Як ніколи назріла тема – судова реформа. 30 років незалежності, до сьогодні ще діють три кодекси радянських часів, а саме: “Про працю”, “Житловий” та “Про адміністративні правопорушення”. Суди продовжують здійснювати правосуддя лише керуючись внутрішнім переконанням, що призводить до постановлення незаконних рішень.
Час плине, нове покоління росте, молодь вимагає справедливості, яка до речі в кожного своя. Чомусь всі забули про Закони, які необхідно просто виконувати, чи не правда? Закон – це єдине правило дій в цивілізованому суспільстві. Проблема в Україні не в тому, що Закони старі, а в тому що в людей не вихована з малку елементарна повага до Закону. Нам потрібна Диктатура Закону. Закон повинен бути один для всіх, і всі повинні бути рівні перед ним. Ніяких привілеїв, кожен повинен відповідати за свої дії і всі повинні знати, що якщо він вчиняє незаконно то покарання не відворотне. Особи з системи правосуддя повинні діяти лише в рамках Закону, ніякого внутрішнього переконання, рішення повинні бути законними і справедливими.
Патріотично налаштована молодь продовжує влаштовувати мітинги під офісами Президента та генерального прокурора. Як на мене то Президент взагалі не має ніякого відношення до одеської справи Стерненка, а прокурори, на жаль, не тільки по справі Стерненка поводяться трошки неадекватно. За мою практику маю безліч прикладів.
Так, накипіло і не тільки по Одесі, щось потрібно робити, але як? На мою думку проблема у самих кадрах та відповідальності за прийняті ними рішення. Тобто, повинні бути переглянуті повністю правила прийому на роботу як прокурорів так і суддів та необхідно створити дієвий механізм контролю за діями та рішеннями прийнятими представниками системи правосуддя. Народ готовий боротися з неадекватними рішеннями працівників феміди, але скарги людей просто збираються у вищий раді правосуддя і все, ніякої реакції. Крім того, необхідно все ж таки запустити і інститут присяжних, що до цього часу не зроблено.
Є також позитивні моменти, зміни пішли, наприклад вік з якого можна стати суддею змінився з 25 на 30, створено та запущено Вищий антикорупційний суд в який здійснено більш менш прозорий відбір, оновлено склад Верховного суду та інше. Велику роль в системі правосуддя відіграють рішення Європейського суду з прав людини та єдина судова практика Верховного суду, які задають тон у прийнятті того чи іншого рішення у справі.
Президент наголошує на довгоочікуваній масштабній судовій реформі і вже 01 березня на Всеукраїнському Форумі “Україна 30” відбулася презентація реформ у системі правосуддя, я тільки підтримую ініциативи влади у цій сфері.
Суд у смартфоні та ІТ рішення це дуже добре, але хочу нагадати, що за 30 років лівосуддя допущено багато судових помилок, від яких і до сьогодні страждають окремі особи. Наприклад Панасенко Володимир Іванович (справа № 1-8/2008), який вже п’ятнадцятий рік бореться за перегляд своєї справи. Необхідно на законодавчому рівні надати можливість таким як Панасенко переглянути вироки (рішення) для усунення помилок та недоліків. Проект Закону № 2033а, який дає механізм перегляду незаконних рішень лежить у Верховній раді вже давно, припадає пилом, але знову ж таки не вистачає часу.
Маючи недосконалу систему правосуддя Україна ніколи не вийде на європейський рівень. Ніякий інвестор не буде вкладати кошти маючи шалені ризики їх втратити в державі в якої немає реальної системи правосуддя. Нам потрібна диктатура Закону. Все можна робити, для цього необхідно лише бажання. Ми повинні зрозуміти, що реформи в системі правосуддя це самі важливі зміни у державі, які нам необхідні як кров для організму і ми їх робимо не для МВФ, ЄС або США, а для себе.
