Екс-ректор педуніверситету Олександр Шестопалюк: «Лазаренко може перемогти, бо колектив і студенти залякані»

22 жовтня 2020 року обласна прокуратура розпочала досудове розслідування проти ректора Вінницького педуніверситету Наталії Лазаренко. Причина: підозра у привласненні майже мільйона гривень державних коштів виділених на проектно-ремонтні роботи спортзали ВДПУ. Ми писали про це у матеріалі під назвою «Ціна злочину близько мільйона гривень»: прокуратура порушила справу проти працівників ВДПУ. 

Через кілька днів ректор дала пресконференцію, на якій заявила, що університет і вона готові до будь-яких перевірок. Після цього до редакції звернувся колишній ректор університету, щоб розказати своє бачення стосовно цих скандалів. 

69-літній Олександр Шестопалюк сьогодні на пенсії, але в добрій фізичній формі. Він продовжує свою викладацьку роботу, працює в одному з ВНЗ за межами Вінниччини. Каже, що балотуватись на посаду ректора рідного ВДПУ, якому віддав 12 років свого життя, більше не хоче. А от те, що там коїться, діяльність ректорки цього вишу Наталії Лазаренко, сама її постать його непокоїть. Тому він дав інтерв’ю журналісту 20minut.ua.  

«Зрада і підлість, як метод просування у кар’єрі»

— Сьогодні вже відомо, хто балотується на посаду ректора. Перш за все, це нинішня ректорка ВДПУ Наталія Лазаренко, — розповідає Олександр Шестопалюк. — Розкажу лише кілька фактів, які я бачив стосовно мене і про які я знаю, вони характеризують її, на мою думку, як людину. Це лише мої враження. У когось будуть інші думки. Так от, Наталію Лазаренко я знаю як людину, яка для просування по кар’єрних східцях використовує такий примітивний спосіб, як зрада, підлість, пошук особливої підтримки у владних структурах. Колектив про це знає, але працівники підібрані таким чином, що багатьом вона зручна і вони будуть її підтримувати. Тих, хто мав власну думку - вона звільнила. 

«Співала мені дифірамби, а нині плює в спину»

— Мені прикро згадувати, як пані Лазаренко проти мене виступала, говорила по за очі про мене негарні речі, - сумно посміхається екс-ректор педуніверситету.  — Хоча до цього вона ходила коло мене всі 12 років мого керування університетом, сповідувала всі мої принципи, стиль і методи керівництва, писала мені на дні народження купу листівок з морем найкращих епітетів. 

Вона вважала  тоді за честь випити поруч зі мною чашечку кави, називала мене своїм вчителем. Я її скрізь просував і підтримував ці 12 років, і отримав у відповідь таку зневагу до мене, - це щось говорить про неї, як про людину. І потім, коли вона вже була ректором, хтось її спитав, чому не знайшлось місця в університеті для колишнього ректора, вона відповіла, що якби він тут працював, то їй би було не комфортно. Хоча, я не претендував на роль вождя. Я претендував на посаду простого викладача, щоб на пенсії трохи працювати. Але вона не пішла мені на зустріч…  

За п’ять років, як вона працює, мене жодного разу не привітали з днем народження, майже ні на які заходи не запрошували. Хоча колишні студенти мене просять повернутися в університет.

Олександр Шестопалюк каже, що Лазаренко його паплюжить за спиною. 

— Наталія Лазаренко використовує усі мої методи роботи, фотографується на тлі усіх тих об’єктів які зроблені при мені. А сама ж вона нічого не зробила, використовує все мною створене і про мене говорить негарні речі. Замість подяки, що я дозволив зі мною працювати, замість того, щоб дякувати, що вона досягла такого рівня — паплюжить мене за моєю спиною. Хоча, ми усі знаємо, як вона досягла цього рівня… Ходила і розповідала, що у неї є дуже серйозний “дах”, - каже колишній очільник ВДПУ. 

«Педуніверситет почав здавати позиції»

— Сьогодні Наталія Лазаренко розповідає, що вона креативна, але чомусь її креативності не було видно тоді, коли вона працювала на посаді декана, - розводить руками Олександр Шестопалюк. — І взагалі, - сьогодні ВДПУ, судячи за різними оцінками, не такий, як ректорка його попідносить. Є думка, що ВДПУ нині серед вінницьких вишів програє, особливо після того, як у місті з’явився Донецький університет. Про це свідчить той факт, що багато молодих талановитих викладачів перейшли туди з ВДПУ на роботу. А досвідчені професори перейшли в Інститут післядипломної освіти. Ситуація в університеті і ставлення ректорки їх не влаштовувало.

— Я не хочу образити весь колектив, там чудові професійні люди, не дивлячись на те, що вона багатьох вигнала хто не був її однодумцями. І університет зберігає великий потенціал. Але зайдіть на студентські сайти ВДПУ і подивіться, що пишуть студенти,— каже Олександр. 

«Професори власного розливу»

— Ректора хвалиться, що у неї збільшилась кількість професорів. Так, збільшилась, але внаслідок чого? Професор ціниться той, який отримує атестат Вищої кваліфікаційної комісії міністерства освіти. А є професор, звання якому може дати вчена рада в середині вишу. Отаких  професорів внутрішнього призначення і побільшало в університеті, а не тих, які отримали звання у міносвіти, - пояснює екс-ректор вінницького педуніверситету.

Олександр Шестопалюк каже, що в університету немає успіхів. 

— Лазаренко хвалиться, що нині у ВДПУ, в порівнянні з попереднім періодом, прорив, - іронічно посміхається Олександр Шестопалюк. — У мене конкретне питання: “В чому цей прорив?” Якщо брати господарський аспект - щось побудоване? - ні. Студентів стало більше? - ні. 

Зустрів викладача з університету який розповів, що сьогодні в Інститут фіз виховання прийняли лише три людини — більше не йдуть. Бо зменшилось бюджетне фінансування, а за гроші вчитися діти не хочуть. А в педуніверситет хто йде -  діти бідних сільських вчителів. Діти олігархів туди не йдуть. 

«Лазаренко може перемогти, бо колектив і студенти залякані»

— Ті заслуги, про які розповідає Лазаренко, це звичайний популізм, - висловлює свою думку Олександр Шестопалюк. — Якщо вона така хороша, то про це має казати хтось інший, а не вона сама. А я не чую з колективу, щоб хтось її хвалив. Є лише страх втратити роботу. Тому вона може і переможе. 

— Бо немає тих, хто міг сказати щось проти — вони звільнені. А той, хто залишився працювати нічого не скаже. Обирає ж ректора колектив і студенти. А вони теж не будуть голосувати проти свого ректора, хоча це таємне голосування. Бо студенти керовані деканами, окремими викладачами - ніхто не піде проти. Бо хтось живе в гуртожитку, хтось залік завтра має здавати,— каже Олександр. —  Мені з викладачів за 5 років ніхто жодного разу не подзвонив, бо їм було заборонено. Вона навіть відстежувала у фейсбуці, хто зі мною спілкується, і тому потім перепадало.  Вона колектив збирає, зарплату підписує, студентами керує. А має бути так, щоб керівник на час обрання склав з себе повноваження, щоб бути зі всіма в рівних умовах. А так від неї всі залежать.

«Питання корупції у ВДПУ не коментую»

— Я 5 років, як усунений від керування ВДПУ і не буваю там взагалі, — зауважує пан Шестопалюк. — Тому буде некоректно з мого боку коментувати те, що пишуть про кримінальні дії ректорки у ЗМІ, бо я не знаю достеменно про ці факти, знаю про них лише з повідомлень у пресі. Якщо там щось є — компетентні органи розберуться.

Олександр Шестопалюк розповів про те, як Лазаренко перемогла на виборах ректора.

 — А як вона перемогла тоді, у 2015 році на виборах ректора? Тоді було сім кандидатів. Вона мала перевагу над конкурентами, якщо я не помиляюся, всього у 12 голосів. Потрібно було 300, за неї проголосували 312, причому ці 12, це були голоси студентів. Бо вона оточила себе командою, членам якої пообіцяла посади, нагороди, а вони у відповідь попрацювали зі студентами, отак її обрали,— озвучує свою версію минулих виборів ректора ВДПУ Олександр Шестопалюк. 

«Степанчук — технічний кандидат»

— Перший кандидат — це Лазаренко. Другий кандидат у ректори — це викладач ВДПУ Юрій Степанчук, — розповідає Олександр Шестопалюк.  — Я знаю його як порядного, професійного, підготовленого викладача, науковця, громадського діяча. На мій погляд, він готовий обійняти посаду ректора. Але мене переконують в тому, що Степанчук технічний кандидат під чинного ректора. Я запитував його чи це так — він відповів, що ні. 

Коли він виклав свою біографію і програму в інтернеті я помітив, що він має велику підтримку. Причому, настільки велику, що її вистачило б для перемоги. На жаль, то була підтримка людей, які не працюють в університеті. Майже жодного голосу працівника університету не було. І друге, знаючи характер і поведінку ректорки вона б ніколи не дозволила нікому балотуватися з-поміж працівників. Ті, хто склав їй конкуренцію на минулих виборах з-поміж викладачів ВДПУ змушені давно працювати в інших установах.

Мені розповідають викладачі, що Юрій Степанчук іде в статусі кандидата, а ректорка ним грубо командує, понукає. Хіба так можна говорити з конкурентом? 

«Борис Максимчук — реальний і незалежний кандидат»

— Ще один претендент на посаду ректора Педуніверситету Борис Максимчук. Це незалежний кандидат, він не працює в університеті, — пояснює Олександр Шестопалюк. — Його я знаю з 2003 року. Він пройшов шлях від студента до доктора педагогічних наук, професора, користується повагою у студентів. Бувши спортсменом досяг помітних спортивних результатів. Набирається досвіду, працюючи в різних громадських організаціях, брав участь в багатьох виборчих процесах, має в цьому плані хороший досвід. Помітний на різних наукових сайтах. Борис, на мій погляд, має кращі стартові можливості в знаннях, уявленнях, як управляти університетом, а ніж Наталія Лазаренко.

Олександр Шестопалюк каже, що свої думки нікому не нав'язує.

— Такі мої міркування і я нікому їх не нав’язую і не претендую на дискусію. Але працівникам університету варто пам’ятати вислів: «Колектив має такого керівника, якого заслуговує». Бажаю всім працівникам ВДПУ обрати такого ректора, при якому робота буде комфортною і викладачам не буде соромно за його дії, який збереже і залишить після себе успішний навчальний заклад, дбайливо буде ставитись до всіх працівників університету і студентів.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.