У неділю, 25 серпня, веломандрівник з Вінниці добрався до Боржомі. Володимир розповів по телефону, що прибув у райську долину у другій половині дня. Намет встановив на березі гірської річечки, неподалік від басейну для купання.
-Вхід у купальні платний, - розповів Володимир Іванов. – Вартість квитка 5 грузинських ларі. Це приблизно 1,5 євро. За таку плату можна користуватися купальнями упродовж усього дня.
Співрозмовник зізнається, що спав цієї ночі солодко. Заколисував шум гірської річечки. Чисте повітря п’янило від насолоди. Каже, залишиться в Боржомі ще в понеділок, можливо, і у вівторок. Дуже хочеться відпочити після Туреччини.
-Дорога Туреччиною була дуже важка, - розповідає Володимир. – Приблизно 800 кілометрів шляху припадало на гірську місцевість. У багатьох місцях велосипед доводилося пхати вгору.
Чому обрав такий маршрут?
-Їхав уздовж моря, а там скрізь гори, - відповідає він.
Дороги у Туреччині хороші. Принаймні кращі, ніж в Грузії. Але його спіткала невдача.
-Пошкодив переднє колесо, - розповідає веломандрівник. – Треба було замінити обід. Однак такого розміру знайти не вдалося. Їхати довелося повільно. На пошкодженому колесі накрутив майже 400 км.
Тільки у Грузії вдалося замінити. Коли доїхав до Батумі, там мені допомогли, поміняли за 10 євро.
У Грузії виникли інші проблеми – уже три рази проколов шини.
З Боржомі Іванов поїде до міста Горі. Дуже хочеться побувати там. У Горі він провів два роки - проходив строкову солдатську службу. Бажання зрозуміле.
-До Горі 80 кілометрів, - говорить мандрівник. – День їзди. По рівнині вдавалося проїжджати відстань понад сто км. У Грузії теж вистачає гірських перевалів. Але їх не порівняти з турецькими. Ще жодного разу не попадався хоча б один такий крутий підйом, які доводилося долати у Туреччині. Там, бувало, до десяти кілометрів доводилося тягнути велосипед вгору.
З Горі маршрут проляже до Тбілісі. Ніколи раніше вінничанину не доводилося бувати у грузинській столиці.
-У Тбілісі доведеться змінити запланований маршрут, - ділиться думками велосипедист. – Подорож по Абхазії відміняється.
Після Грузії Іванов планував їхати до Абхазії, звідти через Новоросійськ до Криму.
-Побувати у Криму – моя давня мрія, - говорить він. – Якось раніше не складалося відвідати півострів. Щоразу, коли планував, зупиняли непередбачувані обставини.
Ще одного велотуриста "занесло" в Грузію з Іспанії
У 2013-му він мав намір їхати на велосипеді. Завчасно готувався до поїздки. Цього разу поїздка зірвалася уже не з його вини. Окупація Криму російськими військами поставила хрест на його намірах.
-У Грузії мені сказали, що марно час витрачу, все одно мене не пропустять на територію Абхазії, - розповідає Іванов. – Причому, так говорили не тільки грузини. Те само чув від росіян, у яких розпитував про можливість побувати в Абхазії.
-Не везе мені з Кримом, - говорить вінничанин.
У Тбілісі його вело мандрівка може завершитися.
-Якщо вдасться дістати білет на літак за прийнятну ціну, тоді полечу до Одеси чи Києва, - говорить Іванов. – Кажуть, що до Києва треба заплатити приблизно шість тисяч гривень. Для мене це дорого. Якщо точніше, то стільки грошей уже й не залишилося.
Інший варіант – по морю. З порту Поті до Одеси ходить пором.
-Як мені розповідали, за пором треба заплатити 2,5 тисячі гривень, може, трохи більше, - говорить мандрівник. – Але з Тбілісі до Поті ще крутити й крутити. Це понад 300 кілометрів. До того ж доведеться знов вертатися через Горі, Боржомі і далі на Поті. Тішить те, що вдасться побачити Кутаїсі. Кажуть, красиве історичне місто. Друге за величиною у Грузії.
-Втомився! – зізнався наприкінці розмови наш земляк. – Надто через поїздку у горах. Жодна з трьох попередніх подорожей за кордон не проходила по гірському маршруту. Була, щоправда, Швейцарія. Але там недовго їхав у горах. Цього разу тільки у Туреччині здолав 800 км гірськими серпантинами…
Побажаймо земляку-відчайдуху щасливого завершення його четвертої зарубіжної поїздки на велосипеді.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер
Александр Царевский