«Добре, що мене тоді не грохнули». Як довели злочин розбійнику із залізним алібі

Марина Жилінська-Нагірняк (25) два роки відновлювалася після розбійного нападу.  Фото з її акаунту в Фейсбуці

Марині Нагірняк з села Біличин Барського району було 23 роки, коли вона стала жертвою розбійного нападу двох озброєних чоловіків. Дівчина довго після того не могла спокійно спати. У листопаді 2016-го серед ночі бандити шапках з прорізями для очей вдерлися до неї через вікно. Зв’язали руки і ноги, рот заткнули кляпом, били, приставляли ніж до горла.

— Я після того була на антидепресантах і їздила до психолога. Два роки пройшло, поки змогла в тій хаті хоча б заснути, — каже сьогодні Марина. — Реально тяжко пережити це все…

Тільки зараз кривдники дівчини отримали строки покарання. 28 лютого вирок, винесений їм торік, набрав законної сили. Апеляційна інстанції відхилила скарги обвинувачених, як безпідставні, надумані та такі, що не відповідають матеріалам справи.

— Задоволена рішення суду, — каже 25-річна Марина. — Тільки трохи розстроєна, що не покарали працівників колонії, через яких один із бандитів міг вийти для скоєння злочину. Ну як так, засуджений неодноразово залишав територію? Це ж завтра вони другого випустять, і він із кимось зробить те саме, що зробили зі мною? Це добре, що вони мене тоді не «грохнули»…

Збирали докази по крупинках

Розбійники вибили вікно в її хаті цеглиною, ввірвалися в середину і приставили до горла ніж. Один гарчав: «Де гроші? Давай гроші!». Другий тільки мугикав. Силувався не подати голосу, щоб дівчина не впізнала, її сусід Валерій Буга. Але Марина каже, що впізнала по статурі, ході, очах. Вони росли разом. Пізніше жертва нападу скаже правоохоронцям, хто це був. Їй не повірять. Бо Валерій в той час відбував покарання у вінницькій колонії і по-логіці не міг бути учасником нападу.

Кілька місяців пройшло, поки слідство змогло розібратися, що Буга дійсно залишав зону. А вирок винесли через два роки. Як змогли розкрити, здавалося б, «глухар» і довести людині із залізним алібі причетність до злочину, розповів 20minut.ua старший групи прокурорів у цьому провадженні Валерій Шиманський.

— У мене за 18 років в органах ще не було справи, де людина, відбуваючи покарання, залишає територію, вчиняє розбійний напад, повертається назад, і працівники колонії роблять йому алібі: не міг залишити місце відбування покарання, — каже прокурор. — Він думав, що все буде добре, але ні. Ми довели йому злочин. По крупинках зібрали докази. Не знаю, чи в Україні є такі випадки, що вийшов, вчинив, повернувся і далі відбуває покарання. Для мене це провадження було дуже цікаве.   

Чи не думав прокурор, що потерпіла дівчина помиляється, вказуючи на людину за гратами? Валерій Шиманський каже, сумніви відпали в розмові зі співучасником нападу. Анатолій Люльчак «здав» напарника. Далі вже докази збирав карний розшук.

— Зі сторони захисту допитали десь 7-8 свідків, — розказує про судовий розгляд справи розбійного нападу в Біличині Валерій Шиманський. — Одні дали показання на користь Буги, що він весь час знаходився в колонії і не міг вийти за територію. А деякі сказали: міг залишити місце позбавлення волі, бо паркан невисокий, прапорщик, який залишається на ніч, не може ходити кожні півгодини дивитися за ними, і якщо зацікавлений хтось із працівників, то засуджений може вільно вийти і повернутися зранку…

Йдеться про дільницю соціальної реабілітації Вінницької установи виконання покарань №86. Валерій Буга мав бути в самій колонії, але невідомо чому його перевели на виробничий об’єкт устнови в Тиврові.

— Він не мав права на дільниці знаходитися, бо засуджений за тяжкий злочин, – каже прокурор. — З ним раніше відбував покарання його товариш Анатолій Люльчак до травня 2016-го. Після звільнення він продовжував працювати в центрі соціальної реабілітації колонії, як вільнонайманий, разом із Бугою. І в кінці робочого дня, ввечері 24 листопада, ці двоє вирішили вчинити розбій...

«Не треба мені їхні гроші»

— Люльчак приїхав на автомобілі, і Буга самовільно залишив дільницю, — продовжує розповідь Валерій Шиманський. - Взяли ніж, скотч, рукавиці, шапки з прорізями і поїхали в Барський район. Біля села Біличин залишили авто і пішли до знайомої Буги Марини Нагірняк. Знали, що її майбутній чоловік на заробітках, й вона буде сама вдома. Обійшовши будинок кілька разів. Впевнилися, що дівчина сама. Горів телевізор. Взяли цеглину вибили вікно разом з рамою і почали одразу зв’язувати потерпілу. Дівчина зняла з себе золоті сережки і віддала 270 гривень. Вона не промах, бойова. Змогла зірвати Люльчаку шапку з голови і тікала в іншу кімнату, де лежав молоток. Тим молотком вона вдарила по голові Люльчака.

За спробу відбитися травмований бандит розбив Марині носа об своє коліно. Дівчину кинули на ліжко і знову зв’язали. Тепер рушниками. 

— У мене такі хороші рушники були, «хебешні». Тими рушниками вони мені ноги і руки так затиснули, що рани були, — розповідає дівчина. — Я потім, коли вони втекли, до сусідки пішла по допомогу. Вона розв’язала руки і розтирала, щоб кров поступала. Холодні були, посиніли, набрякли. 

Схованих грошей грабіжники не знайшли. Натомість забрали золоті персні, нові замшеві туфлі майбутнього чоловіка Марини, її мобільний телефон з аксесуарами, мікрохвильовку та ключі від машини, поміченої в дворі.  

— Ще вони вино брали домашнє, шоколадки, — додає дівчина. — Тільки мікрохвильовка залишилася в машині (бандити зламали на поганій дорозі авто потерпілої і кинули його серед поля, — авт.). Потім рахували, скільки всі речі коштують, то вийшло більше 10 тисяч. Але я не подавала цивільний позов про відшкодування. Не хотіла, щоб в селі родичі Буги говорили, що посадила його і ще й грошей хочу. Не треба мені їхні гроші.   

«Я була в шоці, але боролась»

Ще Марина розказала, що бандити їй погрожували зґвалтуванням під відеозапис і грозилися зарізати, аби тихо лежала, бо вона намагалася вирватися. Потім експертиза нарахувала десятки слідів від побоїв на її тілі в різних місцях. 

— Я надіялася, що зможу втекти. Вдарила одного. Думала, врятуюся. В такому шоці була, але боролася, — каже Марина Нагірняк.

Той удар молотком, що змогла нанести жертва нападу, дав змогу довести злочин спершу Люльчаку. Залишки його крові дослідили на ДНК і так встановили причетність до нападу. Потім слідство працювало з одним підозрюваним, щоб знайти докази на другого, названого дівчиною. 

— Мені з колонії приносили пояснення, що Буга постійно був на місці, — говорить Валерій Шиманський. — Його вже оперативно з дільниці забрали сюди, в тюрму. Тільки після експертиз, які довели причетність Люльчака, він пішов на співпрацю зі слідством і «здав» співучасника Бугу. Окрім того карний розшук знайшов родичів і сусідів Буги, які підтвердили: відбуваючи покарання, періодично бував у вдома, випивав з друзями.

Ще серед доказів в матеріалах справи є фрагмент «прослушки». Людина з залізним алібі «прокололася» в розмові з другом про подільника, й це теж стало доказом в суді.

— Буга постійно міняв адвокатів, бо вони, через наявність усіх цих доказів, просили його визнати вину. А він до кінця сказав, що не визнає вини, — говорить прокурор Шиманський. – І суд виніс об’єктивне рішення, врахувавши зібрані слідством докази, та призначив таку ж міру покарання, як просила прокуратура області.

Анатолій Люльчак отримав 9 років, бо пішов на співпрацю зі слідством, зізнався і розкаявся. А Валерію Бузі присудили максимум — 12 років тюрми. Цей термін засудженому доплюсували до строку, який він не відбув за попередній злочин. А чи буде хто розбиратися з порушеннями в колонії, які призвели до злочину?

— Стоїть питання притягнення до відповідальності працівників установи виконання покарань, — говорить прокурор Шиманський. — Зараз, тільки ухвала суду надійде правоохоронним органам, внесуть відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно працівників колонії. Буде реагування обов’язково.

Читайте також:

Вінничанка, якій «зняли порчу» за 5 мільйонів гривень, розповіла, як все було

«А це що у вас там?» З’явилося відео перестрілки пасажира «Ауді» з поліцейськими

Шість людей вбили, ще двоє змогли вижити. Зібрали дані про усі вбивства цього року

«Копи» масово відсуджують в держави гроші, бо їм не платили за нічні чергування

Таємна кімната в поліції. Як зберігають речдоки і коли повертають власникам (ІНФОГРАФІКА)
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.