«Бойківське весілля» Ольги Фреймут: телеведуча видала унікальну книгу(Прес-служба «Інтер»)

Про проєкт Ольга Фреймут розповіла в ток-шоу «Роман з Ольгою», у випуску «Життя після зради». А кілька примірників книги передала в якості лотів на благодійний аукціон «Інтер — дітям», пообіцявши особисто підписати книжку тому, хто її викупить на сайті deti.inter.ua.

Як авторам книги «Бойківське весілля» вдалося поєднати в одному виданні історію, культурні традиції, їх сучасну інтерпретацію і навіть трохи похуліганити?

«Мій викладач зі Львівського національного університету – Хібеба Наталія Василівна – понад 15 років провела в експедиціях, збираючи етнографічний матеріал про весільні традиції бойків – західноукраїнської етнічної групи, – розповідає про ідею проекта Ольга Фреймут. – Коли я вивчала народознавство, дуже мало було видань і авторів, які б писали про це, хіба що книги Скуратівського й Воропая. І коли я поспілкувалася з пані Наталею та побачила рукопис, у якому йшлося про весільні обряди бойків, мені дуже захотілося його видати, бо я люблю наші традиції. Колеги з мого видавництва Snowdrop застерігали, що проєкт може бути некомерційним. Однак із бойками все відбувається дуже містично: мені трапляється інформація про тендер від Українського культурного фонду, ми подаємо заявку на нього, і в день мого весілля, 25 квітня, нам погодили цей грант. Це було співфінансування, однак більша частина коштів – Українського культурного фонду. Таке видання вимагало дуже великої роботи з ілюстрування. Бойки були дуже скромними, вони майже не фотографувалися. Дуже мало малюнків того часу залишилося. Нам вдалося відтворити образи завдяки роботі художника по костюмах Антоніни Белінської та керівника Музею народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького (Шевченківський гай) пані Люби Сварник. Костюми бралися з музейної та приватних колекцій та частково відшивалися».

Автор фотографій — Соня Плакидюк. Цікаві зйомки проходили в Шевченківському гаю. А моделей відбирали, виходячи з параметрів  одягу, що зберігся. «Бойки були дрібненькі, тож і моделі для зйомки не мали бути високими, – згадує Ольга Фреймут. – Врешті-решт вирішили зняти сімейну історію, залучивши своїх родичів, сусідів – усього близько 40 людей. Завдяки цьому вдалося і передати атмосферу сімейного свята, і на гонорарах зекономити».

Велика частина одягу — музейні експонати. Відсутні деталі відшивали. А ось прикраси здебільшого не збереглися, їх відновлювали по рідкісним фотографіям і малюнкам. Щоб не пошкодити дорогоцінний одяг, на знімальному майданчику були під забороною будь-які напої, крім води, а також був введений особливий раціон харчування: нічого жирного, рідкого, розсипчастого.

Одним із завдань проєкту було зробити традиції трохи ближче до сучасної молоді, тому, за словами керівника проєкту Ольги Фреймут, довелося трохи похуліганити. Наприклад, нареченій на фото не стали ретушувати брекети, на її ногах під час зйомки на вулицях Львова — кросівки, в руках однієї з героїнь можна побачити пудреницю відомої фірми і т.д. Від першої до останньої сторінки «Бойківське весілля» осучаснюється і плавно перетікає з музейної старовини на галасливі вулиці сучасного Львова.