Актори театру Садовського, яким сьогодні сімдесят, згадують сценічне кохання і несценічну дружбу

Про "рабочую лошадь" Валентину Хрещенюк - Мені страшенно не подобалося, коли Федір Верещагін - народний артист Радянського Союзу, який 40 із лишнім років очолював театр, отак мене називав, - посміхаючись, згадує артистка. - Але в мене перед ним був такий страх, що навіть ображатися боялась, тільки тихо відповідала: "Я не лошадь, я жінка". Валентина Хрещенюк переграла всіх дівчат із української класики, зіграла близько 200 ролей. Працювала багато і невтомно - чи то через страх перед режисером, чи від власної наснаги. Не раз бувало, що встигала навіть кілька ролей в одному спектаклі втілити. "Влізає в шкуру" своїх героїнь уже 50 років, 45 із них - на сцені театру Садовського.- За часів Федора Верещагіна наш театр був "шекспірівським", тут кипіли пристрасті. Коли йшла на роботу, коліна тремтіли, хотілося сховатись у найтемніший куток. Тепер у театрі нова хвиля - демократична, - стверджує Валентина Хрещенюк. - Валентина завжди в строю, - каже про колегу народний артист України Нестор Кондратюк. - Пам'ятаю, гастролювали в районі і вона відіграла 60 вистав, не скасовуючи жодного вокального номера. Це неймовірно! Із віком актриса перейшла на ролі характерні: мами, бабусі, відьми, Баби Яги, але каже, що найбільше їй імпонують ролі психологічного плану, лірико-драматичні.      - Життя в театрі щасливе, - стверджує вона. - Я ніколи не бажала більшого, ніж мені діставалося. Кожна роль - це екзамен перед собою. Я люблю театр, тому щаслива. НИНІВалентину Василівну можна побачити у спектаклях "Мораль пані Дульської", "Украдене щастя", "Ревізор", "Як повернути чоловіка", "Мазепа" Про "звабника" Анатолія Овчаренка - Валентину Хрещенюк я не раз на руках носив. Часто грали з нею коханців, - згадує народний артист України Анатолій Овчаренко. - Пам'ятаю, здається, у п'єсі Зарудного грали молодих закоханих. А в ті часи, як тільки любов комсомольська - то обов'язково під прапором, ще й треба було на коліна ставати. Соромно було мені перед глядачем. А я хлопець був неспокійний, тож взяв і начепив годинника на ліву ногу. А коли встав із колін, обтрусився, підняв ногу, подивився на годинник і кажу: "О, вже пів на дванадцяту!". У залі була така розрядка! Любителем експромтів, улюбленцем акторської долі називають Овчаренка колеги-ровесники. - У нього завжди море шарму, - згадує Валентина Хрещенюк. - Глядачки юні в нього шалено закохувалися. Пам'ятаю ці юрби дівчат, які чатували після вистав, щоби взяти автограф. Але він ставився до цієї популярності досить спокійно і називав їх "чорнильницями". - Він завжди імпровізував, оновлював свого героя, це не кожен зможе, - ділиться враженнями Нестор Кондратюк, - він справжня театральна зірка.    - Дивлюсь я зараз на артистів естрадних: одне й теж на кожному виступі кажуть. Ну як так можна? - обурюється Анатолій Овчаренко. - Пам'ятаю, коли вистава йшла протягом багатьох років, я обов'язково щось нове вигадував. Найбільший кайф - щоб глядач цього не помітив.  На сцені актор із 1960 року - більше ніде не працював, і не хотілося. Зіграв до 200 ролей. НИНІКорифей театру каже, що здоров'я вже не те, тому не бере участі у спектаклях Про "самозреченого" Нестора Кондратюка - Храм мистецтва - це театр. А в храмі треба не працювати, а служити, - каже народний артист України Нестор Кондратюк. Він прийшов у театр Садовського майже п'ятдесят років тому як артист балету і побоювався, що доведеться тільки танцювати.- Це доля, бо під час моєї конкурсної програми на роботу мене приймала солістка вінницького балету Маргарита Олексіївна, яка потім стала моєю дружиною, - розповідає актор. Тодішній театральний керівник Верещагін пообіцяв Нестору Кондратюку, що він буде мати багато складних ролей, і слова дотримав. Отак він і зостався в театрі...- Маю кумедний спогад, - розповідає Нестор Павлович. - Я грав Мольєра, а Анатолій Овчаренко - короля Людовика. Приходжу до нього, він їсть курку справжню, а інша лежить поряд - бутафорська, дерев'яна. "Заходь, - каже до мене, - пригощайся!". "Ні, дякую". - "Їж!" (А сам смакує, кайфує, як-то кажуть, а в очах - бісики). Я відповідаю: "Ні, я краще зайду іншим разом!", і аж тоді Овчаренко повернувся до партитури. Багато таких спогадів є, можна не одну книгу написати. - Із Нестором Кондратюком спільних робіт на сцені малувато, - посміхається Валентина Хрещенюк. - Але це незабутньо, бо він мало грав героїв-коханців, тому проникав у образ дуже глибоко, трепетно, до самозречення. Взагалі, Нестор - це великий трудяга. НИНІНестора Павловича можна побачити в виставах, "Забути Герострата", "Маруся Чурай", "Мазепа", "Кохання у стилі бароко" і "Ревізор". А сьогодні, 25 травня, о 18.30 в театрі ім. Садовського розпочнеться ювілейний вечір, приурочений до 70-річчя майстра сцени, яке він відсвяткував п'ятого квітня.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.