«Він заслуговує на Орден мужності». Батьки воїна Громлюка встановили меморіальну дошку і прапор

• Мінометник Роман Громлюк загинув рік тому на Донеччині. Мужньому 30-річному сину, біля власної домівки, батьки встановили меморіальну дошку та прапор.
• Рідні вже зібрали підписи на петицію про присвоєння захиснику Героя України, проте сподіваються хоча б на орден «За мужність».

Михайло Громлюк-електрик, Алла Громлюк працювалаа у дитсадку. Разом прожили довге життя, виховали двох синів Олексія і Романа. Старший створив родину, має доньку. Менший мріяв про сім'ю, але вже після війни. Не судилося — 30-річний Роман Громлюк загинув на Донеччині рік тому, боронячи країну від ворога.

До річниці з дня загибелі сина, батьки за власні кошти встановили біля дому меморіальну дошку та підняли жовто-блакитний стяг на честь воїна.

— Ми це зробили власними зусиллями і за власним бажанням, прийшли його друзі розповідає мама Романа. — На річницю загибелі  прийшли його друзі, знайомі, побратими і ми підняли прапор, він вартує цього. Це наш крик душі, і на дошці написали те, що було у душі.
 

Найкращий син, мужній мінометник

Народився Роман Громлюк у Вінниці 1 серпня 1994 року. Після навчання у 27-й загальноосвітній середній школі закінчив Вище професійне училище №7 за спеціальністю «Кухар-кондитер» та Вінницький  національний аграрний університет.  До повномасштабного російського вторгнення близько десяти років працював на підприємстві «Аграна Фрут». Також активно займався спортом.

Свій бойовий шлях Роман Громлюк розпочав у 2023 році. Півтора року воював у лавах 120-ї окремої бригади територіальної оборони. Був піхотинцем, а згодом освоїв мінометну справу.  Служив оператором мінометником військової частини А7379. Мав псевдо «Громчик». Захищав рідну землю від окупантів, зокрема на Запорізькому та Донецькому напрямках. 

Побратим Романа, розповідає, що познайомитись їм випало під час виконання військових завдань. Відтоді стали справжніми друзями. 

— Ми зустрілися на позиціях на Донеччині біля селища Старомайорське, а далі досить влучно відпрацьовували по ворожих цілях поблизу Рівнополя, — каже Віталій. — Мінометна справа дуже складна та потребує багато сил та уміння, яких Роману не бракувало. Він був вірним другом і вправним бійцем. Дуже любив життя і робив все по максимуму.

Загинув 30-річний воїн 18 жовтня поблизу міста Гірник Покровського району, під час мінометного обстрілу.  Ховали Героя усією громадою 24 жовтня. В оборонця залишились брат і батьки. 

За місяць до загибелі Роман Громлюк приїздив у десятиденну відпустку, зустрічався з рідними та друзями.

— Хотів усіх друзів зібрати, побачитися з ними, ніби відчував, що востаннє, — каже друг Ярослав. — Був дуже світлим, дуже позитивним, добрим, гарним другом був. Мав плани на життя. Казав, що після війни одружиться…

— Роман був гарним хлопцем. Дуже добрим, міцним духом та тілом, — розповідає брат полеглого воїна Олексій. — Свого часу займався єдиноборствами і навіть брав участь у змаганнях. Для сім’ї робив усе. Був світлою людиною, яка залишила по собі таку ж пам’ять.

— Побратими розповідали, що ворог буквально «полював» на їхній підрозділ — накривали щільним вогнем, — розповідає мама воїна Алла. — Але Рома стояв і прикривав усіх своїм зростом майже у два метри. Він не міг ховатися, бо витягував хлопців. Саме тому і загинув — прикриваючи своїх. Хлопці казали: «Ми залишали поранених на полі бою, але Ромку ми не могли не винести. Він десятки разів виносив інших і рятував життя багатьох». І вони його винесли. Головне — пояснити дітям, що його не покинули на полі бою, що над ним не знущалися вороги, бо хлопці цього ніколи б не допустили. Вони врятували його тіло, як він рятував їх життя.

У 30 років таке життя віддав.. І розум мав, і честь, і совість, і друзів, і роботу — усе було. Тільки живи та радій життю. Він був із тих людей, знаєте, що от іде — і віддасть останню сорочку. Про таких кажуть: поділиться останнім шматком хліба. І він дійсно поділився б останньою крихтою, навіть якби сам був голодний. Цінував рідних, побратимів, життя...

«Він заслуговував нагороду ще за життя»

За мужність загиблому захиснику Романові Громлюку просили надати звання Героя України. Петицію з таким проханням зареєстрували на сайті президента.

«Родина Романа пишається своїм сином-Героєм, який віддав життя за вільну Україну, — йдеться в документі. —  Пане Президенте, від імені батьків, побратимів та друзів,просимо підтримати петицію та присвоїти почесне звання Герой України(посмертно) старшому солдату Громлюку Роману Михайловичу».

Петиція зібрала певну кількість голосів і знаходиться на розгляді.

— Петиція була зібрана дуже швидко і навіть з більшою кількістю голосів, ніж очікували,— зазначає Алла Громлюк. — Але досі нічого не зрозуміло щодо її результатів — абсолютно нічого. Хлопці-побратими казали, що вони хочуть добитися справедливості, але кожен із них зараз живе у своєму пеклі, зі своїми болями та думками. Нам лишалося тільки чекати та сподіватися.

Військові 120 бригади мають зібрати документи і свідчення побратимів, щоб домогтися для Романа Громлюка посмертного звання, орден «За мужність» .

— Я навіть не знаю, чи вони тоді піднімали це питання, чи їм ще потрібно час, щоб оформити звернення. Бо все це має бути саме від них — як підтвердження того, що вони були поруч із Ромою і пройшли з ним цей страшний шлях. І щоб саме вони звернулися до Міністерства оборони з вимогою надати йому нагороду, хоча б посмертно, — каже жінка. — Він цього заслуговує, адже врятував десятки своїх хлопців, виводячи їх з поля бою. Побратими казали, що хочуть домогтися для нього хоча б Орден мужності — високе державне визнання. Бо, як вони казали, він заслуговував це ще за життя. Мені не потрібні нагороди чи звання для себе. Це потрібно для пам’яті про мого сина — золотої дитини. Просто золотої.

Читайте також:

Працівник у розшуку ТЦК — чи є можливість його забронювати від мобілізації

Відмінності у поняттях «утримання», «постійний догляд» та «опіка». Що підходить для відстрочки?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.