«Вольниця» на «Козацькій леваді»: свіжа фарба, богорач у казані, а камера в озері

Натхнення художники черпали не тільки від довколишньої природи, а й з казана. Богорач був такий смачний - добавки просили Першим зняв пробу, як і годиться, гуру Андрій Чебикін

Господар Левади Михайло Довгань під час спілкування  запитав, ніби між іншим:

-А ви, пане журналісте, як пишете?

-В смислі?

-Гладите за шерстю, чи  проти шерсті?

-Що побачу, відчую  – напишу, пане Михайле.

-Значить, буде проти шерсті.

Пан Михайло зробив паузу і додав: «Якщо можна, не пишіть, що тут зібралися великі, талановиті, титуловані. Не подобається мені солодка хула.  Більше імпонує детективний стиль…»

Козацької статури чоловік потиснув руку і пішов далі займатися справами. Бо ж гості черпають натхнення не тільки від навколишньої природи. Ще ложками мають щось черпати з миски.

Отож, про таланти і титули – ані гу-гу. Тільки про побачене і почуте.

Ховайтеся, бо в Тульчині вже злива

Першим, кого зустрів на Леваді, був Володимир Воронюк (праворуч), поруч - Віталій Шевчук 

Каже, родом він з Тульчинського району. Багато років живе  у Карпатах, у Чернівецькій області. На пленер приїздить з великим задоволенням. Бо це дорога додому.  Володимир працював на помості, що виходив в озеро. Трохи далі горілиць лежав чоловік. Дуже зосереджений. Густий чуб спадав на обличчя. Його старалися не турбувати.

-Ховайтеся, бо в Тульчині вже злива, - долинув з-під верби чийсь голос. – Телефонують, що містом річки течуть. Зараз і в нас поллє!

-Без паніки, у нас дощу не буде! – заспокоїв колег-митців Олександр Жолудь (крайній ліворуч), поруч Віталій Сімчук і Богдан Бринський

 З ним познайомилися торік на цій само Леваді. Пан Олександр із Запоріжжя. Очолює дитячу мистецьку школу.

Митець і мольфар Володимир Кабаченко з Одеси.

-Он бачите, чоловік лежить, - каже він, - показує на зосередженого чолов’ягу. – Він не просто в небо втупився. Хмари розганяє. Мольфар. Думаєте, тільки в Карпатах живуть мольфари? Помиляєтеся. У степах вони теж є. Володя Кабаченко, про якого мова, один з них. Він з Одеси. Давно знаю його здібності. Гляньте на нього! В очі подивіться. Сила у всьому.

Дощик над левадою силувався накрапати, та все марно. Покропив для годиться, та й не став далі заважати митцям працювати. Сам це бачив. По дорозі до Вінниці то лило, то мрячіло. У Вінниці пройшла злива, а на Леваді…

Купання коня чи… фотоапарата?

-Жолудь не може без пригод, - чути дзвінки голос Богдана Бринського.

Богдан Бринський теж торік приїздив з рідного Франківська на Леваду до Довганя. Душа компанії: співає, танцює, сипле навсібіч жартами. Фігаро тут, Фігаро – там. Це про нього. І Жолудь має таку само вдачу. Один одного по-доброму підтрунюють.

-Запитайте в Жолудя, чому не напише картину «Купання фотоапарата»? – заходиться від сміху Бринський.

Під час фотографування на помості фотоапарат пана Олександра хтось не втримав у руках і.. Камера опинилася на дні водойми. Віталій Сімчук діставав її. Це його заступник у мистецькій школі. Ще зовсім молодий хлопець.

Коли Віталій Сімчук, перебуваючи у воді, підняв над головою знахідку, присутні на березі і помості зустріли його радісними вигуками і оплесками. Жолудю одразу стали радити з усіх боків, що і як треба зробити. Одні пропонували розібрати, що можна, інші казали треба просто дати висохнути.

Наступного дня пан Олександр тримав камеру в руках і робив знімки. Не вірилося. Каже, ніби все нормально, тільки батарея майже розрядилася. Останні кадри ловить об’єктив. «Підзарядний пристрій не взяв з собою, то вже дома побачу, чи пройшла випробування водою батарея», - каже пан Олександр.

Автографи для історії

Один з найстаріших учасників зібрання відомий мистецтвознавець Олександр Федорук привіз з собою незвичний альбом. Упродовж 30-ти років збирає в ньому автографи художників. У вигляді малюнка і тексту. Є тут записи знаних  Тетяни Яблонської, Андрія Чебикіна, перших учасників від України на бієнале у Венеції.

-Цей альбом мені подарував один з реставраторів, - розповідає Олександр Федорук. (поруч працівниця музею з Тульчина Анна Порожна) – Спершу не знав що з ним робити. Бо це витвір мистецтва. В ньому оригінально оздоблена обкладинка. Лежав він у мене рік, другий, а потім виникла ідея збирати автографи.

Цього разу серію автографів розширили художники з Литви,

шестеро їх прибули з Вільнюса на свято живопису.

«Ми приїхали в рай, Андрію!» - не стримував емоцій від місцевої природи керівник литовської делегації Крюкіс Сауліс.(праворуч). З такими словами він звернувся до Андрія Чебикіна. А ось запис Богдана Бринського: «Козак з Поділля не боїться похмілля. А сонце пекуче – на канапа злючого».

Є в книзі автографів запис і робота Миколи Чулка з Немирова. Того самого митця, який організував 25 пленерів у будинку відпочинку «Авангард». Роботи під час пленерів склали унікальну галерею. Її використовують для оздоровлення відпочиваючих. На жаль, Миколи Чулка вже нема серед нас. Добрим словом згадали митця на пленері. На Леваді зберігається його робота. Є фотоальбом картин.

-Ця колекція автографів не для мене, - каже пан Федорук. – Для музею, для історії. В ній чимало незаповнених сторінок. Буду ще довго жити…

Виспалися на маминих подушках – і в дорогу

Постійними учасниками на зібранні митців є брати Шевчуки. Віталій приїздить з Португалії, Анатолій – з Севастополя. До окупації Криму Анатолій постійно організовував пленери у Севастополі. На одному з них побував згаданий Микола Чулко. Після повернення взявся організовувати такий захід у Немирові.

-Перебираюся додому, - каже  Анатолій Шевчук. – Син вже тут працює. У російську спілку художників вступати відмовився. Агітували багато і по-різному…

Шевчуки родом з Ободівки Тростянецького району. Там проживає їхня мати. Брати  разом з Довганем за підтримки Андрія Чебикіна і Володимира Яворівського відкрили у селі пам’ятник знаменитому земляку – всесвітньовідомому живописцю Олексі Новаківському.

Віталій Шевчук пропагує у далекій Португалії наших митців. Каже, виготовили два мистецькі альбоми. Долучається до організації виставок, дарує картини українським школам. Дні останньої декади липня проводять то в Ободівці, то на Леваді у Тульчині. Їхній матусі виповнилося 80! І день народження відзначили, і в пленері взяли участь.

Підслухана розмова

-Михайле, а це чия робота?

-Аліни Славгородської, - каже Довгань

-Вища техніка!

-А це чия? Теж її! Так само майстерно написана.

-Так і є, - каже Довгань.- Мені бери хоч пензля ховай, бо ж половина так гарно пише…

Пані Аліна Славгородська тим часом проявляла ще одні свої здібності – начиняла перці на кухні. Богорач, популярна угорська страва, теж не обійшлися без її участі. Митці добавки просили. Людмила Салтан з Вінниці (ліворуч): "Казан не пензель, але без нього картину не напишеше".

Де три верби схилилися…

Пленери «Подільська вольниця» проводять за підтримки національної Академії мистецтв України. Незмінним учасником заходу є президент академії Андрій Чебикін, він наш земляк з Гайсинського району.

-Он там, під трьома вербами, виникла ідея проводити мистецьке зібрання, - каже пан Андрій. – Сиділи ми тоді утрьох з вудками, гостювали у Михайла з Володимиром Яворівським. Мріяти-мріяли, але не всі в це вірили. Бо мріяти одне, а робити – то зовсім інше. Те, що є зараз, велика патріотична справа Михайла Васильовича, тих, хто йому допомагав.

Сьогодні присутні литовські митці. Вони у себе організовують свої пленери. Можливо, долучимося до участі в них. Розширимо коло спілкування. А вже були на Леваді митці з Словаччини, Китаю.. Підсумкову виставку робимо у залах академії, це дуже корисно для молодих митців.

Андрій Чебикін і перший віце-президент академії Микола Яковлєв нагородили учасників пленеру почесними відзнаками.

Сувеніри на згадку про Тульчин вони отримали від сектору культури і туризму райдержадміністрації.Їх вручила Наталія Справник. 

-А вогонь горить, а вогонь пала, а моя душа гасне без тепла! - лунав на Леваді дзвінкий голос самодіяльних виконавців Кирнасівського будинку культури, яких пан Михайло запросив, аби порадували гостей гарною піснею.Та й один із синів Довганя Олег, теж випускник національної Академії мистецтв, як і його батько, обдарований всебічно.

Олег Довгань (прраворуч)  Він і грав, і співав, і танцював. Крім того, що картини писав.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.