Леонід Ординський з Бару загинув під Слов’янськом, а рідним казав, що служить у Житомирі

Його призвали резервістом 27 березня,  цього ж числа, тільки у червні місяці, Леоніда не стало. Побратими з 95-ї Житомирської аеромобільної бригади, які приїхали провести в останню путь бійця АТО, розповіли, що Леонід служив мінометником, загинув під час бою на блокпосту у селі Семенівка, що неподалік від Слов’янська Луганської області.  

- Ми спілкувалися з Леонідом по телефону один-два рази кожного тижня, - розповів журналісту RIA  друг сім’ї Ординських, депутат Барської районної ради Володимир Крикливий. – Щоразу просив мене не говорити батькам, де знаходиться. Він оберігав їх від поганої інформації. Батько в нього інвалід першої групи, потребує догляду, мати онкохвора. Я змушений був дотримати слова. Знаю Льоню змалку, тому не мав права підводити його. 

За словами співрозмовника, так само у секреті тримав  інформацію про участь Леоніда в АТО від його дружини Людмили і їхньої єдиної дитини – 15-річного сина-школяра  Олександра.

Щоправда, мати бійця пані Людмила одного разу запідозрила неправду. Коли син розмовляв з нею по телефону, чути було шум дощу. Одразу після розмови по телевізору передали прогноз погоди. Льоня казав мамі, що служить у Житомирі. Синоптики повідомляли, що на Житомирщині в той час сонячно. Жінка й без того відчувала, що син їй каже не всю правду. Матері серцем відчувають долю своїх синів. 

У суботу, 28 червня, Володимир Крикливий набрав номер телефону  Леоніда. Каже, почув  у відповідь, що зв'язок відсутній. Було це о 19 годині 32 хвилини. Цифр збереглися  у телефоні. А о 22-й годині надійшла смс про те, що абонент з’явився у мережі.

- На жаль, ніхто мені більше так і не відповів, - продовжує співрозмовник. – Душу охопили погані передчуття. Наступного дня  зателефонував військовому комісару і дізнався про те, чого не хотілося ніколи чути. Льоня загинув. Коли ми з ним раніше спілкувалися, щоразу говорив, щоб беріг себе. Він на це відповідав однаковою фразою: «Дядя Володя, все буде добре». Заспокоював не тільки батьків, а й мене. 
Тисячі мешканців райцентру і навколишніх сіл прийшли попрощатися з мужнім захисником незалежності держави. Леонід Ординський із сім’єю проживав у приміському з райцентром селі  Чемериси-Барські. Під час урочистого мітингу на кладовищі земляки запропонували  перейменувати головну вулицю Леніна на вулицю імені свого земляка Леоніда Ординського.

- Леонід заслуговує на добру і довгу пам'ять ще й тому, що був надзвичайно порядною людиною, - говорили на мітингу його земляки. – У порядних, людяних, працьовитих батьків виріс такий само син. 
Після навчання у школі Леонід здобув професію слюсаря-електрика у місцевому профтехучилищі. Служив у армії. Працював за спеціальністю у підприємстві «Районні електромережі»,  комбінаті комунальних підприємств. Був безробітним, скуштував заробітчанського хліба. Перед призовом  у загін резервістів трудився електриком у будинкоуправлінні. 

- Він сам жив по совісті і честі і хотів, щоб у державі так само все було по чесному, - каже один з друзів загиблого десантника. – За справедливість Льоня готовий був горою стояти. Тому й пішов у саму гарячу точку, якою уже давно став Слов’янськ.  
Висловлюємо щирі співчуття сім’ї, рідним, друзям і знайомим відважного земляка. Його ім’я довго пам’ятатимуть люди.