«Вчитися потрібно все життя»: що говорить 72-річна вінничанка про Центр освіти дорослих

Вікторія Чайка та Іван Стромило

Вікторія Чайка викладає біологію та хімію у 35-й школі. Їй 72 роки і вона завжди готова отримувати нові знання, щоб крокувати в ногу з часом.

Нещодавно вона стала слухачкою курсу в Центрі освіти дорослих. Детальніше про діяльність Центру можна прочитати в матеріалі «Ніколи не пізно змінити життя, або Як працює у Вінниці Центр освіти дорослих?».

— Я працюючий пенсіонер, тому мені потрібно щороку проходити курс з підвищення кваліфікації, — розповідає Вікторія Чайка. —  А оскільки в нас зараз така онлайн-освіта й через пандемію доводиться працювати з дітьми дистанційно, я маю володіти різними інтернет-технологіями. Саме тому й пішла на цей курс.

За словами організаторів, вони розробляли програму спільно з Вінницьким державним педагогічним університетом імені Михайла Коцюбинського для педагогів, які через пандемію Covіd-19 перейшли на дистанційний формат роботи та були у пошуку ефективних інструментів взаємодії зі своїми учнями та ученицями.

— Протягом навчання ми вивчили основи роботи з Microsoft, навчились створювати різноманітні тести, дізнались, як можна погратись з дітьми, тобто цікаві варіанти перепочинку, ми навіть проходили методику подачі матеріалу в таких онлайн-умовах, — перераховує вона. — Це були дуже практичні речі, які я вже почала застосовувати. 

«Курс пролетів непомітно»

За словами вчительки, атмосфера в Центрі освіти дорослих була дуже приємною, слухачі підтримували один одного й допомагали за потреби.

— Ви розумієте, у нас всіх різний досвід: хтось краще знається на комп’ютерах, хтось закінчив університет лише років 10-15 тому, а комусь значно важче, — говорить Вікторія Чайка. — І, звичайно, велика вдячність нашому тренеру.  Іван Стромило — чудовий спеціаліст, він розумний, креативний, контактний і життєрадісний. Тому навчання було справді в задоволення, а сам курс для мене пролетів просто непомітно.

Вона додає, що з Іваном Стромилом вони колись працювали в одній школі, там він теж завжди був готовий прийти на допомогу.

— Раніше Іван працював у 35-й школі вчителем інформатики. Коли він прийшов до нас, то школа почала процвітати, він справді багато вніс у неї, — пригадує наша співрозмовниця. — На курсах все було так само: достатньо підняти руку й Іван вже тут як тут, готовий ще раз пояснити й показати. Одним словом, завдяки всім тим чудовим людям навчатись було значно легше.

Головне — бажання

Вікторія Чайка переконана, що вчитися потрібно все життя.

— Думаю, коли з’являється можливість дізнатись щось нове, обов’язково потрібно цим скористатися — розмірковує вона. — А взагалі, я дуже люблю вчитися, тому було навіть приємно повернутися «за парту».

Поєднувати роботу й навчання на курсі виявилось не дуже легко, але, за словами жінки, немає нічого неможливого, якщо є бажання.

— Знаєте, в нашому житті все не дуже просто, та коли ти розумієш навіщо тобі це потрібно й дійсно цього бажаєш — все стає реальним і з будь-якими викликами можна впоратися, — переконана Вікторія Чайка.

Дають відчуття повноцінності

На думку Вікторії Чайки, нашому місту дуже потрібні такі Центри освіти дорослих. На прикладі курсу, який закінчила, вона пояснює, як багато це може важити для кожної людини.

— Діти підходять до комп’ютера, як до іграшки, вони дуже швидко все засвоюють і розуміють, а людям мого віку — ой, як не просто. У нас є якийсь такий стереотип, що ми можемо все знищити, якщо підійдемо до комп’ютера, — ділиться вона. — Справді є такий страх, що натиснеш не ту кнопку й все видалиш...Тому такі курси дають людині відчути себе повноцінною і значно впевненіше почуватися у суспільстві.

Вінницький Центр вона називає першою ластівкою і радіє, що тепер і в нашому місті є така можливість.

— Наприклад, у Скандинавських країнах, в Китаї та Японії є багато спеціальних шкіл для людей старшого віку — і це нормально, — наводить вона приклад. — Там люди можуть вчити мови, освоювати комп’ютер, танцювати й не зустрічатись при цьому з осудом. Там нікого не дивує, що ти хочеш навчитись чогось нового, там тебе не запитають: «Куди ти такий старий прийшов і навіщо тобі це треба?»

Як Вікторія Чайка нам розповіла, їй було дуже приємно, що ніхто в Центрі не здивувався, що вона у свої 72 роки прийшла вчитися.

— Я не боялася негативної реакції, бо вже така людина, що йду туди, куди мені потрібно, і не звертаю увагу, що про мене говоритимуть чи як дивитимуться, — сміється вона. — Але все одно мені було дуже приємно отримати підтримку. 

Наостанок вчителька зізнається, що думає приєднатися до ще одного курсу.

— Освіта — це справді дуже важливо, — говорить Вікторія Чайка. — А ще я переконана, що вчитися ніколи не пізно, лиш би тільки цього хотілось. Сама я вчу дітей з 1987-го року, викладала до школи ще в училищі та в університеті, тому розумію, що люди, яких ми вчимо — це люди, поруч з якими нам далі жити!

Фото з facebook-сторінки «Центр Поділля-Соціум»

Читайте також:

Юні вінничани можуть стати стипендіатами конкурсу від гурту «ТіК». Що для цього потрібно?

«Акордеон може звучати по-сучасному»: доводить 10-річний вінничанин Артем Пазюк

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google