Два тижні київські археологи працювали у Селищі, Тиврівського району. На професіональному сленгу – вийшли в поле. Думали, досліджуватимуть лише одну башту. А знайшли – ще одну. Повернуться на Вінниччину в жовтні – консервувати знахідку
Стародавній замок розкопали у Селищі, Тиврівського району. Як розповіла археолог, кандидат історичних наук Лариса Віногродська: це – унікальна знахідка. Замок датується XVI-XVIII століттям. Таких по всій Україні небагато. Щоправда, розкопати все археологи вже не встигають. Повернуться в Селище наприкінці вересня - початку жовтня. Поки що – знахідку сфотографували. Вже завтра – обгородять парканом. А всі знахідки – як трипільські статуетки, люльки та кераміку – вивезли на дослідження. Вінниця – регіон вивчений мало. Лариса Віногродська, археолог з тридцятилітнім стажем не чекала такого відкриття.
Лариса Віногродська, кандидат історичних наук НАНУ, археолог:
"В плане археологии, он очень ценен, потому как он мало исследован на теперешний час. Почти везде уже замки, замчища копают. Скажем, Львовская область, все эти замки раскапывает, консервирует, устраиваются туристичные маршруты. В Винницкой области это практически не разработано, туристические маршруты также не разработаны".
Лариса Віногродська вважає, що тут можна зробити повноцінний музей. Якщо розкопане законсервувати, а існуючу башту – реставрувати. Втім, на це – потрібні ще більші кошти, аніж на самі розкопки. Місцеві жителі таких знахідкам не дивуються. Антоніні Дем’янівні вже 82. Вона все життя живе в цій місцині. Ще бабуся розповідала їй легенди про замки, орду, поляків та підземні ходи.
Антоніна Дем’янівна, місцева жителька:
"А поляки вже, як ввійшли, зробили там всипальницю. В вікнах, в цинкових трунах висіли там їхні. Комсомольчики вже взяли розбили. Я помню ці черепи, а коси – не гниють. Так і валялися – і дівчачі, і хлопчачі. Дівкою була – маленькою ще була. Це вже давно дуже".
Антоніна Дем’янівна бачила башту ще в кращому стані – вже потім, каже, розібрали її на цеглу. Пам’ятає, як з колгоспу їх виводили – розбирати ще одну, набагато вищу башту із гвинтовими сходами. А на цій, каже, ще до війни стояла гармата.
Антоніна Дем’янівна, місцева жителька:
"Ну, вобще це построєно давно, що ще орда якась ходила. Бо, кажуть, сидів наблюдатель, повертав півня позолоченого, звідки йде. Прабаба розказувала. І була наверху пушка".
Пам’ятає Антоніна Дем’янівна і гірші часи історичної пам’ятки національного значення. Коли її розбирали на цеглу, викидали туди сміття. Тепер каже – хай відбудовують. Тільки щоб її город не чіпали – там їй розкопки не потрібні.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.