Поки мітингуєте, через «чорний» хід виносять документи:  що відбувалося у Вінниці 24 серпня 1991

День 24 серпня 1991 року став доленосним для України

Забарикадувалися і чекали

-Кот Васька, подлый трус, выходи! – скандував розгніваний натовп біля приміщення Вінницького міського комітету партії.

Міськком на той час знаходився у будівлі, де нині обласний Апеляційний суд. Про те, що саме такі слова звучали на  площі, а працівники міськкому забарикадувалися усередині приміщення, розповів тодішній перший секретар міських комуністів Іван Сорока. Одразу уточню: дехто з інших учасників подій зауважував, що пана Сороки у той день не було у місті. Замість нього керував міськкомом другий секретар Тимофій Мотренко.

За словами Івана Сороки,  24 серпня 1991-го,  делегація обласного комітету партії виїхала в Київ на пленум ЦК Компартії України. Але до столиці не доїхали. У Калинівці їхній мікроавтобус зупинив працівник ДАІ.  «Вам вєлєно вернутися назад», - сказав даішник. Головним комуністом області на той час був Аркадій Нехаєвський. Після повернення до Вінниці вони застали у кабінетах активістів, які ревізували документи. Тим часом у міському парткомітеті забарикадувалися і чекали вказівки «згори». Згодом з’явилися представники міськради разом з активістами. Сказали, що мають опечатати сейфи. Їм надали таку можливість. Після цього вони поінформували присутніх на площі людей. Згодом натовп розійшовся. Для Сороки це був останній робочий день на чолі міської парторганізації.

Замість документів знайшли горілку

Олена Яворська, одна з активних учасниць Народного руху 18 серпня 1991 приїхала до мами в село допомагати копати картоплю. На ранок наступного дня дізналася по радіо про путч у Москві, названий ГКЧП. Каже, одразу повернулася до Вінниці. На Пушкіна, 11 у них був офіс Руху. Документи, оргтехніку передали знайомим і друзям. Таким, кого не могли запідозрити у співпраці з їхньою організацією. Втім, події у Москві тільки пришвидшили процес виходу з-під влади Кремля тодішніх республік.

-24 серпня мені зателефонували знайомі з обкому партії, які симпатизували «рухівцям», - продовжує пані Олена. – Кажуть, поки ваші мітингують на сходах при вході в будинок, через «чорний» хід вивозять документи. Пізно взяли в «кільце» виїзди з подвір’я обкому. У цьому переконалися, коли зайшли у кабінети. Ніяких документів уже не застали.

Співрозмовниця каже, що їхні дії кардинально відрізняються від тих, коли штурмували це саме приміщення у 2014  році під час Революції Гідності. Вони приходили з депутатами, нічого не трощили і не ламали. Особисто вона входила до складу групи, яка перевіряла кабінет Василя Рябоконя, другого секретаря обкому. Стверджує, що ніяких документів не було.

-Прийшли з першого поверху перевіряючи такі, як ми, і повідомили, що знайшли три пляшки горілки, - згадує співрозмовниця. – одна відкрита, надпита, дві повні. Перехитрили нас з документами.

Почуття радості і здивування охопило у той день пані Яворську. Каже, раділа, що Україна проголосила свою незалежність, сталося те, чого добивався Народний рух. Здивування викликало те, як комуністи підтримали Акт проголошення незалежності. «Виходить, вони підхопили наш прапор і пішли з ним попереду нас?», - наголошує співрозмовниця. Про те, що комуністи й надалі збираються залишатися при владі, свідчив ще один промовистий факт. З Києва надійшла вказівка обирати колишніх перших обласних комітетів партії на посади голів обласних рад.

-У Вінниці це не пройшло, - говорить Яворська. – Готуючись до сесії, з депутатами проводили бесіди на предмет того, що не можна обирати колишнього першого обкому. Так воно й сталося. Посаду голови облради доручили тодішньому керівнику облвиконкому Миколі Дідику.

Партійне начальство, ніби вітром змело

Микола Костін у 1991-му працював головою Вінницької міськради. 24 серпня з самого ранку йому телефонували керівники підприємств міста, запитували, як  далі їм працювати, точніше, чию сторону підтримувати у час ГКЧП. У свою чергу пан Костін хотів порадитися з керівництвом області. Втім, за його словами, в облвиконкомі голова йому сказав, що має робити все на власний розсуд. Додав, якщо будуть вказівки з Києва, він поінформує про них. У міськкомі партії начальства на місці не виявилося, не було ні першого, ні другого секретаря. Їх, ніби вітром змело.

Голова міськрада скликав нараду. Запросив усіх керівників міських підприємств, організацій, депутатів. Зала мало вмістила всіх. За словами пана Костіна, він просив усіх про одне - зберігати спокій і не допустити протистояння, щоб, бува, не пролилася кров. Для цього на підприємствах створили групи чергових, особлива увага покладалася на правоохоронців.

-Після наради хтось пустив чутку, можливо, неправильно зрозумів мене, - говорить Микола Федорович. – Мовляв, Костін  заборонив керівникам виїжджати з міста. Не такою була вимога. Просив залишатися на зв’язку.

У той же день після проголошення Верховною Радою Акта про визнання незалежності України на приміщенні міськвиконкому замінили прапор УРСР на жовто-блакитне знамено. Костін каже, приготували завчасно. Значно раніше такого кольору прапор майорів навпроти міськради. На тому місці, де нині зупинка автобуса. Його встановили  учасники народного руху.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google