Вносячи словосполучення “реформи прокуратури” у Google ми відразу отримаємо багато посилань на статті із заголовками: “Президент підписав закон про запуск реформи прокуратури” або “Рябошапка дав старт реформі прокуратури – що зміниться” і таке інше. Але чи зміняться правила, правовий підхід, мислення у прокурорів в самій їхній діяльності, чи не будуть ці реформи нести тільки поверховий характер по типу зміна назви? Мене непокоять ці питання тому що я безпосередньо здійснюю діяльність пов’язану із захистом прав, свобод та інтересів людей.
Закон нам говорить, що Прокурор є самостійною особою у своїй процесуальній діяльності та він зобов’язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Можна зробити висновок, що Прокурор це фактично страж Закону та всі його дії та рішення повинні відповідати лише Закону.
Чи дійсно це так? Особистий досвід у правозахисній діяльності говорить протилежне. Навіть двадцять років тому в поодиноких випадках існувало неписане правило пред’явити особі обвинувачення чим по серйозніше, а в суді “розберемось”. В подальшому Прокурор змінював обвинувачення на які погоджувався суд і у більшості випадках, поставлений у відповідні рамки, сам підсудний. Справа закінчувалась рішенням на першій інстанції без апеляції. Вже тоді, а можливо ще й за радянських часів навмисно була створена корупційна складова на стадії пред’явлення обвинувачення. Зараз ця складова набрала більш “бізнесового” характеру, тобто якщо Ви бажаєте зміни обвинувачення з більш тяжкого на менш м’яке – ідіть рішайте. Якщо ні – отримуйте апеляційні та касаційні скарги, що призводить до додаткових витрат, нервових стресів, затягування розумних строків по справі тощо. А як же ж забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень?
Цю проблему необхідно вирішувати вже і чим скоріше. Вирішення її призведе до розвантаження Прокурорів та судів. Коли Прокурори будуть справедливо, на законних підставах кваліфікувати дії особи, самі підозрювані та їхній захист будуть ініціювати угоди про визнання винуватості і час (розумний строк), з дня пред’явлення підозри до визначення остаточної міри покарання, суттєво скоротиться без апеляційних та касаційних інстанцій. Довіра до чесного Прокурора відразу збільшиться. Один із методів вирішення проблеми – нарада з керівниками обласних та окружних прокуратур під головуванням Генерального Прокурора на якій просто оголошується, що шановні прокурори – змінюємо правила і кваліфікуємо дії осіб чітко по закону і по зібраним доказам, хто не згодний, будь ласка, є багато інших професій де Ви можете себе гарно зарекомендувати. Тим більше, враховуючи те, що в нас вже існує електронний документообіг зазначене можна запровадити дуже швидко головне тільки бажання.
Це лише верхівка айсбергу усіх проблем прокуратури. Ще є багато питань зі справами, які взагалі не розслідуються, які просто лежать і покриваються пилом. Є такі провадження, які слідчий та прокурор взагалі не тримали в руках, тому що фізично не можуть цього зробити із їхнім завантаженням. А є такі справи, які навмисно лежать у сейфах деяких правоохоронних посадовців без дії бо вже порішали.
Цього року ми отримали зовсім нову владу як виконавчу так і законодавчу. Все в їхніх руках. Довіра до кваліфікованого керівництва Офісу Генерального прокурора є. Залишилось за малим – змінити правила. Якщо реформи своєю суттю відбудуться тільки у заміні назви, діла не буде. Українській Народ заслуговує на якісні реформи. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Вірю, Україна – небезнадійна!
