивитися на гру і підтримати нас, хоча в кожного є свої якісь інші справи.

Катя зазначає, що кожна учасниця команди нагадує окремий елемент одного пазлу —всі вони доповнюють одна одну.  

— Ми всі підійшли одна одній, як шматочки пазлу. Ми маємо однакові принципи, однаково ставимося до дружби, поважаємо чесність, все говоримо в лоб, за спиною ніхто нічого не обговорює, —  говорить Катя.

 

—  Насправді, я складна людина, особливо на тренуваннях.  Я інколи жорстка, можу переборщити, якщо щось не так. Але мені дуже подобається, що ми це розділяємо. На полі я тренер, а як тільки гра завершується, ми знову найкращі друзі. Немає образ і це не заважає йти по життю разом.

Нові можливості

В ході розмови Катя Тетерук розповіла, що вже зовсім незабаром у вінницьких флаг-футболісток з’явиться можливість спробувати себе в складі жіночої збірної з американського футболу. Щоправда не в Україні, а за її межами.

— Завдяки Дейлу Хеффрону, до речі, який багато кого знає в Європі, в нас з’явилася можливість поїхати в Німеччину на сезон. Ми цю ідею розглядаємо, плануємо завершити літній сезон, восени нас підготує Дейл до ігор в американському футболі — в каркасах та шоломах. Поки що вирішили спробувати хоча б потренуватися, —розповідає Катя. — В Німеччині жіночу команду тренує теж жінка-тренерка, ми ще маємо дізнатися, на які позиції їм потрібні гравці.  

Зараз Катя працює економістом на комунальному підприємстві та відкрила онлайн-магазин одягу разом з подругою з команди. Дівчина зізнається, що спорт став вагомою частиною життя і мріє, аби флаг-футбол та тренерство стали її основним видом зайнятості.

— Це саморозвиток, я кожного дня дізнаюся щось нове і не стою на місці. Дивлюся багато відео, читаю. Окрім того, що завдяки тренуванням ти прокачуєш своє здоров’я, часто буває, що саме на полі чи в залі можна забути про всі свої проблеми. Спорт — це загартування характеру, тут має бути стресостійкість, яка теж грає важливу роль в житті, Спорт для Катерини Тетерук став вагомою частиною життя, вона зізнається, що мріє, аби флаг-футбол та тренерство стали її основним видом зайнятості, — каже вона.

На питання, чим би займалася, якби стан здоровя раптом не дозволяв би грати у футбол, Катерина одразу відповіла, що була б просто тренером.

— Я буду тренувати. В Україні більше немає граючих тренерів серед флаг-футболу, принаймні я про це не чула. Але насправді, було б дуже добре це розділяти і я б хотіла, аби в нас був тренер, — зізнається Катя. —Перед кожним турніром я намагаюсь готувати щось нове: нові комбінації, тактики, щоб зіграти оригінально. Практично всі комбінації я прописую сама. Тобто це загадування наперед, як буде розвиватися хід гри. Хоча суперники мають свою стратегію і протягом матчу це може бути навіть суцільна імпровізація.

Саме в цьому і полягає складність в ролі граючого тренера.

—  Тренер має стояти окремо під час гри. Бо після першого нападу, десь щось може не вийти: щось треба змінити, є якісь пробіли в захисті —  я щось можу не побачити, бо ж треба кинути пас, бігти туди чи в іншу сторону. На другу спробу до тебе повертаються гравці і є лише 30 секунд, щоб прийняти правильне рішення, цей час дають на те, щоб розрахувати наступні кроки. Комбінації всі по назві, я не стою і не розказую, кому і що робити, сказала слово і всі мене зрозуміли. Але й за умови, що я як тренерка максимально задіяна в грі,  в нас ніби добре виходить, — всміхається Катя.

«Вінницькі вовчиці», до речі, не розглядали варіант залучення легіонерів, як це зробили їх колеги з американського футболу.

— Нам це не потрібно. Вже п’ять років ми чемпіони України. Дівчата з інших команд молодці, вони прогресують, але результати 38:0, 41:6 показують, що залучені легіонери нам не потрібні. До того ж зі своїми грати приємніше, — пояснює тренерка.  

Щоб займатися флаг-футболом, на думку тренерки, потрібна хоча б мінімальна фізична підготовка та бажання розвиватися.

— Якщо тобі 20-25 років, ти ніколи не займався спортом і прийшов у сформовану команду, буде дуже важко влитися. Бажано мати за плечами спортивний досвід і дуже бажано з м’ячем. Але як показує практика, це не обов’язково. Одна дівчинка, Саша Ребрик, прийшла до нас в 15 років, зараз їй 20 і вона грає в основному складі, хоча раніше не займалася. Але це рідкість.

Катерина Тетерук мріє, щоб флаг-футбол офіційно визнали серйозним видом спорту на рівні класичного футболу, баскетболу, боротьби та інших.

— Сподіваюся, я колись до цього доживу і зараз докладу всіх зусиль, щоб флаг-футбол був на рівні зі звичним нам всім баскетболом, футболом, боротьбою. Дуже хочу, щоб його і фінансували належним чином. Хоча нас підтримує міська рада, вони виділили гроші на нашу поїздку на міжнародні змагання. Завдяки ним про нас почули й інші країни. Немає, мабуть, команди, яка б не хотіла з нами зіграти.

А коли говорять про перемоги і про визнання «Вінницьких вовчиць» Катерина сприймає це спокійно і без самовдоволеного обличчя. Знає, що це заслужений результат величезної праці кожної з учасниці команди.

— Для мене це досягнення, я не знецінюю цього. Але немає такого «Вау, про нас говорять!» або «Чому?». Як, чому? Бо ми з дитинства у спорті, ми працюємо і ми маємо бажання досягати нових висот. Це нормально, що ми прийшли до такого рівня. Скоро і Європа заговорить про нас. Я в це вірю, я в цьому впевнена.

Фото надала Катерина Тетерук

Читайте також:

Свій серед «чужих». Чому тренер з Америки вирішив назавжди залишитися у Вінниці?

«До останнього не вірила, що встигну», або Як завершилась співоча ініціатива Юлії Васюк
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (2)
  • Татьяна Гнатюк

    Молодці дівчата!
  • Max Fireline

    Не перестаєте тішити, пані Діано...
    Чудова стаття, просто чудова!
    Цікава дівчина, цікава історія, дуже круто, що про таких людей пишете, пані Діано!
    Дякую вам за працю,
    Чудовий матеріал!
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Вінниці за сьогодні
15:30 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (Новини компаній) 15:21 З палаючої квартири на вулиці Дачній у Вінниці врятували чоловіка 15:15 Власна справа від 100 тисяч гривень: який готовий бізнес можна придбати у Вінниці photo_camera 14:24 Чемпіон підняв гирю 220 разів. В області визначили найкращих спортсменів серед аграріїв Від читача 00:11 Учні з Вінниці здобули призове місце на Таборі підприємництва у Львові 14:14 У лабораторії виготовляли кілограм амфетаміну на місяць і збували через мережу клієнтів у Вінниці play_circle_filled photo_camera 13:20 Напівфабрикати: шкода чи користь? (партнерський проєкт) 13:16 Внаслідок масштабного обстрілу 22 березня пошкоджені всі енергоблоки на Ладижинській ТЕС 12:57 Чому «Долина» має забрати водомати з Вінниці? Отримали пояснення від мерії 12:12 Судитимуть ділків, які пропонували «посприяти» отримати посаду ректора медуніверситету 12:06 «Дуже вчасно! Дуже красиво й потужно!» Чим вразив концерт-реконструкція у Вінниці? play_circle_filled photo_camera 11:22 Уряд уточнив перелік ВПО, які отримуватимуть допомогу на проживання. Що нового? 11:10 Дитяча стоматологія у Вінниці: обирайте кращих дитячих стоматологів! (партнерський проєкт) 10:21 Де у Вінниці 28 березня не буде світла, гарячої та холодної води. Адреси 09:36 Вночі ворог застосовував стратегічну і тактичну авіацію, атакував кількома хвилями дронів 09:11 «На щиті» повернувся додому Андрій Цвях. Сьогодні Героя проводжатимуть в останню путь 09:00 Охорона та безпека під час війни: вінницькі охоронні фірми, сигналізація та відеонагляд (партнерський проєкт) 08:17 Сьогодні відзначають Всесвітній день історика. Історія, заборони та прикмети 28 березня 21:11 Чоловік здійснив 38 транзакцій і перевів собі з карти знайомого понад 255 тисяч 20:18 В один день на Вінниччині сталось одразу чотири автопригоди, в одній з них загинув пішохід photo_camera
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Ваші відгуки про послуги у Вінниці Ваші відгуки про послуги у Вінниці
keyboard_arrow_up