Леонід Марцинковський йде в народні депутати по 12-му виборчому округу (Політична реклама)

То чому ж іде до парламенту, де без цього, кажуть, ніяк — спробуємо з’ясувати у самого кандидата у народні депутати по одномандатному виборчому округу № 12 (частина Вінниці та Вінницького району).

Леоніде, розкажіть про своє «догромадське» минуле: чим займалися до того, як стали відстоювати інтереси малого і середнього бізнесу у Раді підприємців при Вінницькому міському голові?

— Родом я зі Стрижавки Вінницького району. У серпні відзначатиму 42-й день народження. Зараз розумію, ставлення до праці сформувалось у ранньому дитинстві. Я онук шахтарів. Приклади важкої праці, а в атмосфері — відчуття єдності та оптимізму, давали мені мої дідусь та бабуся. Коли я повернувся у Стрижавку (мені було 10), для мене прикладом стала моя мати, яка працювала на двох роботах. Ми з братом намагались їй допомагати. Було нелегко, але завдяки сімейному оптимізму, за моїми спогадами, праця важкою не сприймалась. У 16 років пішов працювати підсобником в магазин… А у 18 років, вже маючи технічну освіту (ВПТУ № 4), я вирішив стати юристом.

Після закінчення вишу працював юрисконсультом, а у 2002 році зареєструвався підприємцем і почав, як кажуть, на собі відчувати, як держава в Україні «дбала» про розвиток бізнесу і бізнес-клімат… Із 2005-го року до недавнього часу був директором ПП «Юридична компанія «Ютерра», тепер — керуючий партнер Адвокатського об’єднання «Марцинковський і партнери». Маю досвід депутатської діяльності, був депутатом Вінницької районної ради 2010–2015 рр.

Не можу не запитати про бізнес-клімат і про те, як тепер держава «дбає» про розвиток підприємництва: що змінилось із 2002-го року, коли ви починали займатися підприємництвом?

— Звісно, змінилося багато чого. Зрозуміло, що дещо іншою стала законодавча база. Хоча вона змінюється аж занадто часто, а користь від цих змін далеко не пропорційна їхній кількості. Нарешті спостерігається зміна філософії ставлення держави до підприємців: чиновники починають розуміти, що без вільного і не заляканого підприємця, який дає людям роботу і сплачує податки, — держава приречена на постійні невдачі. Погано, що більшість цих чиновників досі чомусь із поняттям «держава» ототожнюють себе, точніше — свої кишені…

Навіщо потрібне депутатство відомому юристу і громадському діячеві?

— Я ставлю перед собою три конкретні цілі, яких планую будь-що досягти у Верховній Раді: ведення бізнесу в Україні має бути максимально спрощене, ми маємо нарешті впровадити в життя основні ознаки правової держави, а кожна людина та громада в цілому має відчути нову — гідну якість життя. Хіба так важко, скажімо, державі передати ще більше повноважень та ресурсів на місця, щоб громади самі визначали свої пріоритети та вирішували свої проблеми, не чекаючи рішень згори? Оплата праці у бюджетній та соціальній сферах має хоча б конкурувати із зарплатою в комерційних структурах. Медична допомога має бути якісною та доступною — про це багато років усі говорять, і вже почались деякі зміни, але до кінцевого результату — ще далеко. Чому ж у сусідніх країнах Європи і не лише в них, це питання успішно вирішене, а в нас — це проблема із проблем? Ми почали ніби непогано реформувати правоохоронну систему та судочинство, але люди досі не відчувають себе захищеними — як фізично, так і в правовому відношенні. Довіри до судів та поліції стає чомусь все менше. Потрібно терміново виправляти помилки, а успішні починання довершувати. Про бізнес-клімат можна говорити багато: потребує негайного спрощення податкова система, платити податки мають усі, «обраних», яким все дозволяється і все сходить з рук, бути не повинно. На найманих працівників потрібно знижувати податкове навантаження — побачите, який поштовх це дасть розвитку економіки. У моїх пріоритетах — прозорість, ефективність та зменшення людського фактору в роботі митниці. У енергетиці, транспортній та інших сферах потрібно ліквідовувати монополії, доступ до природних ресурсів має бути рівним та конкурентним.

Чим Марцинковський — не такий, як усі інші кандидати?

— Я ніколи не плив за течією. Ніколи не був голослівним. Обираю вчинки, а не красномовність. Обираю професіоналізм і порядність. Я відповідаю за свої слова і виконую обіцянки перед тими, в чиї очі потім дивлюся. Можна просто жити, заробляти собі на життя, розказуючи при цьому всім, що і як треба робити. Або йти до влади, брати на себе відповідальність, при цьому якісно і професійно реалізовувати очікування тих, хто тобі цю владу надав. Мене дратує непрофесіоналізм і безвідповідальність тих, хто встановлює для нас правила, думаючи насамперед про себе. Здається, вони так і не зрозуміли, що українці змінюються, що виросло нове покоління, яке вимагає змін. А якщо їх не дають, молодь змінює сама: і державу, і філософію влади, і людей при владі. І підлягає оцінці не красномовність, а результат роботи.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.