Моє знайомство з польською вело-інфраструктурою розпочалось 4 роки тому. Коли мене на вело-доріжці збив велосипедист. Ось тоді я і зрозуміла, що недарма навколо мне стоять всі ті знаки, та розмальований асфальт.
Нажаль, у нас, у Вінниці до такого не звикли.
«Якщо є дорога, то по ній треба йти!», - така логіка пересічних вінничан. І куди там звертати свою увагу на дорожню розмітку та велосипедистів, які по ній їздять.
У Кракові все навпаки. Це ідеальне, як на мене, співіснування всіх учасників дорожнього руху. Це нереальна повага до пішоходів, велосипедистів та водіїв авто.
Велосипед у Польщі – це безпечно, зручно, комфортно, екологічно, швидко та стильно. У це важко повірити, але місцевим жителям не потрібні ніякі «Щоденники велосипедиста», аби привернути увагу до вело-руху. Вони вже давно активно використовують велосипед, як засіб для повсякденного пересування.
У місті діє потужна система вело-прокату, а для гостей з інших країн організовують навіть велосипедні екскурсії по історичним пам’яткам Кракова.
Ну що ж, дорогі читачі та всі ті, хто слідкує за нашим крезі-марафоном, пропоную поглянути на те, що мені особливо запам’яталось.
Насправді, велосипедисту не так багато потрібно. Головне – це дорожні знаки, велосипедні доріжки та можливість запаркувати свій транспортний засіб. У Кракові з цим проблем не має.
Мене вразила мережа велосипедних парковок, та те, що ніхто не боїться залишити свій транспорт у місті. У Вінниці з цим проблема, і дуже велика.
Коли твій велосипед – перетворюється у дещо більше, ніж просто транспорт.
Як розповідають самі жителі Кракова. Вони можуть мати три автомобіля в сім’ї, але все одно щодня пересуватимуться на велосипеді. І це незалежно від віку, зайнятості, фінансового стану та способу життя.
Сподіваюсь, що нашими спільними зусиллями ми наблизимо Вінницю до дійсно європейського міста.
А поки що, я продовжую свій експеримент, та вже готова до різкого вінницького велосипедного контрасту.
