Як баба Лукера вполювала... "чупакабру"

- Яка погань! – проклинає бабця. – Кров висмокче, і все, покидає курку. Лежить вона, як жива. І голова на місці, і пір'я не скубане…
Вирішила 70-річна жінка стати на варту біля курника. І таки застукала злодія на гарячому.
Курник у бабці – в хліві.
- Я трохи привідчинила двері, - розповідає старенька. – Думаю, як воно туди увійде, підіпру двері зовні. Тоді вже буду думати, як з ним на герць ставати.
Розрахунок господині, яка живе одна, тому помочі ні в кого питати, справдився. На подвір'ї приземлився шуліка – великий, як гуска. Склав крила, і тихенько у хлів.
- Я тим часом із засідки вийшла, двері зачинила, і пішла в хату рукавиці взяти, бо ж воно таке, що руки зцарапає до крові, - продовжує бабця. – Вертаюся, а він зрозумів, що попався у пастку. Пищить так тоненько, ніби дитина плаче. Я кажу, ти плачеш, а не чув, як я бідкалася над мертвими курочками! Ще більше плакала, тільки не так тоненько, як ти.
Дзьоб у шуліки гострий, як голка. Такі само пазурі.
- Як хтось йому нагострив їх, - каже старенька. От він таким дзьобом за шию курку коц – і п'є кровицю, як водицю. Ледве справилася з кровососом. Ледве очі не видер мені, так відбивався крильми. А я упіймала момент, і палицею коц по голові, та й по всьому.

Опудало бабця почепила на дереві на подвір'ї. Каже, якщо раптом ще комусь заманеться, то нехай бачить, що його чекає. Ще п'ятеро курочок у бабусі бігають по подвір'ю.
- А решту вже не верну, що зробиш, - каже старенька.
У Мізякові кажуть, що бабця Лукера спіймала чупакабру. Але старенька навіть не знає, що воно таке. Шуліку – знає, "кобець" ще кажуть на таку пташку в їхньому селі.
Відтоді двір із старенькою хатиною, що стоїть віддалік від інших осель, крилаті хижаки минають.

Читайте також:

Вінницька чупакабра повідгризала кролям яйця

Як баба Лукера вполювала... "чупакабру"

Максима Годонюка лікують від нападу... чупакабри

У Вінниці чупакабра заглядала у вікно