Тут творилась історія: сторінки минулого Гонтівки

• Гонтівка на Вінниччині — мальовниче село з глибоким історичним корінням, відоме як місце страти героя Коліївщини Івана Гонти. 
• Колишні Серби зберігають пам’ять про козацьку боротьбу, економічні і культурні зрушення XIX століття та видатних уродженців — освітянку Олімпіаду Пащенко, актрису Галину Демчук і вченого Петра Боднара.

Серед мальовничих пагорбів Подільської височини, поблизу річки Лозова, розташувалася Гонтівка — село з глибоким історичним корінням. Колись воно носило назву Серби, ймовірно, на згадку про переселенців із Балкан, які у XIV–XV століттях знайшли тут нову домівку. 

У 1948 році село перейменували на Гонтівку — на честь полковника Івана Гонти, який загинув у цих краях, залишивши по собі пам’ять як про героя боротьби за волю. Гонтівка зберігає свою історичну спадщину та духовну глибину, мов книга, що відкривається з новою мудрістю на кожній сторінці.

Герой Коліївщини, якого не зламали катування

Іван Гонта (бл. 1721 – 1768) — старший сотник козацького надвірного війська уманського воєводи Потоцького. У червні 1768 року, під час повстання Коліївщина, Гонта перейшов на бік гайдамаків, ставши сподвижником Максима Залізняка. Вони разом захопили Умань, після чого Гонта був схоплений російськими військами і виданий полякам. Після жорстоких тортур його стратили в селі Серби (нині — Гонтівка). Народ запам’ятав його як героя боротьби за волю, а про його страту ходять легенди, записані істориками й краєзнавцями.

Кажуть, Івана Гонту, полоненого та зрадженого, привезли сюди в залізній клітці. Його катували на очах у селян — відрубували руки, ноги, виривали язик. Але Гонта не зламався. Його голову прибили до воріт Могилева, а тіло рознесли по селах — як засторогу. Народ зібрав рештки. Могилу сховали, хрест поставили. У 60-х роках хтось — нащадок чи просто вдячна душа — знову увічнив пам’ять кам’яним хрестом. А нині в селі встановлено два пам’ятники: погруддя Івана Гонти — біля школи, та монумент на пагорбі за селом — у пам’ять про місце його страти.

У другій половині ХІХ століття в історії села чітко відображені економічні зміни. В селі, крім поміщика Волошиновського, з’явилося ще кілька землевласників — Третяк, Ракуза та інші. Для оплати викупних платежів за землю в Сербах було відкрито Земський банк. Тут діяла церковноприходська школа. Було побудовано п’ятикупольний Свято-Дмитріївський собор.

Йоахим Волошиновський — поляк за походженням, зі збіднілої шляхетської родини гербу Баранек (Baranek). Після смерті батька успадкував у Сербах (так тоді звалася Гонтівка) маєток, який на 1911 рік становив лише 18 десятин. У селі він також видавав газету «Світова зірниця». Згодом став організатором масового кооперативного руху на Поділлі, українофілом, літературним редактором, діячем налагодження українсько-польських стосунків. В деяких джерелах наводяться роки його життя: 1870—1945.

Гонтівка, що дала Україні світлі імена

Олімпіада Пащенко (1879–1972) — уродженка Гонтівки, визначна освітянка та громадська діячка. Входила до першого складу Української Центральної Ради, організовувала українські школи, просвітницькі товариства, виступала за національне відродження. У травні 1919 року, під час першого приходу більшовиків, її заарештували за образу комісара й винесли смертний вирок. Завдяки клопотанням університетської ради, професури, міської думи та педагогів її звільнили з-під арешту. До кінця життя залишалась вірною ідеалам освіти та України.

Галина Демчук — актриса, обличчя українського кіно 70-х. Мати Михайлика з «Гуси-лебеді летять» — та, що з любов’ю і сльозами на очах. Вона народилася тут, у Гонтівці, а нині живе у Торонто й читає українські вірші на місцевому радіо.

Петро Боднар (1935-2017) — вчений, що вперше в Україні застосував ентеросорбцію та лазерну терапію в лікуванні діабету. Академік, професор, лікар душі та тіла. І теж — з Гонтівки.

Тут, у Гонтівці, зранку чутно, як прокидається річка. Тут розповідають історії мов пошепки — старі стіни, дороги, тополі. Тут варто зупинитись. І подивитися в небо. Бо саме тут, серед пагорбів і пам’яті, починається розуміння себе.

Читайте також:

У вінницькому шпиталі з’явиться Алея Слави на честь загиблих медиків

«Якщо загину, поховайте разом з хлопцями на Алеї Слави»: які ще дві заповіді залишив доброволець

Вечеря з димком: у панельці на Коріатовичів ледь не сталася пожежа

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.