24 лютого 2022 року в шостій годині ранку мені зателефонував брат і повідомив про початок повномасштабного вторгнення на територію України. Мабуть, багатьом людям саме цей перший тривожний телефонний дзвінок запам’ятався надовго. Потім метушня, відчай, нерви, паніка, а в когось майже кількаденне заціпеніння, кілометрові черги на заправках, безкінечні потоки біженців і т. ін. Ось так Україна спочатку реагувала на вторгнення російських окупантів.
Але це продовжувалось зовсім не довго. Народ, який пережив триста років гніту, три голодомори, дві світові війни, сімдесят років червоного терору, з 2014 року живе у третій світовій війні, швидко згуртувався і став на захист своєї рідної, Богом даної Землі. Менш ніж за тиждень були сформовані батальйони територіальної оборони, і перші підрозділи, які були найбільш підготовленими, вирушили на фронт. Мобілізувалися не тільки воїни, але й медики, волонтери та інші, які виконують державну функцію захисту.
Далі про українських гнид та зраду. З 1991 року де-юре ми незалежні, але де-факто перебували під сферою впливу москальщини. Тобто, уся українська державна структура була ідентичною (під копірку) російській: державний апарат, законодавство, правила та інше. На ключових посадах перебували люди, яких узгоджувались тільки в рф. Олігархи також є ставлениками московії, у кожного свій куратор. Усе перебувало під жорстким контролем, і тільки російська верхівка мала можливість отримувати фінансово-економічну користь і відмивати кошти в Україні.
Унаслідок цього значна частина особливо важливих підприємств України, а саме: обленерго, облгази, видобуток корисних копалин, сільське господарство, мобільний зв’язок та інше - поступово перейшла в руки російських власників. Конкурентні для мацкви виробництва поступово були зведені до банкрутства і знищені. Наприклад: завод «Антонов», АТ «Мотор Січ», автозаводи ЗАЗ, ЛАЗ, КрАЗ та багато інших.
Розкрадання та знищення народного майна здійснювалось під наглядом, так званих, українських політиків, які взамін отримували “добро” на розкрадання державного бюджету. Всі без винятку брали в цьому участь: і наші колишні президенти, і лідери політичних партій. А нас просто дурили, ділили на схід і захід, на україномовних та російськомовних, на тих, хто любить росію і хто її ненавидить. Тобто застосовувався звичайний принцип політтехнології “розділяй і володарюй”.
Але довго так тривати не могло, тому що українці розумні. Ми просто почали ставити питання: «Чому так, а не по-іншому?» За один рік народ змінив вертикаль влади і віддав її в руки особі, яка жодного дня не була в політиці, а це – безпрецедентна подія. І, чесно кажучи, Президент за цей час приємно здивував не тільки народ України.
У 2014 році розпочалася кривава війна, анексія території України. Це була стратегічна помилка особисто путіна. Його оточення хотіло зробити сіру зону з України, намагалися із заходом домовитися, але не вдалося. Моральні принципи цивілізованого світу все ж таки взяли верх. Ми вже бачимо, що диктатору ніхто не простить захоплення чужих територій. І, як наслідок, вступає в силу кацапський принцип “ни себе ни людям”. Розпочинається повномасштабний наступ на Україну з планами повного її знищення.
Але знову помилка, бо не взяли до уваги український феномен – НАРОД. Українські воїни гартувалися вже більше 1000 років. Вони найкращі у світі, в їхніх жилах тече кров тих, які здавна здобували волю та свободу України. Наш народ ніколи не прагнув загарбати чужі землі. Нам чужого не треба, нам – своє! Ми боремося за свободу на своїй землі. І так уже повелося, що хто до нас із мечем приходив, від нього й гинув. Так буде і в цій війні, про яку напишуть ще багато книжок і знімуть фільми.
Дякуючи нашим героям відбувається перелом у війні. У нас найкращий Народ, найкращий Президент, найкращі Воїни, найкращі Медики, Волонтери та всі, хто зараз бореться за майбутнє України. І ще треба, щоб були найкращі Закони, Парламент, Суд та правоохоронні органи. Вірю в майбутнє України! Україна – понад усе!
