Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Добре чи погано?

Одним з основних досягнень української економіки і Кабміну Януковича останнім часом називають позитивне сальдо зовнішньої торгівлі і поточного платіжного балансу. Це означає, що країна грошей заробляє більше, ніж витрачає. Так, у січні —червні 2004 року позитивне сальдо зовнішньої торгівлі склало $2411,1 млн. — саме на таку суму експорт товарів перевищив імпорт. При цьому експорт товарів збільшився на 50,8% у порівнянні із січнем — червнем 2003 року — до $15 539,8 млн., а імпорт за той же період — тільки на 33% — до $13 128,7 млн. Але сама структура української зовнішньої торгівлі викликає ряд питань: — у ній переважає сировина та напівфабрикати з низьким ступенем переробки, у першу чергу — метали. А продаючи сировину, Україна цілковито залежить від кон’юнктури світових ринків сировини — досить примхливих, — зростання експорту машинобудівної продукції відбулось за рахунок моделей, що Україна виробляє з радянських часів — металоємних і морально застарілих. При цьому, маючи можливість збувати старі моделі, вітчизняні підприємства не займаються технологічною модернізацією, і вже найближчого часу велика частина продукції не знайде свого споживача. А коли попит на неї упаде, український експорт, як і раніше, буде “виїжджати” за рахунок чорних металів. Крім того, економічно розвинуті країни, в основному, мають негативне сальдо торговельного і платіжного балансу. І це сальдо досягає астрономічних розмірів, наприклад у США — найбагатшої держави світу. Тобто, американці завозять товари з усього світу, і при цьому біднішими чомусь не стають. При цьому вони займають одне з перших місць по індексу людського розвитку, а Україна тільки на 70-м місці. Так що ж насправді відбувається? По-перше, такі держави як США концентрують у себе велику частину світових фінансових ресурсів, а по-друге, вони визначають міжнародні економічні і політичні “правила гри”. Там же розробляються всілякі “рейтинги” і “індекси”, відповідно до яких інвестори, рано чи пізно, переправляють свої капітали в інші країни. Таким чином, США і ЄС імпортують сировину і товари, а “експортують” свою фінансову, правову і технологічну інфраструктуру і свій “світовий порядок”, завдяки якому грошові ресурси, де б вони не були зароблені, осідають в їхніх банках. І уже відтіля будуть “витрачатися”, формуючи негативне або позитивне зовнішньоторговельне сальдо тієї або іншої країни. Україна, як і інші держави СНД, у рейтингах стоїть поруч з іншими країнами, у яких також домінує “монокультурний експорт”. У цій групі аутсайдерів країни можуть мінятися місцями, але якісний ривок до лідерів їм не під силу. Просто в одні часи дорожчає нафта, в інші — метали, у треті — банани, у результаті чого деякі країни третього світу трохи багатіють, інші убожіють, однак інвестиційних ресурсів на перебудову своєї економіки їм не вистачає. Отже, зробимо висновки. Перший — засоби, зароблені країнами з позитивним зовнішньоторговельним сальдо на експорті, рідко направляються на розвиток. Другий — вони перетікають у держави, що мають негативне зовнішньоторговельне сальдо. Перетік “чесно зароблених” на експорті засобів відбувається різними шляхами: транзитом через офшорні фірми в західні банки, шляхом перестрахування ризиків у західних страхових компаніях, при покупці за кордоном нерухомості. Єдину можливість зупинити цей процес дає комплексна реструктуризація економіки. Але для цього необхідно, щоб зароблені на експорті кошти йшли, в першу чергу, у виробничий сектор, причому у галузі, на сьогоднішній день для нашої економіки “нехарактерні”, але які мають перспективу. На жаль, цього сьогодні не відбувається. Крім того, ціни на чорні метали в будь-який час можуть упасти. І тоді позитивне сальдо нашого зовнішньоторговельного балансу впаде майже миттєво, а слідом за ним — і сальдо поточного платіжного балансу.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.