Нещодавно мені пощастило бути учасником міжвузівського круглого столу "Криза в Україні: погляд очима різних поколінь", учасниками та організаторами якого стали активні викладачі та студенти з Черкаського державного технологічного університету, Вінницького національного аграрного університету та Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, на базі якого даний захід і відбувався.
Метою обговорення кризових явищ української економіки було виокремлення проблемних питань та обмін досвідом між науковцями різних поколінь.
Готуючи доповідь, я обговорювала дану проблематику зі своїми колегами, друзями та однолітками. Разом ми сформулювали які, на наш погляд, причини сучасної української кризи.
1. Відсутність вектору розвитку держави.Отримавши незалежність, Україна стикнулася один на один з головним державним завданням - вибором вектору розвитку та моделі міжнародної політики. Дане питання стало настільки проблемним та болючим, що навіть через десятки років призвело до революцій, масових вбивств та загальної дестабілізації у східній Європі.
2. Недопрацьована законодавча база. Про українське законодавство можна сказати словами відомої у пострадянському суспільстві пісні "я его слепила из того, что было". Щось у спадок від СРСР, щось від європейський сусідів, але на український лад, маса прогалин, суперечностей, але головне - повне його ігнорування, ось вона характеристика українського законодавства. Похідними проблемами є низька інвестиційна привабливість, нестійкий грошовий ринок та інші економічні деструктиви.
3. "Криза незалежності". Витоки усіх кризових процесів припадають на момент набуття Україною незалежності, а точніше неготовності цю незалежність гідно зустріти. Вона була така омріяна, бажана та вистраждана, але, як виявилось, будувати державу не так вже й легко. Тому батьківські враження про 90-ті роки стали для нашого покоління "страшилкою на ніч".
4. Відсутність середнього класу. Саме на моменті утворення України, як окремої держави відбувся неконтрольований перероздподіл багатств, що привів до головної проблеми, яка систематично дестабілізує суспільний стан - відсутність прошарку людей, які повністю задоволені своїм рівнем життя і знаходяться в зоні комфорту.
5. Суспільство. Суспільна свідомість ще міцно спить. І ні одні жертви не змогли її пробудити на стільки, щоб кожен почав працювати за принципом альтруїзму. Гасло "моя хата з краю - я нічого не знаю" стала життєвим девізом більшості українців навіть в той час, коли держава потерпає від зовнішньої агресії.
Українська криза - це унікальне явище. Країна, яка має природний, ресурсний, людський потенціал, але не має успішного алгоритму їх поєднання. На долю нашого покоління випадає важкий час: час відбудови. Але криза - час можливостей і за нею завжди йде піднесення. Тому, сподіватимемося на краще і будуватимемо Україну такою, якою вона заслуговує бути!
