Pianoбой: «Я вивчав мови, мав намір звалити в Америку і вчитися в Берклі»

Гурт Pianoбой на чолі з Дмитром Шуровим — одна з найпопулярніших молодих музичних сенсацій на сьогоднішній день. З моменту його заснування, а це було у 2009 році, колектив з вінницьким фронтменом випустив три альбоми, дав сотні концертів по Україні та за її межами, а також встиг завоювати любов тисяч, а то й мільйонів прихильників у різних куточках планети.

Конкретний стиль Pianoбоя визначити складно. Шуров постійно експериментує, змінює, удосконалює і не зупиняється на досягнутому. У інтерв'ю Дмитро розповів, що стиль для нього давно втратив своє значення, головне, щоб робота приносила задоволення, а отже буде задоволена і публіка.


Дмитре, у дитинстві ви багато часу проводили за кордоном, вивчили кілька мов. Чи була можливість залишитися там жити?

— Звичайно була. Але мені здається, що люди народжуються там, де вони народжуються, не випадково. Якщо можеш приносити реальну і відчутну користь тут, то чому цього не зробити? Якщо я відчую, що в Україні від мене немає ніякої користі для інших і для себе — я поїду в Америку або у Францію. Крім гурту займаюся кіно, пишу музику як композитор, пишу спектаклі, у вільний час весь у великих рекламних проектах. Але зараз Pianoбой займає важливе місце для багатьох людей і важливе для мене. Тому я не маю наміру зупинятися.

Мені здається, що зараз саме той момент, коли українському інтелекту і таланту потрібно об'єднатися, щоб у культурному плані з цієї країни вийшло щось хороше. Якщо таким людям не будуть заважати, а це робиться постійно, то всі інші підтягнуться.

Якщо я відчую, що в Україні від мене немає ніякої користі для інших і для себе — я поїду в Америку або у Францію
Освіта в Україні далеко не найкраща. І з кожним роком усе більше студентів їдуть навчатися за кордон. У вас підростає син Лев. Уже думали, де він буде отримувати освіту?

— І добре, що їдуть. Учитися варто за кордоном. А з приводу сина, то я взагалі не впевнений, що йому потрібно вчитися. Хочу, щоб він побачив світ і попрацював з кращими людьми в ранньому віці. Так він заздалегідь зможе встановити якийсь стандарт якості, і йому не доведеться довго колупатися в якомусь болоті, щоб зрозуміти, що він займається якоюсь фігньою.

У свої роки він зустрів, поспілкувався та побував на сцені з Земфірою, Андрієм Хливнюком (фронтмен гурту «Бумбокс» - авт.) та багатьма іншими. Мені здається, що це дуже круто і дуже важливо для нього, чим би він не займався надалі. Важливо, щоб він відчував, що для нього усі дороги відкриті.
 

Мрію приїхати зі своїм сином на довше, показати улюблені місця мого дитинства, це камінь Коцюбинського, наші класні ліси та, звичайно ж, подивитися на Пирогова, як він там поживає, бідненький
Ви народилися у Вінниці, тут живуть ваші батьки, друзі, тут ваша маленька батьківщина. Як часто приїжджаєте додому поза роботою?

— Приїжджаю дуже рідко. Як правило, це дні народження бабусі та дідуся. Навіть концерт ми поставили таким чином, щоб він збігся з датами і я міг приїхати та відсвяткувати день народження (сміється). За останній рік ми були у Вінниці чотири рази з концертами. І кожен раз я бачуся з близькими, як можу. Минулого разу трохи посиділи з однокласниками, у цей раз посиділи з родичами.

Учора у нас був Тернопіль, завтра Житомир, тому надовго приїздити не виходить. Мрію приїхати зі своїм сином на довше, показати улюблені місця мого дитинства, це камінь Коцюбинського, наші класні ліси та, звичайно ж, подивитися на Пирогова, як він там поживає, бідненький.

Дмитро Шуров відомий і популярний музикант-виконавець, на якого рівняється молодь. Як вам це вдається?

— Я хочу, щоб моя музика надихала людей, як вона надихає мене. Я б не займався цим, якби мені самому не було кайфово і не перло від цього. Як тільки відчую, що цього не відбувається, я займуся чимось іншим. Але з чотирьох років я займаюся музикою і поки що мій порох не вичерпався.

Наступного разу дамо їм щось ще більш складне, цікаве і душевне. Головне, щоб вони поверталися, не забували про своє коріння, прославляли місто, прославляли свою країну
Вам знайомі вінницькі виконавці? Наприклад, у нинішньому сезоні «Х-Фактора», джокером проекту став гурт The Hypnotunez, у минулому сезоні суперфіналістом став Богдан Совик.

— Чув назву цього гурту, але ще не встиг їх послухати. А з Богданом я познайомився на «Х-Факторі», коли робив пісню «Родина» для Бочарова, який у підсумку переміг. Мені писали вінницькі гурти з пропозицією виступити на розігріві. Послухав їх, але вони мені не дуже сподобалися. Мені здалося, що вони не підходять нам за атмосферою. Але якось уже традиційно складається, що амбітні люди з Вінниці хочуть більше широких хвиль. У підсумку вони їх і отримують, як бачите на даний момент — вони стоять біля керма країни (сміється).

Я знаю багатьох вінницьких музикантів у Києві. Особливо джазменів. Мій басист багато грає джаз і постійно розповідає мені про якихось геніальних вінницьких барабанщиків і саксофоністів, які переїхали до столиці. Так що таланти є.

Те, що вони їдуть — це добре. Але буде прекрасно, якщо вони будуть повертатися сюди з концертами, як ми. Це певний огляд досягнень, тому то кожен концерт кращий за попередній, і я думаю, що вінничанам від цього приємно. Щоразу зал трошки більше. Сьогодні у нас 100% аншлаг. Наступного разу дамо їм щось ще більш складне, цікаве і душевне. Головне, щоб вони поверталися, не забували про своє коріння, прославляли місто, прославляли свою країну.

• Богдан Совик презентує у Вінниці свій музичний гурт
• The Hypnotunez: «Судьи “Х-Фактора” давно хотели услышать что-нибудь нетипичное»

У минулому році, коли ви виступали на вінницькому фесті Artgnosis: new stage, ви пообіцяли вінничанам, що у наступний раз приїдете з концертом в театр Садовського. Практично так і вийшло.

— «Пацан сказал — пацан сделал». Концерт вийшов не наступним, але це нормально. Все-таки я був налаштований на виступ у театрі восени, і я вважаю, що це правильно. Навесні мені хотілося, щоб було більше концертів-скакачок, а цієї осені у нас велика половина виступів проходять у драмтеатрах, філармоніях, і програма трохи складніша, ніж навесні. У мене все за планом.

А що з планами на найближче майбутнє. Чим будете вражати слухачів?

— У наступному році в мене концерт з розширеним складом. Ми будемо додавати академічних музикантів. Імовірно у нас вийде новий альбом. Пісні поки що тільки пишуться, адже тур у нас дуже великий і все розписано до кінця року. Крім цього, у нас багато активностей поза туром. У грудні у нас пройде кілька великих концертів у Києві, в тому числі завершальний виступ нашого турне. Після них ми їдемо на фест в Америку і починаємо працювати з іноземною публікою. Плюс я видаю фільм, який називається «Поліна».

Це україно-бельгійський фільм у жанрі фентезі. Ми відправимо його на міжнародні фестивалі. Це дуже цікавий і великий проект. У січні я планую трохи побути з сім'єю, а потім займуся записом альбому.

Днями у гурту Pianoboy вийшов новий кліп

У 2000 році ви стали учасником гурту «Океан Ельзи», а як до цього складалася ваша музична кар'єра?

— Дуже сильно хотів стати джазменом. По 6-7 годин на день я займався джазом, грав складні вправи, читав книги, зустрічався з викладачами. Я вчився у лінгвістичному університеті, але це було лише для того, щоб навчання мені не заважало займатися музикою. Я вивчав мови, мав намір звалити в Америку і вчитися в Берклі, у головному в світі джазовому університеті. Стати джазменом була моя мета і амбіція. Потім я відклав це питання, і це не заважає мені зараз грати рок, джаз та хіп-хоп. Стилі вже давно не мають для мене ніякого значення.
 

Проблема ні в майданчиках, ні в музикантах і ні у людях. Головна проблема — це повна відсутність сприяння культурі з боку бізнесу і держави
Після Євромайдану частина російського шоу-бізнесу пішла з українського ринку. Це відкрило шлях молодим виконавцям або дало більше можливостей артистам на кшталт вас, Вакарчука, Пономарьова, Кароль?

— Нас не можна порівнювати зі Славіком — це дві різні планети. Він набагато зріліший автор ніж я, набагато раніше почав, але між нами, як між музикантами, як і раніше дуже хороші контакти. Мені здається, що з одного боку це допомогло, тому що звільнилися музичні майданчики. З іншого боку, у нашій країні люди займаються виживанням уже 25 років. Ентузіасти на кшталт Dakh Daughters, «ДахаБраха», Pianoбой, ONUKA, Vivienne Mort уже давно їздять у масштабні тури. Але це все закінчиться, якщо не буде якихось реальних зрушень у житті людей.

У чому полягає проблема?

Великі олігархи і бізнесмени, як і раніше, ходять на Олега Винника та підтримують усіх, хто виступає з золотим хрестом. А нову музику підтримують дуже молоді люди. Це напевно діти, які, як мені здається, тирять у батьків гроші на концерти, інакше я не знаю, як вони примудряються за тиждень сходити на Vivienne Mort, Pianoбоя та Стрикало. На них зараз усе і тримається. Я проїхав усю країну у турі і можу скласти якесь враження: є приголомшлива аудиторія, вона натхненна, вона хоче жити, хоче працювати, хоче слухати.
 

Нещодавно ви акомпанували Земфірі на її концерті у Лондоні. Чи можна це розцінювати, як нові спільні роботи у найближчому майбутньому, чи це дружня підтримка колишніх колег по гурту?

— Немає жодних планів. У мене була пауза в турі і ми поїхали з сином до Лондона. Я хотів показати йому це місто і я дуже хотів потрапити на єдину програму Земфіри, яку я не бачив. У цьому році вона їздить з англійськими музикантами, грає дуже круту програму. Мій син великий її фанат, і ці чотири дні були для нас феєричними. Побували в Brixton Academy на концерті, заспівали з нею пісню «Небо Лондона». Потім Льва ми теж витягли на сцену. Загалом був рок-н-рол і було круто.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.