Як же помилявся Джон Кенеді, коли говорив: «Ніщо не зрівняється з задоволенням від простої поїздки на велосипеді». Напевно тому, що він не встиг побувати у Вінниці та насолодитись нашою вело-інфраструктурою :(
Цього дня, підзарядившись кавою, я багато їздила на велосипеді та змогла оцінити якість асфальтного покриття. Коли ти пішохід, якось не особливо звертаєш на нього увагу. Оминув яму, та й ідеш собі далі.
Але з велосипедами все інакше…
Я так щиро хочу, аби у моєму мікрорайоні «Замостя» створили якісну велосипедну інфраструктуру. Але ні, нехай «Замостя» почекає… Бо моєму обуренню просто немає меж.
Агов, вінницька влада, зробіть щось з Центральним мостом?! Та це ж нереально. Скільки гостей міста щодня проходить через нього, аби дістатись до європейського фонтану? А тут не те що проїхати, тут пройти неможливо! Цей асфальт, дуже схожий на дешевий лінолеум, термін придатності якого, вже давно вичерпаний.
Ями настільки глибокі, що їдучи на велосипеді, відчуваєш себе на американських гірках. На вінницьких американських гірках...
Погоджусь, що все і одразу зробити важко, але будь ласка, підлатайте ті дірочки, і буде всім щастя :)
