«Дожити б до концертних залів, як у Шанхаї». Єгор і Роксолана Грушини про тур у Китаї і сюрпризи Вінниці

Валентина КИРИЛЬЧУК

Як музиканти сполучають творче життя з особистим, як «рятувалися» на жорсткому культурному карантині, чим були здивовані у турі Китаєм та з якими новими сюрпризами приїдуть у Вінницю у 2021 році — читайте у ексклюзиві 20minut.ua.

Нескінченно прекрасний та чуттєвий музичний подарунок 18 грудня подарував вінничанам найкращий український неокласичний композитор, піаніст-віртуоз Єгор Грушин та його головна муза — дружина-віолончелістка Роксолана.

Їхній концерт, що пройшов у Вінницькій обласній філармонії, став вечором суцільної насолоди! Кожнісінька нота була довершеною, вражаючою та невимовно прекрасною. Усією залою вінничани слухали, затамувавши подих, та відкриваючи у своїх серцях нові, незвідані емоції…

Насправді цього концерту Вінниця чекала ще з весни. Першого березня Єгор та Роксолана Грушини презентували новий альбом «Together», який протягом наступних двох місяців мали грати наживо у великому турі Україною. Та світова пандемія внесла свої корективи… Зрештою лише два міста змогли наживо побачити нову програму — Тернопіль і, на щастя, Вінниця.

Відео дня

Вдячні за пережиті фантастичні емоції вінничани вітали музикантів, стоячи, не шкодуючи ні гучних оплесків, ні вигуків «Браво!».

Чи просто завжди бути разом — і на сцені, і у особистому житті? Які незвичні подарунки роблять один одному? Та як зуміли негативні моменти у кар’єрі перетворити на успіх?

Перед концертом у Вінниці Єгор та Роксолана Грушини провели відеоконференцію на YouTube для своїх шанувальників, під час якої розказали найцікавіші моменти зі свого гастрольного життя, а також поділились власними секретами, завдяки яким подружня пара може без сварок пережити карантинний період.

Про те, як бути разом вдома і на сцені

Єгор Грушин: Звісно, це непросто, тому що це завжди багато емоцій. Але водночас — це дуже цікаво!

Роксолана Грушина: Тут важливе — питання довіри. Мені, наприклад, на сцені дуже просто грати з Єгором, тому що я завжди знаю, що йому можна довіритись. Я впевнена, що він добре зіграє, добре за мною піде у музичних імпровізаціях. Ми настільки добре один одного знаємо у побуті, що у творчості це теж значно простіше.

Перший трек, знайомство і початок творчості

Єгор Грушин: У 2011 році, коли я ще жив у Херсонській області у Новій Каховці, записав кілька каверів на відомих українських і не тільки виконавців, а потім зрозумів, що настав час поділитись зі світом своєю власною авторською музикою. Я виклав у Інтернеті різдвяний трек «Christmas Story», адже це було якраз перед різдвяними святами — на початку грудня. І якось так вийшло, що люди саме цим треком почали вітати один одного з Різдвом та Новим роком. На той моменту у нас ще була популярною соцмережа «ВКонтакті», тож люди просто кидали своїм друзям на стіну або у приватні повідомлення мій трек. Був настільки гарний фідбек, так ця композиція розлетілась просторами Інтернету, що почув її один наш у майбутньому хороший друг — львівський музикант Андрій Бочко. Він запросив мене приїхати у Львів для запису альбому своєї групи. Все так гарно склалося, що під час тієї поїздки до Львова я ще й встиг дати свій перший сольний концерт.

Роксолана Грушина: Більше того — після запису пісні для альбому ми вирішили залишити ту групу і створити власну, адже було багато свого матеріалу. А вже потім, коли Єгор вирішив розширяти свою сольну діяльність, робити концерти з квартетом й камерним оркестром, я перейшла у проект «Єгор Грушин» і зрештою ми створили концертну програму «Together», де граємо виключно удвох.

Єгор Грушин: Якщо говорити про особисті стосунки, то між цими моментами, ми спочатку довго дружили, а потім стали парою й одружилися три роки тому.

Про музику, яка є мистецтвом і красою

Єгор Грушин: Такою я вважаю свою музику. Я люблю саме таку музику, тому її й пишу та виконую. Музика обов’язково має бути мелодичною, гармонійною, має викликати емоції, певний настрій.

Роксолана Грушина: У красивої музики є дві важливі складові: це гармонія і мелодія. Все дуже просто!

Єгор Грушин: І неважливо, скільки у ній буде інструментів звучати, різних акордів змінюватись і як багато буде зіграно нот. Головне — щоб музика була красивою. Таку музику я люблю і таку створюю. А от слухати під різний настрій можу різну музику. Зокрема, найбільше слухаю рок і за мелодику люблю гурти Muse і Radiohead .

Про тур у Китаї

Єгор Грушин: Це точно найяскравіший наш спогад і найбільш незвична поїздка. Зокрема, у Шанхаї ми були на оглядовому майданчику на сотому поверсі одного з найвищих хмарочосів світу. І то було щось!.. Адже в мене настільки сильна фобія висоти, що я навіть не знаю, як вона називається, бо мені страшно про то гуглити (посміхається). А там ще й підлога скляна була! Ти підходиш до краю величезних панорамних вікон і крізь скло дивишся вниз… Я 15 хвилин потому не міг отямитися...

Та й концерти у Китаї були найяскравішими. У Шанхаї неймовірні концертні зали! Таких у нас в Україні не те, що немає, я навіть не знаю, чи будуть за час нашого життя!..

І ти виходиш на сцену, усвідомлюєш, що проїхав понад 10 тисяч кілометрів від свого дому, а тут прийшли сотні людей, щоб послухати й подивитися саме твою музику, яку вони вже знають з прослуховувань у навушниках. Це неймовірні відчуття, коли ти розумієш, що музика не має меж і кордонів!

Про найбільші «факапи» на гастролях

Роксолана Грушина: Три місяці тому я навіть цілий пост у соцмережах на цю тему написала. Адже факапів у мене було дуже-дуже багато. І найпершим став мій дебютний виступ у школі, коли з мене хіхікала вся школа (посміхається). А от один із найяскравіших трапився під час гастролей Італією. Тоді щодня були переїзди й концерти у різних містах, тож зазвичай свій концертний одяг та речі ми навіть не брали у готель, просто залишали їх у автобусі. Але одного разу ми приїхали о другій ночі і весь свій одяг я забрала у номер. А на наступний день, коли вже близько восьми годин були у дорозі, зрозуміла, що все сценічне вбрання забула у готелі… Концерт мав бути у дуже крутому залі в Італії. І, приїхавши на репетицію, я розуміла, що навіть не встигну піти у магазин, щоб купити новий одяг. У крові все просто похололо… Тоді всі, хто що мав чорне з одягу, неважливо навіть концертне чи ні, скидалися мені, щоб я гарно виглядала… І таких факапів, коли забувався одяг, елементи інструментів чи хтось квитки плутав — було багато (посміхається). От Єгор нещодавно неабияк попереживав….

Єгор Грушин: Просто за 10 років активних переїздів «Укрзалізницею» я жодного разу не спізнювався на потяг або щось плутав! А під час передостаннього нашого концерту у Києві затупив. Ми якраз тільки повернулись з туру у Китаї, відіграли концерт у Львові і я купив залізничні квитки на ту саму дату, на яку ми мали їхати назад… Просто сплутав!

Під час гастролей дійсно буває всяке. Коли я з групами грав, бувало, що стійка ламалась й у мене падали клавіші прямо на сцені. Також неодноразово траплялось, що я на концерти забував сценічний одяг. От ніби все готуєш, склав у валізу, а потім навіть не можеш пояснити, чому так стається.

Про негативні події, що вели до успіху

Єгор Грушин: Не знаю, чи то на щастя, чи не дуже, але негативних подій у нашому житті, як і у всіх українців, було дуже багато. Ми всі вчимося у негативних подіях знаходити щось хороше, зробити так, щоб певні погані речі, які з нами трапляються, у перспективі стали нам на краще.

Що стосується творчості, то одним з таких моментів став вихід альбому «Ritorno». Ми дуже довго його готували й записували, у день релізу все було розписано похвилинно. Вся команда, що працювала над альбомом, неабияк чекала день презентації, але коли він настав, наш альбом…просто не з’явився на жодному ресурсі. Його неможливо було прослухати ні в iTunes, ні деінде. Пам’ятаю, у той день ми залили альбом на SoundCloud, але я сидів і цілий день відповідав на сотні повідомлень від людей, які намагались його прослухати. Чомусь так сталось, що з айфонів всі слухали без проблем, а от на андроїдах це було неможливо…

То була саме та негативна подія, коли ти розумієш, що витратив рік, а то й більше часу своєї праці, а коли настав заповітний день, коли ти хочеш поділитись своєю музикою з усім світом, це не виходить. Виявилося, що то була технічна помилка наших дистриб’юторів, після якої ми багато всього переглянули у своїй роботі. А, як нібито моральна й матеріальна компенсація за цей випадок, всі наступні релізи мали неабияку активність. Статистика прослуховувань виросла просто у сотні разів. Саме після цього альбому!

Роксолана Грушина: А у мене ситуацією, що потім зіграла на краще, стало закінчення бакалаврату Львівської консерваторії. Я тоді дуже сильно захворіла, був момент, коли на концерті у Хмельницькому у мене просто відмовило руку на сцені і я не дограла концерт. Вже тоді зрозуміла, що мені потрібна пауза. І я дуже вдячна цій дійсно негативній події, коли я 2 місяці лежала і просто не мала сил поступати на навчання далі. Вважаю, дуже добре, що так сталося, і я не продовжила навчання, адже просто згаяла би свій час.

Єгор Грушин: У мене, до речі, десь подібна ситуація була, коли я дізнався, що мене виключили з університету. Коли я про це дізнався, подумав: ну раз мене вже вигнали, то я не буду гаяти свій час на те, щоб здобувати освіту, яку ти навіть не можеш повноцінно отримати. Тому що це не освіта!

І саме тоді я повністю присвятив себе написанню власної музики. І, власне, це і стало причиною успіху.

Про імпровізацію під час концертів і критику

Роксолана Грушина: Звикнути до імпровізації мені було досить важко. Адже я закінчила консерваторію, де нас вчили грати по нотах і правилах — все завжди було дуже строго. А Єгор мені надав можливість писати свою партію. Спочатку це було неймовірно складно, а зараз я з радістю адаптую те, що пише Єгор.

Єгор Грушин: За час своєї творчої діяльності — а наступного року вже буде 10 років — я неодноразово чув у свій бік, що я занадто самовпевнений. Хоча я просто вважав, що музика, яку я пишу, заслуговує на те, щоб її чули.

Стикатися із критикою доводилося часто. Деякі музикознавці у рецензії на альбом у особистому спілкуванні говорили, як все гарно, як все подобається, але зазначали, що у офіційній рецензії повного захвату показати не можуть, бо мають висвітлити й негативні сторони. Тож виходила рецензія у нейтральному вигляді, а потім я бачив публічну переписку, де все подавалося взагалі виключно з негативної сторони… Такі три зовсім різні версії і ти сидиш та думаєш: кому ж збрехали?..

І таких моментів було багато. Особливо у перші 5 років творчості я стикався з недооцінкою, чув, що це недостойне, мовляв, люди багато років навчаються по консерваторіях, їздять на купу конкурсів, пишуть складні твори, але їх ніхто не слухає, а тут ти дозволяєш собі писати дуже просту музику, яка легка для сприйняття…

З цим я стикався і стикаюсь до цих пір. Але оця самовпевненість дозволяла мені рухатись вперед й писати саме ту музику, яка знаходить відгук у слухачів, яка викликає емоції. Бо саме за ними люди й приходять на концерти.

Про фідбек, енергію і переписки у соцмережах

Єгор Грушин: Мій самий-самий улюблений момент творчості — коли на сцені я граю власну музику і в мене самого від тієї атмосфери, гармонії йдуть мурашки по тілу!

Роксолана Грушина: А мені найбільше подобаються фідбеки від людей. Коли ми після концертів спілкуємося із публікою та коли люди пишуть свої відгуки у Інтернеті. Їх ми обов’язково читаємо. Я навіть зберігаю ці скріни!

Єгор Грушин: Ми дуже вдячні тим людям, які знаходять хоча б кілька секунд, щоб залишити відгук, коли виходить нова композиція або пройшов концерт.

Про самопізнання під час карантину

Єгор Грушин: Це для всіх людей було важко. На початку березня ми видали новий альбом, з яким мали поїхати у тур. У березні-квітні мали бути суцільні концерти і тут на тобі — забороняють. Звісно, ти сидиш і просто не знаєш, що далі... Стільки часу вклав у новий реліз, підготовку до туру, жив заради цього, а у тебе забрали цю можливість…

Роксолана Грушина: Мені здається, що ми взагалі одні з перших з нашого кола у Львові відчули, що так станеться. Вже коли бачили, що у Чернівцях почалося, всередині били на сполох.

Під час усього цього «карантинного» часу я дуже багато працювала над своїм емоційним станом, читала багато літератури, дивилася фільми, які хоч якось піднімали би дух. Тому що насправді потрапила у таку емоційну яму, із якої треба було вибиратися, щоб рухатися далі й розвиватися.

Мені дуже запам’яталася така фраза: «Якщо ми нещасливі, то ми або щасливі, або ми розвиваємося». Тож цей рік став суцільним розвитком для нас обох — і поокремо, і як пари. У подібні моменти люди дуже вразливі, легко можна припуститись помилок, тому ми багато роздумів зробили, різних рефлексій — працювали над собою і над стосунками.

Єгор Грушин: Було багато злості через те, що все, над чим ти довгий час працював, поставлено на паузу. Але ця злість ніяк не виплескувалася зсередини. Ми ж команда!

Особисто я у цей час дуже багато читав. Навіть не підрахую, скільки десятків книжок прочитав! Коли була найбільш активна фаза карантину — перші місяці два — я кожні два дні замовляв і читав нову книгу.

Роксолана Грушина: А я пройшла дуже багато різних марафонів по медитації і саморозвитку. Нарешті з’явився той час, щоб подумати про те, чого я хочу досягнути, які у мене мрії. Коли ти постійно у роботі й русі, не завжди встигаєш проаналізувати, а тут було достатньо часу, щоб зробити тотальний аналіз, розставити пріоритети.

Єгор Грушин: Роксолана намагалась брати енергію та відповіді ззовні, а я навпаки — більше у себе зайшов та читав книжки. І дуже допоміг мені концерт, який я відіграв онлайн. Це було щось неймовірне! Я навіть після справжніх живих концертів стільки фідбеку не отримував!

У своїх Інстаграмах, Фейсбуках, на пошту, на Ютуб — де тільки люди не писали! Це дуже допомогло морально як нам, так і слухачам, які хоча б на один вечір змогли розслабитись.

Про шалені речі один для одного

Роксолана Грушина: Ми взагалі не є шаленими, скоріше — ризикові. На мою думку, найшаленіше, що ми зробили з Єгором разом — створили свою фірму.

Я мала іншу роботу, але у той час ми починали організовувати події: концерти, тури, фестивалі — фірма стосувалася саме івентів. Це було дійсно шалено, адже не кожен має сміливість у такому молодому віці взяти на себе відповідальність і створити свою фірму. Причому, спочатку я не мала бути у цій фірмі, але у останній момент, коли ділилися частки, Єгор запропонував мені увійти в долю і стати однією з співвласників.

Єгор Грушин: А для мене найшаленіше — квест, який Роксолана декілька років тому подарувала мені на день народження. На той момент я вже 2-3 роки жив у Львові і все у квесті було розроблено по тих львівських місцях, де відбувалися знакові події мого життя. Я мав по всьому місту знаходити шифри й загадки, які б підказували подальше проходження цього квесту, а наприкінці ми мали зустрітись за вечерею. Розпочавшись о 10-11 годині ранку, квест завершився о шостій-сьомій вечора. Це було дійсно дуже круто й цікаво! Не уявляю, скільки часу пішло, щоб все так придумати, спланувати й реалізувати!

Про головного у сім’ї та спільні інтереси

Єгор Грушин: Чим далі, тим більше ми схиляємося до того, що головна у нашій родині - кицька Лапка. Так, як вона, ніхто нами не керує (посміхається).

Роксолана Грушина: У нашій родині всі ролі поділено, кожен знає, за що відповідає. Тому немає явного домінування, що хтось — головний.

Єгор Грушин: Для мене це було би нудно. Та й Роксолана — не та, що стерпіла би над собою постійну домінацію. І взагалі у 100 % варіантах наших сварок на примирення першим завжди йду я. Тому що не бачу сенсу дуже довго ображатися.

Про улюблені якості один в одному

Роксолана Грушина: У Єгорові я ціную відповідальність, чесність, вірність. Мені дуже подобається, що він — сімейна людина. Ну і, звісно, люблю його за талант і геніальність. Єгор — взагалі золота людина! Мені дуже пощастило з таким чоловіком, у якого є дуже багато гарних якостей.

Єгор Грушин: А я Роксолану ціную за щирість, ідейність і талановитість. Якщо я талановитий у двох-трьох справах, то вона — талановита у всьому. За що би не бралась, все завжди виходить неймовірно круто й успішно! Також ціную її за красу, доброту, здатність слухати і розуміти мене. Іноді мене важко терпіти з моїм характером, але її здатність слухати й розуміти, нехай не прямо у той момент, нехай через час, але — розуміти мою аргументацію, якісь відчуття — це безцінно!

Про наступні сюрпризи для Вінниці

Єгор Грушин: Ми вдячні вінничанам за нову чудову зустріч. Адже найважливіше для музиканта — знати, що його хтось слухає. Ми віримо і сподіваємось на те, що вже наступного року ми нарешті зможемо зустрітись повноцінно зі всіма вами без усіх цих обмежень. А до того часу у нас велике прохання до кожного: бережіть себе, слідкуйте за своїм здоров’ям! Це важливо. А ми записуємо новий альбом і приїдемо до вас у 2021 році вже з новим альбомом!