Чому журналістка 33-го каналу оспівує Стахурського?

А ви тут про Європу, про краще життя... Воно, славне життя, за словами авторки залишилось там, в СРСР.

Навожу нижче статтю піні Зонової. Просто цитата. Мо правда ноги десь в Калетника стирчать?

«В крамниці ні солі, ні сірників! Через Буг мосту немає! А ви для чого, розтаку вашу, тут сидите?» Про Михайла Стахурського згадують вінничани
Іменем Михайла Стахурського , колишнього першого секретаря Вінницького обкому КПУ, названа гарна вулиця в обласному центрі. Цей бойовий генерал був колоритним чоловіком – високим, могутньої статури, з густим, як у Івана Паторжинського, басом . Пройшов всю війну, був членом Військової Ради, але в спілкуванні з людьми залишався простим, розумів чуже горе. І в той же час вимогливо і суворо ставився до своїх підлеглих.

Гніванчанин Володимир Степанюк розповідав, що Стахурський часто інкогніто приїздив в райони області, щоб на власні очі бачити ситуацію. А потім викликав «на килим» керівників і виховував їх, не шкодуючи міцних словечок.Навесні 1949-го Стахурський поїздом приїхав до Гайсина. Насунув капелюха, підняв комір і пішов в крамницю. Але як не маскувався, люди відразу впізнали у височезному дядькові першого секретаря обкому і почали скаржитись на відсутність найнеобхіднішого – гасу, мила, цукру, солі, сірників…Через кілька хвилин до крамниці підлетіло авто Гарніка, першого секретаря Гайсинського райкому КПУ, який «з ходу» почав вибачатись перед Стахурським.

Ти свої вибачення засунь знаєш куди! – загримів Михайло Михайлович. – Чому прості товари в дефіциті, а на полицях лише горілка і вино? Чому люди на тебе жаліються?

Гарнік лише мовчки витирав хусточкою спітніле чоло.

-Щоб зараз на полицях були всі товари першої необхідності! Строк – дві години! Проконтролюю особисто! – рубав по-фронтовому Стахурський. – А завтра о восьмій ранку – до мене в кабінет!

Старожили пам’ятають, як в 1950 році біля Ворошилівки автомобіль Стахурського злетів з трухлявого місточка у воду. Хоч глибина була невелика, все ж керівнику області разом з водієм довелось скупатись. Доки переляканий голова сільради перевдягав Стахурського у сухе, а голова колгоспу «організовував» трактора, щоб витягти авто з води – прибуло районне керівництво.

Це як називається? – голос Стахурського перекрив всі вибачення і пояснення. – Через Буг мосту немає! А ви для чого, розтаку вашу, тут сидите? Даю вам тиждень строку – і щоб був новий міст. Через сім днів особисто перевірю!Дійсно, рівно через тиждень біля Ворошилівки був побудований новий міст.

Звичайно, тодішня командно-адміністративна система була не ідеальною. Та всі розпорядження виконувались чітко і дисципліновано, а чиновників всіх рангів жорстко контролювали. Досить згадати міністра фінансів СРСР Звєрева, якого розстріляли за крадіжки у особливо великих розмірах. Можливо, деякі методи керівництва з минулого згодилися б і зараз?

Ірина ЗОНОВА