Борщі вінницьких кулінарів впізнають на передовій

Об’єднання наразі налічує близько 50 кулінарок, які працюють виключно на волонтерських засадах. Кошти на продукти збирають під час проведення масових заходів – частують учасників та глядачів «у полі» за символічну суму. Зароблене витрачають на закупівлю інгредієнтів для страв.

– Ми є частиною «Об’єднання волонтерів Вінниччини». Склад команди не є постійним – хтось покидає нас через навантаження і матеріальні проблеми, хтось долучається. Часто приходять вчитися нашому, так би мовити, ремеслу. Хлопці з кулінарного ліцею допомагають шукати продукти, роблять пиріжки і приносять нам партіями по 1000 штук. Сотня не допомагає військкоматам та не відправляє їжу на полігони – там є свої можливості і своя кухня. Тому наша мета – забезпечення харчуванням саме хлопців з передової. В Широкіному у нас є підопічні – морська піхота. Якщо чесно, я б організовувала туди екскурсійні тури, щоб люди бачили, в яких умовах знаходяться наші захисники. На різних блок-постах все по-різному – десь більш-менш комфортно, десь жахливо, що й словами не передати. Але на війні немає поняття «свої-чужі». Тому я не розумію, коли волонтери передають борщі конкретно бійцям зі свого регіону. Вони ж все одно діляться між собою. Тому у нас немає такої практики – передавати борщі адресно вінничанам, – розповідає організатор групи Тетяна Власюк.

Основний принцип Вінницької кулінарної сотні – висока якість страв, смак та прозора система звітності за отримання-відправку харчів. Секрет сухого борщу з Вінниці – більше капусти, більше буряку, а також унікальний набір та компонування приправ. Наприклад, лавровий лист закуповують не у магазинах чи супермаркетах, а замовляють у фірми-постачальника за собівартістю. Кажуть, у них він більш духмяний і не кришиться. Звідти ж кулінари отримують і спеції.

Але дівчата радують бійців не лиши сухими борщами та супами. Кажуть, чудово заходить сало зі спеціями, пиріжки, деруни, налисники, млинці, рогалики. Бійці вже навчилися розрізняти страви з різних міст, тому часто Тані телефонують і замовляють саме страви вінницької кухні.

– Буває, чесно, хочеться покинути цю справу, бо жодних нервів не вистачає. Ми робимо запити на продукти в органи влади, але все зводиться до обіцянок «колись там щось виділити». А мені хлопці дзвонять з війни і кажуть: «Таня, помоги, нам нечемо кушать», а я їм: «Хлопці, вибачте, але мені нема чого вам дати». Останнім часом говорю так все частіше, – каже Власюк.

Допомогу на фронт передають не лише через логістів, а ще й возять їжу разом з ними. Напередодні Дня знань вінницькі кулінарки разом з представниками Вінницького батальйону волонтерів їздили в селище Сартана Донецької області дарувати діткам шкільне приладдя. Кажуть, малеча була рада подарункам, але поводилася з волонтерами дуже насторожено. Таня пояснює, що дітвора не одразу розуміє, хто хороший, а хто поганий, тому обережно ставиться навіть до благодійників. Проблема ще й в тому, що через недобросовісних псевдоволонтерів люди розучилися їм довіряти – думають, що ті заробляють на АТО. Але кулінарна сотня постійно публікує у мережі Facebook звіти про результати своєї діяльності, щоб ні в кого не виникало сумнівів, що борщі приготовані і доставлені на передову.

– Сама ідея сухих борщів належить Дніпропетровській кулінарній сотні. Але єдиного стандарту рецептури по Україні немає. Зараз ми відправляємо близько 70 порцій на тиждень, а запит у десять разів більший. Як бути взимку, я не уявляю. Минулого сезону відправляли одною партією 300, 400, а то й 500 борщів за раз, а от зараз катастрофічно не вистачає овочів – наші запаси вичерпалися, – говорить Тетяна.

Взагалі, харчі відправляють два-три рази на місяць, але це ще не «гарячий сезон». Бувало, відправляли через логістів і по п’ять разів на день. За сприяння Міністерства оборони кулінарам колись презентували цілий мішок картоплі. Тетяна поцікавилась, на скільки часу це виділено і чому не відреагували на прохання про інші овочі. Їй відповіли: «Тут картоплі на тижні два. Якщо не подобається, то й це можемо забрати».

Тож Вінницька кулінарна сотня просить про допомогу. Потрібен буряк, морква, цибуля, капуста, часник і картопля. Щодо надання овочевої допомоги та з приводу інших питань діяльності сотні можна звернутися за посиланням https://www.facebook.com/groups/361239927391027/ або за телефоном  (098) 957 94 70 Таня Власюк, головний організатор.