Вінницькі школярі перейдуть на електронні журнали та щоденники. Що про це кажуть освітяни?

Фото ілюстративне із «Репортер»

Про те, що в Україні запускають електронні щоденники і шкільні журнали сказав міністр освіти і науки Сергій Шкарлет 23 грудня. Як повідомляє прес-служба Міністерства освіти і науки на своєму сайті, вже підписали наказ про початок тестування відповідного програмного модуля. 

«Використання електронних журналів і е-щоденників скоротить обсяг бюрократичної роботи. Також сервіс буде адаптований до роботи з будь-яких гаджетів», — розповів Шкарлет, додавши, що це державна розробка. Доступ до е-журналів та е-щоденників відбуватиметься за допомогою платформи. Вся інформація буде заповнюватися вчителями, а за допомогою логіна і пароля батьки та учні зможуть отримати до неї доступ.

Наразі протестовано інтерфейс, через який можна буде отримати доступ до різних сторінок: дані про учнів, розкладу уроків, списків відвідування, домашніх завдань тощо. Як запевняють у Міносвіти, всі дані ретельно захищені, а доступ до них розмежовано відповідно до повноважень відповідальних працівників.

Ми провели опитування через вінничан, запитавши, як вони ставляться до такого запровадження. З 110-ти наших читачів понад 65% відповіли, що підтримують такі дії Міносвіти. Проте 30% — не підтримують перехід на електронні журнали та щоденники, і 1% з опитаних — байдуже. 

У коментарях думки вінничан розділилися. Хтось — каже, що у їхній школі вже тестували електронні журнали і це виявилося зручно. 

«Користуємося ще з минулого року. Дуже зручно, бо бачимо усі завдання і отриманні оцінки, похвали та зауваження», — коментує вінничанка Віта Олійник. 

Дехто ж категорично проти цифровізації. 

«А чим це зручно? Крім того, що не треба носити паперовий щоденник. Мене , наприклад, дратують домашнє завдання у вайбері. Від смартфона складно відірватися, постійно передивляючись, що ж задали», — пише читачка Олена Поляниця. 

А що кажуть в департаменті освіти?

З питаннями ми звернулися до директорки міського департаменту освіти Оксани Яценко. 

— Це гарна ініціатива, адже нікому вже не секрет, що у нас проходить цифровізація суспільства. А у час пандемії коронавірусу це питання взагалі на часі. Використовувати електронні журнали і щоденники це зручно, бо батьки можуть самостійно дивитися за станом справ своєї дитини, — говорить Оксана Яценко. — Проте тут є колізія в документах. Зараз в Україні діє інструкція щодо заповнення документації у школах в якій чітко вказано, що має бути паперовий варіант шкільних журналів. Ми маємо намір звернутися у Міністерство, бо, якщо у цю інструкцію не внесуть зміни, то для вчителя знову буде додаткова робота. Перехід на дистанційну освіту — виклик для нашого часу, як і ця ініціатива. 

Також ми вирішили поцікавитися у вчителів, які вже працювали у тестовому режимі з електронними щоденниками та журналами про переваги та недоліки, які вони для себе виокремили. 

«Це захищає інтереси і права усіх учасників освітнього процесу»

Валентина Воронецька, яка викладає Всесвітню історію, громадянську освіту та економіку в гуманітарній гімназії №1 імені Пирогова підтримує запровадження е-журналів та е-щоденників. 

— Таке рішення вже давно на часі. Якщо ми дистанційно навчаємося, то логічно, що ми б мали мати і онлайн документацію. Але ця ініціатива хороша при відмові від друкованих аналогів, бо вони вимагають від вчителя подвійних навантажень, — говорить Валентина Воронецька. — Вже під час карантину у нас був запроваджений пілотний проект, було проведено навчання, приходили фахівці, які навчили нас працювати на онлайн-платформі «Моя школа». Спочатку тестували лише кілька класів, а тепер вся школа. Проте поки ми маємо паперові аналоги, і це подвійна робота.

Електронний журнал покращує роботу, дисциплінує, робить роботу прозорішою. Для батьків ще зручніше, бо не треба йти чи дзвонити до вчителя. А можна просто відкрити електронний журнал і побачити оцінки тільки своєї дитини. Дуже добре, що кожна мама може побачити оцінки лише її дитини, бо бувають негативні моменти, коли баьки приходили дивитися на оцінки у журналі і паралельного заглядали на оцінки однокласників. А потім починають з'являтися неприємні ситуації і необ’єктивні порівняння з іншими дітьми. 

Електронний журнал ж захищає інтереси і права усіх учасників освітнього процесу. Крім того, паперовий аналог має головний недолік — заповнювати його може лише одна людина одночасно, а у електронній версії це можуть робити, хоч всі вчителі разом. Проте тут є момент, що система може виснути через це.

Технічна недосконалість — головний недолік. Як будь-яка прогресивна ідея, це запровадження має і хейтерів, і конструктивних критиків, і тих людей, які підтримують її. Я ж думаю, що ми маємо динамічні зміни сприймати не як кризу, а як можливість. 

«ЦІ журнали мають безліч переваг»

Вчитель іноземних мов Владислав Качур працює у школі-гімназії № 6, і він теж бачить позитив у цій ініціативі. 

— У такому впровадженні є безліч переваг. Зокрема, це дебюрократизація про яку давно говорять. Іншими словами, вчителю буде набагато легше у плані оформлення документації. Я маю досвід користування електронним журналом, і можу сказати, що у них є безліч зручностей, — каже Владислав. — Що не менш важливе, освітній процес буде прозорим як для учнів, так і для батьків.

Якщо раніше вчителю потрібно було виписувати батькам оцінки її дитини, то з електронним журналом кожен може зайти і переглянути успіхи з усіх предметів, що цікавлять. За нинішніх умов часто батьки можуть були закордоном чи їдуть в якісь робочі поїздки під час яких не можуть контролювати освітній процес дитини, а з електронним журналом ця проблема відсутня. 

Наразі вчителі виконують подвійну роботу, дублюючи оцінки у паперовому вигляді. Якщо ж буде уніфікація, то це все полегшить. Я мав змогу працювати у приватній гімназії, де ще у 2018 році були запроваджені електронні журнали. Цей журнал був платний, але розробники були максимально відкриті до побажань вчителя. Якщо ж говорити за електронні журнали, які запропоновані державою, то тут важливо, що система була добре налагоджена. 

Крім того, серед своїх колег я чув ще один острах: «А якщо ми не будемо все зберігати у паперовому вигляді, а система у якийсь момент зламається?». Проте, я їх заспокоюю, бо, наскільки мені відомо, все зберігається на сервері розробників, у навчальному закладі і має бути створена спільна потужна електронна база. 

«Ініціатива хороша, але за умови якісного впровадження»

Своє ставлення нам також розповіла учителька англійської мови Стрижавської школи-ліцею Катерина Мельник. 

— Моє ставлення до впровадження електронних журналів позитивне. Маємо розвиватися, змінюватися, тому це прекрасний крок до вдосконалення системи освіти загалом. Але вважаю, що Міністерство освіти має надати якісну захищену платформу та навчання для вчителів, які цього потребують, — говорить Катерина. — До того ж, із впровадженням електронного журналу потрібно забезпечити кожного вчителя доступом до техніки та інтернету на робочому місці. На жаль, багато шкіл ще не мають відповідного оснащення.

Чи зменшиться навантаження на вчителя? Однозначно. Особливо на класного керівника, якому постійно потрібно писати купу списків в паперовому журналі. 

Під час карантину навесні наш заклад уже тестував роботу з електронним журналом. Це зручно. Але тоді для нас робота була подвійною, оскільки потрібно було заповнювати ще й паперовий журнал.

Зараз під час дистанційного навчання ми працюємо в системі Google Classroom, тому оцінки вчителі виставляють там і кожен учень може побачити свої досягнення. Але вчителям потім все одно потрібно переносити ці результати у паперовий журнал. Як підсумок скажу, що ініціатива хороша, але за умови якісного впровадження.

Читайте також: 

Менше солодкого і акцент на емоціях: що дарувати дітям на свята, якщо ви вирішили стати благодійником

МОН та Мінцифри запустили «Всеукраїнську школу онлайн». Пояснюємо, що це і як працює

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.