Станцювали 134 танці, або Як юні вінничани підкорили міжнародні змагання

Дарина ДІДИК

Усі фото в матеріалі: Sergo Oliynik

Юні танцівники з центру розвитку «Shahina» стали тріумфаторами на міжнародних змаганнях «Інтергалактика».
Вінничани здобули відразу 135 нагород, випередивши учасників з Литви, Греції та Японії.
Ми поспілкувалися з керівницею центру Діаною Подолянчук про незвичний формат змагань, посткарантинні тренування та дитячу мотивацію. Про це й не тільки читайте далі у матеріалі.

Для справжніх фахівців своєї справи, кажуть, немає перепон. Це твердження чудово доводять вінницькі танцівники з центру розвитку «Shahina», які попри довгу карантинну паузу, днями стали тріумфаторами міжнародних танцювальних змагань. Діти підготували 134 номери й вибороли понад сотню призових місць.

— Це були змагання «Інтергалактика», які щороку проходять у Києві, — розповідає керівниця центру розвитку Діана Подолянчук. — Спочатку планувалось, що все відбуватиметься наживо на шести спеціальних майданчиках, але організатори все ж прийняли рішення про online-формат. Це пов'язано з великою кількістю учасників і тим, що Київ довго не виходив з червоної зони.

Щоб не ризикувати зайвий раз, усі колективи отримали завдання зняти свої номери на відео й надіслати у зазначені терміни на розгляд журі.

Відео дня

— Ми презентували 134 позиції. Відео довелось знімати цілий тиждень, бо ж деякі діти танцювали по п’ять і більше номерів, — продовжує Діана Подолянчук. — Загалом у турнірі взяли участь близько 40 наших учнів, які змагались як у командних, так і в індивідуальних номінаціях.

А змагатись, маємо сказати, було з ким. В «Інтергалактиці» взяли участь танцівники майже з кожного міста України, а також колективи з Польщі, Литви, Греції та навіть Японії.

— Наші учні показали справді хороші результати, ми отримали 135 нагород і разом з тим головний кубок змагань — Гран Прі, — ділиться вона досягненнями. — Загалом у нас 67 медалей за І місце, 32 медалі за ІІ місце, 24 — за ІІІ місце та чотири кубки за І місце у групових танцях.

Додамо, що ще окремо шість танцівниць студії Злата Коломієць, Байбак Аліна, Плесна Вероніка, Павловська Єлизавета, Шолубай Іванна та Середюк Ангеліна вибороли персональні Гран Прі.

— Якщо чесно, ми навіть не розраховували на такі результати, особливо на головний приз, — зізнається Діана Подолянчук. — Рівень цих змагань дуже високий, ще й конкуренти не абиякі. Для мене особисто це стало приємним шоком, а для кожної дитини чудовою можливістю проявити себе.

Особливості підготовки

Оскільки довгий час центр розвитку перебував на карантині й дітям доводилось тренуватись online по відео, то підготовка до змагань проходила у пришвидшеному режимі.

— Ми готувались близько місяця, але особливих труднощів не виникало, — говорить Діана. — Усі керівники, а це крім мене, ще Вікторія і Леся Подолянчук, та всі діти дуже скучили за репетиціями й одне за одним. Коли ми прийшли до зали, то відразу відчули емоційний порив до танцю — це нам дуже допомогло!

Цікаво, що два роки тому вінницькі танцівники також підготували на змагання 134 виступи, від так, цьогоріч повторили свій власний рекорд.

Що стосується самих номерів, то вони вирізнялись креативним підходом і поєднанням різних стилів, а це, своєю чергою, могло стати вирішальним фактором при виборі переможців.

— У нашій студії є східні й бальні танці, хіп-хоп, акробатика, пластика й акторська майстерність. Тобто, кожен може знайти те, що йому найбільше до душі, — пояснює керівниця. — І у своїх номерах ми поєднували ці різні стилі: були танці народів світу (індійські та єврейські), був шоу-номер з ковбойським танцем, трішки бальних і навіть street shaabi — це поєднання східних танців і хіп-хопу.

Якщо ж танцівникам довелось швидко пригадувати всі номери й відточувати рухи, синхронність і пластику, то на тренерів лягли всі організаційні моменти.

— Для нас, керівників, основною складністю були не репетиції, а саме зйомки цих відео. Ми мали скласти графік, розпланувати танці так, щоб діти не перевтомились, потім відібрати кращі записи, обробити їх, обрізати, все завантажити на комп’ютер, підписати правильно кожен файл і надіслати організаторам, — перераховує вона. — Але ми були дуже мотивовані, тому навіть ці складнощі були в задоволення.

Запорука успіху

Важливою складовою перемоги можна вважати й саме бажання дітей, їхнє щире захоплення танцями й розуміння, навіщо вони це роблять.

— Від тренера залежить багато, він контролює дітей, допомагає і мотивує, але головна мотивація має йти від самих танцівників, — розмірковує Діана Подолянчук. — Зрозуміло, що зовсім маленьким діткам було важко повернутись до танцювальної зали, пригадувати рухи й позиції, але вони старались. Що стосується старших, то, як не дивно, карантин їм пішов на користь. Вони дуже скучили за тренуваннями, відчули як їм цього бракує, тому десь навіть змінили своє відношення до цього всього. Стали ще стараннішими й ще працьовитішими.

І щоб максимально ці прагнення реалізувати, у «Shahin’і» вже готуються до нових змагань. Якщо все буде гаразд, то влітку наші танцівники кружлятимуть на всеукраїнських змаганнях у Коблево та міжнародних у Києві.

Нагороди — не головне

Справді, юні вінничани показали чудовий результат, але, за словами Діани Подолянчук, не це головне.

— Ми не зациклюємось на самих нагородах. Звичайно, ми радіємо й святкуємо наші перемоги, але вже за день-два повертаємось до тренувань, адже не можемо стояти на одному місці, нам важливо завжди рухатись вперед, — наголошує вона. — Щобільше, не можна оцінювати дитину лише за тими місцями, що вона займає, бо часто на це впливають додаткові обставини. Я більше оцінюю танці та змагання як спосіб розвитку дитини, її працьовитості, дисциплінованості, інтелектуальних здібностей. І саме це є нашою головною метою — сформувати класних, розвинутих і творчих особистостей.

Діана Подолянчук говорить також про те, що завжди потрібно слухати свій внутрішній голос і робити те, що подобається і що по-справжньому надихає.

— Не можна відмовлятись від своїх мрій, навіть попри складні обставини. Особливо в такий час потрібно підтримувати один одного, щиро любити свою справу, поважати своїх вчителів — тоді все вийде, — переконана керівниця танцювальної студії. — Складні часи пройдуть, головне — не опускати руки й завжди рухатись далі!