Ніколи не пізно змінити життя, або Як працює у Вінниці Центр освіти дорослих?

Фото Зорини Гаджук

Вже 11 років у Вінниці функціонує громадська організація «Центр Поділля-Соціум». Усі їхні проєкти так чи так пов’язані з навчанням людей різного віку, починаючи від молоді й закінчуючи пенсіонерами. Одним із таких проєктів став Центр освіти дорослих вінницької громади. 

—  Поки ми говоримо, що маємо його реалізовувати щонайменше рік, але розуміємо, що в перспективі він може стати довготривалим проєктом, — розповідає голова правління ГО «Центр Поділля-Соціум» Анна Моргун. — Головним спонсором є громадська організація DVV International — це німецьке об’єднання народних університетів, але також ми співпрацюємо з Вінницькою міською радою, педагогічним університетом і бібліотеками міста. Справжня така колаборація.

За її словами, команда Центру освіти дорослих побувала в кількох європейських країнах, щоб подивитись, як все влаштовано в них.

— Ми їздили в Естонію, Польщу й Білорусь, а також у нас є багато інформації по німецьким центрам освіти дорослих, — каже Анна Моргун. — До речі, за їхніми офіційними даними, понад 80% дорослих навчаються щорічно. Це вже звична річ для їхньої нації, щоб почуватися комфортно й розуміти всі сучасні тенденції. Крім того, більшу частину коштів за навчання там сплачують роботодавці, бо зацікавлені в тому, щоб працівники були крутими. Вони готові вкладати в це кошти.

В Україні також є подібні центри.

— Я особисто бачила приклад Мелітополя, Сум, Полтави й Львова — там центри працюють вже другий рік, — додає Голова правління. — У них є цікаві моделі функціонування. До прикладу, в Сумах центр діє на базі державного університету, а у Львові — місцевих бібліотек. Ми ж наразі пробуємо різні формати й шукаємо свою модель, яка буде оптимальною для Вінниці.  

Хто може долучитися до Центру освіти?

Вінницький Центр освіти дорослих відкрив двері для слухачів у січні. За цей час, за словами Анни Моргун, вони отримали понад 400 заявок. 

— Ми вже розуміємо, що поки не здатні покрити весь запит. Це пов’язано з нашими обмеженнями, в тому числі фінансовими. Курси для слухачів і слухачок у нас безоплатні, але ж ми маємо оплачувати роботу тренерів і так далі, — пояснює вона. — Тому будемо змушені якійсь частині людей відмовляти. 

Додамо, що за правилами Центру одна людина може навчатися на одному курсі в квартал.

— Ми прийняли таке рішення, коли зіткнулися з тим, що люди почали реєструватися одночасно на всі курси, — пригадує Анна Моргун. — Якщо виникають подібні ситуації, ми намагаємось з’ясувати, що в людини у пріоритеті. Вона має вибрати саме те, що їй зараз найбільш цікаво й актуально. Крім того, це дозволить більшій кількості людей долучитись до навчання.

Стати слухачем у Центрі освіти можуть усі охочі, яким вже є 18 років. А от верхніх граничних меж немає.

— Головне, щоб людина хотіла навчатися, — запевняє Голова правління «Центр Поділля-Соціум». — Але є п’ять категорій людей, на яких ми звертаємо особливу увагу. Це внутрішньопереміщені особи, люди з інвалідністю, учасники/учасниці АТО, мами в декретних відпустках і люди передпенсійного віку. Найстаршій слухачці, до речі, 72 роки.

Основним каналом комунікації є сторінка Центру у facebook. Саме там публікують актуальну інформацію про курси та реєстраційні форми. Також у разі потреби можна зателефонувати адміністратору (097-073-61-37).

Чого навчають?

На сьогодні запущено курси зі стресостійкості, медичної допомоги, опанування онлайн-технологій і фотографії.

— Це курси «Стресостійкість та емоційна грамотність», «Перша допомога», «Level online» і «Фото як інструмент для бізнесу», — перераховує Анна Моргун. — Найближчим часом ще плануємо запускати, серед інших, курси з української та англійської мови.

Вона розповідає, що до вибору тем курсів у команди Центру дуже стратегічний підхід.

— Влітку ми провели велике дослідження, до якого залучили понад 500 осіб: це були онлайн/офлайн анкетування, експертні групи, фокус-групи, — ділиться співрозмовниця. — Ми запитували людей, щоб вони хотіли опанувати та які навички й компетенції їм найбільш потрібні. Відповідно до результатів цього дослідження сформували перелік курсів, які можемо запропонувати слухачам цього року. Звичайно, ми продовжуємо монітори ситуацію, спілкуватись з людьми, які до нас приходять, оцінювати їхні запити й формувати наше бачення майбутніх освітніх можливостей.

За її словами, вся робота Центру направлена на те, щоб людина могла щось змінити в своєму житті.

— Тут, перш за все, я маю на увазі фінансову сторону: кардинально змінити роботу чи знайти додаткові професійні можливості, — зазначає вона. — Тому наші курси, навіть та сама фотографія, працюють не в контексті хобі, а як інструмент для бізнесу. Зрозуміло, що власні відчуття, певні психологічні моменти теж важливі, але головне — це прокачати особисту компетенцію. 

Тривалість кожного курсу різна. Є короткострокові, наприклад, курс по медичній допомозі є дводенним інтенсивом, а курс з фотографії триває два місяці.

— Все залежить від обсягів інформації, складності й результатів, які ми хочемо отримати. Тобто, це індивідуальний підхід до кожного навчального продукту, — додає Анна Моргун.

Неформальна освіта

Особливість навчання є те, що воно має неформальний характер.

— Ми не говоримо про суперпрофесійну кількарічну підготовку, у нас здебільшого короткострокові курси, які на 80% розраховані на здобуття практичних навичок, — говорить вона. — Неформальна освіта, коли, умовно, немає парт і домашніх завдань,— це більше про особисту мотивацію людини. 

Що стосується тренерів, то вони є фахівцями у своїх галузях.

— Більшість з них — наші партнери, з якими ми за ці 11 років десь та перетиналися. Вони мають хороші відгуки й показують хороші результати. А для нас якість — перш за все, — наголошує Анна Моргун.

«Ми даємо вудочку»

Анна Моргун зізнається, що у них дуже часто запитують про допомогу з подальшим працевлаштуванням. І був навіть період, коли вони думали взяти на себе й цю роль.

— Але для себе ми зрозуміли, що це точно не наша місія, — говорить вона. — Місія нашої організації — це формування суспільства, що навчається впродовж життя. Тобто, ми говоримо більше про ту «вудочку», яку людина самостійно має або немає використати. 

Проте у Центрі досі міркують над адмініструванням спеціального простору, де випускники могли б зустрітися з потенційними роботодавцями.

— Саме у форматі «перетнутися», а не сприяти процесу перемовин, домовленостей і працевлаштування. Можливо, у форматі open space, де буде можливість один одного побачити, — розмірковує Анна. — Про це ми думаємо, бо чуємо запити людей. Але знову ж таки, це не наша основна мета. Ми можемо посприяти, але далі все має бути в руках людини, яка хоче щось змінити.

Специфіка дорослої аудиторії

— Справді, навчання дорослих має свою специфіку, — ділиться вона спостереженнями.  — Та для мене великим показником є те, коли людина після роботи о шостій вечора чи у вихідний день приходить на навчання. Це дуже круто, коли попри роботу, сімейні обставини й таке інше, людина прагне отримати нові знання…

Анна Моргун запевняє, що Центр освіти дорослих, це простір, куди можуть проходити охочі до навчання без зайвих вагань, страхів і відчуття незручності.

— Наш основний заклик до людей — все має бути в радість. Включаючи роботу й професійну діяльність, — вірить вона. — Якщо є відчуття, що кудись не туди звернули, якщо немає задоволення від того, що робите, тоді саме час спробувати щось нове. Починати можна з чогось маленького, з опанування однієї навички. І це справді затягує й далі вже важко зупинитися, бо хочеться пробувати все нове й нове. Думаю, це прекрасно!

У суспільстві також поширені стереотипи, що дорослу людину вже неможливо чогось навчити через її досвід, скептицизм і подібне.

— Але для дорослої людини можна створити місце, де вона захоче навчатися. І тому наша місія полягає ще й у тому, щоб створити й адмініструвати цей простір, — говорить Анна Моргун. — Ми намагаємось багато говорити про круті досвіди. Ми за те, щоб люди різного віку не боялися змін, тому що справді життя дуже коротке й непередбачуване. 

Перші результати

— Про великі результати говорити ще зарано, бо ми лише почали свою роботу й поки немає жодного завершеного курсу, — думає Анна. — Звичайно, ми плануємо відстежувати досягнення людей, тенденції, влаштовувати, можливо, якісь умовні зустрічі випускників. Та особисто для мене наразі показником є те, що  люди записуються і приводять своїх знайомих — це свідчення того, що їх чіпляє ідея.

Та все ж, на її переконання, це шлях не одного року, тому що культура навчатися дорослими в Україні не дуже розвинена.

— Від так, нам є з чим працювати, — наостанок говорить вона. — А надихають на роботу далі теж історії успіху людей, які були в наших проєктах, які продовжують розвиватися і зростати. Ми бачимо, що ми дотичні до цих процесів, і нам приємно, що ми опинились поруч у конкретні моменти життя людей, які вирішили щось змінити. Також ми з колегами дивимось один на одного й бачимо, що теж зростаємо. Насправді те, що ми робимо — це те, що ми дуже любимо. І я переконана, що працювати стільки часу можна тільки через любов і віру, що це має сенс!

Фото з facebook-сторінки Центру Поділля-Соціум

Читайте також:

«Акордеон може звучати по-сучасному»: доводить 10-річний вінничанин Артем Пазюк

Рекорду бути! Юні вінничани намалювали 20 казкових сюжетів піском у прямому ефірі

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.