Всім привіт. Я, нарешті, повернулась до рідної Вінниці та продовжую свою участь у проекті «Щоденник велосипедиста».
І, власне кажучи, мій перший виклик – доїхати на велосипеді до роботи. Як для мене, завдання не з простих, тому що у своїх пересуваннях містом я ціную швидкість та комфорт. На це я і орієнтувалась цього ранку, подивимось чи вийде у мене вчасно приїхати до офісу Громадської організації СМОВ.
Їхала я звичним для себе маршрутом, від Центрального міського стадіону до вул. Соборної. Насправді, європейські цінності до мікрорайону «Замостя» ще не дійшли, оскільки вулиці зовсім не придатні для руху на велосипеді. Велосипедні доріжки відсутні, розмітки немає. Але маємо непоганий бонус – це місця для парковки велосипедів, і їх тут більш ніж достатньо. Я спробувала зафіксувати деякі з них. І мені здається, моєму велосипеду було зручно.
Дорогою зустріла Михайла Михайловича. Він каже, що гарний проект ми робимо :). Сфотографувалась на пам’ять та рухаюсь далі.
Їхати по проїжджій частині я так і не наважилась. Занадто жвавий рух по центральній вулиці міста. Тому, всю дорогу намагалась маневрувати між пішоходами, які поспішали на роботу, навчання. До речі, про пішоходів, то окрема для мене тема. У наступному відео та блозі я обов’язково зверну увагу на культуру учасників дорожнього руху.
Найбільше задоволення отримала їдучи через центральний міст. Ні, я не зустріла там ні вело-доріжки, ні вело-парковки. Проте, я змогла зупинитись, і зробити декілька чудових та сонячних фото.
Найважче для мене – це долання гірок на велосипеді. Саме тому, від Кінотеатру «Росія», і до вул. Соборної, не велосипед віз мене, а я його.
Діставшись центру, я зупинилась на відпочинок біля нового ТЦ «Cloud». Сучасний комплекс не піклується про своїх відвідувачів, жодної вело-парковки я не знайшла. Тому, я і залишила свого ровера біля родини ведмедів.
Завершуючи свою дорогу на роботу, я не могла не звернути увагу на адміністративні будівлі, як то Вінницька ОДА. Приємно здивована, але велосипедна парковка тут є.
До офісу дісталась вчасно. На дорогу я витратила 40 хвилин, але я зупинялась, робила фото та знімала відео. Сказати на 100%, що велосипед – це зручно та комфортно, я не можу. Проте, це цікаве виключення, що має багато позитивних моментів. Як то собаки, що наздоганяють. Але про це вже у наступному блозі.
