До вінницького вояжу «Донбас-2003» в чемпіонаті провів чотири гри – по два рази виграв у «Білого Барса» (Біла Церква) і «Крижинки» (Київ). І це незважаючи на суттєві втрати перед сезоном. Нині в команді залишилося лише приблизно 60 % гравців з минулорічного складу. Деякі юні спортсмени, колишні лідери, переїхали до Росії, Білорусі та Києва. Кореспондент RIA поспілкувався з гостями з буремного регіону.
Обстріли біля ковзанки
Як розповів головний тренер юнацького ХК «Донбас» Ігор Іванов, команда певний період навіть під час бойових дій базувалася в Донецьку.
– Але тренуватися там було неможливо. Одна ковзанка знаходилася на території, де постійно були обстріли. А друга взагалі не працювала, – пояснив Ігор Іванов. – Тому на початку вересня ми були вимушені перебратися до сусідньої Дружківки, яку контролює українська армія.
Льодова арена в Дружківці – в гарному стані. Але іногородні команди категорично не хочуть їхати до цього міста, які знаходиться на відстані 80 км від Донецька. Хоча, за словами тренера, в Дружківці нині доволі безпечно, не стріляють, а місто охороняється військовими на блок-постах. Тому домашньою ареною «Донбасу» є ковзанка «Салтівський лід» в Харкові. До речі, в першій столиці України є кілька своїх юнацьких хокейних клубів – і муніципальних, і приватних.
Хокеїсти України – як велика родина
Як відомо, президентом ХК «Донбас» є колишній віце-премєр України Борис Колесніков. Він продовжує фінансувати юних хокеїстів в повному обсязі.
– Всі діючі гравці «Донбасу-2003» мешкають у Дружківці. Деякі постійно перебувають з батьками. Ті батьки, які залишилися в Донецьку, домовилися по своєрідне чергування, тобто вони навідуються до Дружківки по черзі. Витрати на оренду квартир для хокеїстів компенсує клуб, а ось батьки сплачують за це самостійно. ХК «Донбас» також відряджає команди на ігри чемпіонату України, – каже мама юного гравця Юлія Данилова.
Батьки хокеїстів були задоволені тим, як їх прийняли в нашому місті.
– Приїхали ми вночі. Але при цьому розселили нас дуже швидко, гарно годують. Ми задоволені доброзичливим ставленням вінничан. Хоча, зазначу, нашу команду підтримують в усіх регіонах України. Особливо сприяють і нерідко виручають нас представники команд-суперниць. Взагалі всі хокеїсти України і їхні батьки – як одна велика родина, – додає Юлія Данилова.
Спорт поза політики
Юні донецькі хокеїсти, їхні батьки і тренери не хотіли коментувати напружену ситуацію в країні. Вони наголошували, що спорт – поза політики. А ось враженнями від АТО ділилися.
– В Донецьку мені було не страшно. Адже в районі, де ми мешкали, снаряди не вибухали, хоча віддалені було постріли чули. А ось біля Дружківки немає військових дій, тихо і спокійно. Тому я з батьками туди й переїхав, – каже 10-річний захисник ХК «Донбас» Дмитро Смагло. – Я хочу продовжувати свою хокейну кар’єру і досягти висот. Мрію з часом виступати в НХЛ.
– Ми з батьками вибралися з Донецьку ще на початку літа, тому я не чув жодних пострілів. Нинішня ситуація в нашому місті мене дуже лякає, – визнає 10-річний захисник Володимир Волков.
Вінничани прагнули реваншу за 0:14
5 – 6 грудня у вінницькому Льодовому клубі ХК «Донбас» провів два матчі. Проти лідера чемпіонату України грав вінницький «Патріот». Перед іграми вінничани казали, що не забули розгромної поразки від "Донбасу-2003" (0:14) на передсезонному турнірі в Білій Церкві – і хочуть взяти реванш.
В першій грі господарі відкрили рахунок, вперше в сезоні змусивши "Донбас-2003" відіграватися. Після стартової 15-хвилинки рахунок на табло був 2:0 на користь "Патріота". Але в другому періоді "Донбас-2003" закинув у ворота вінницьких хлопців 5 шайб поспіль. Після тайм-ауту наші хокеїсти закинули одну шайбу, але все ж поступилися – 5:3 на користь донеччан.
Другу гру також виграв «Донбас»-2003» – 3:1. В перших двох періодах команди грали на рівних, обмінявшись голами в кінцівці першої 15-хвилинки. До середини третього періоду рахунок залишався рівним. Давалася взнаки відмінна гра воротарів обох команд. Але до кінця зустрічі "Донбас-2003" зміг дотиснути вінничан.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер