Жителька нашого міста, яка навчається в одному з польських вузів розповіла про студентське життя. Про кімнати, у яких торгують саморобними цигарки, молодь, що п’є через самотність та українців, які соромляться своєї національності.
Минулого року я обирала між українським та польським вузом. Зупинилась на польському. Вибір був рівноцінний, але захотілось повчитись у Євросоюзі. Багато хто з моїх однолітків обрав би закордонну освіту. Вважається, що закордонні дипломи цінніші за вітчизняні і роботу знайти буде простіше. До того ж є варіант залишитись жити у Польщі. Для себе я вирішила, що повернусь в Україну.
Навчаюсь у невеличкому польському містечку. Студенти тут вчаться так само, як і в Україні - від сесії до сесії. Це теж напевне пережитки радянської системи навчання. За рік я жодного разу не бачила, щоб викладачі брали хабарі. Викладачі тут більш забезпечені ніж наші і їм вигідніше направити студента на перездачу.
Здача екзаменів безкоштовна, а от за кожну перездачу потрібно платити. Студенти платять в бюджет університету, з цього викладачам нараховується зарплата. Якщо за кілька разів ти все ж не здаєш, цей курс залишається тобі на наступний рік.
Лише одного разу була свідком несправедливого оцінювання: письмові роботи не читаючи розділили на кілька стопок і виставили оцінки просто так, щоб була потрібна кількість двійок та п’ятірок. Я отримала двійку, а моїй сусідці, яка все у мене списала, поставили п’ятірку. Було дуже образливо платити за перездачу того, що я вивчила.
Тут дуже класна архітектура, дороги і громадський транспорт. Не порівняти з нашими маршрутками «Еталон» і тролейбусами. Коли я сюди приїхала, мені запам’ятався перон залізничного вокзалу. Він був високий. З потягу не потрібно було стрибати, ми просто вийшли до вокзалу.
Я живу в гуртожитку, в кімнаті з трьома дівчатами. Ми усі з різних країн, але розуміємо російську. На поверх нижче живуть араби. Араби з іспанцями схожі за темпераментом, галасливі. Вони швидко знаходять спільну мову і селяться поряд. Перегородки в гуртожитку тонкі, слухаємо їх пісні під гітару. Їжу готуємо на спільних кухнях.
Один з корпусів університету знаходиться за містом. Автобуси їздять так плавно, що можна заснути. Але проїзд коштує дорогувато.
Студентам завжди потрібні гроші. Багато хто влаштовується на якісь роботи. Можна підробляти продавцем-консультантом, або касиром. На щось добре оплачуване шансів потрапити мало.
У поляків продукти коштують так само як і у нас, але алкоголь і тютюн дорожчий. Якщо привезти з дому - можна вигідно продати тим, хто навчається разом з тобою. Одна людина через кордон може провести лише дві пачки запечатаних цигарок і одну відкриту.
Польська митниця особливо сувора. Інколи у вагонах навіть знімають обшивку. Але українці все одно додумуються перевезти контрабанду. Дуже часто везуть цілими блоками. Лайфхак: якщо не хочете, щоб вашу сумку постійно перевіряли - не купуйте чорну.
У нас в гуртожитку є кімната, в якій хлопці роблять цигарки. Купили машинку, яка загортає цигарки. З дому привозять тютюн, так і зароблять.
Для мене найважче було звикнути до того, що немає друзів і нікому до мене немає діла. У дома скрізь чути рідну мову. У невеличкому містечку особливо немає де гуляти. Хіба можна нарізати круги навколо центральної площі. Теж саме відчуваю не лише я.
Через самотність та відірваність від батьків багато хто починає пити. Тут є, наприклад, не дуже якісне але дешеве пиво. Мій одногрупник якось більше тижня був у запої. Ранній алкоголізм. Сама я не вживаю, тому дивитись на це було дивно.
Якось на потоці викладач, коли знайомився з нами, запитав, хто якої національності. Коли дійшла черга до українців, руку підняли десь половина всіх хто з України. Так я вперше побачила, як молодь соромилась називати свою національність.
Поляки до українців ставляться по різному, але у більшості негативно. Багато наших їздить до них на низькооплачувану, важку роботу. Коли їдеш з нашими заробітчанами потягом, вони майже завжди п’ють.
На перонах жінки проводжають своїх чоловіків, плачуть. А чоловіки вже в поїзді починають пити. А ще дуже часто крутять романи на стороні. Одного разу в потязі була свідком такої ситуації: чоловіку подзвонила дружина, а він їхав зі своєю коханкою. Судячи з розмови вони познайомились саме не заробітках. Коханка відправила чоловіка в інший кінець вагону, бо не хотіла знову чути розмови з «цією».
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер
Galina Kozyuk
Таня Олексина
Ната Стельмашова
Сергій Закревський