В Україні відзначили чергову річницю бою під Крутами. В польській історії є відповідник цій події – битва під Задвір’ям (яку називають «Польськими Фермопілами», так само, як Крути – «Українськими»).
Битва відбулася під час польсько-радянської (польсько-більшовицької) війни 1920 року. Задвір’я – це невеличке село і залізнична станція під Львовом. Влітку 1920 року польські війська та частини Української Народної Республіки відступали на захід, а Південно-Західний Фронт більшовиків вів наступ і планував швидко взяти Львів та перекинути вивільнені людські і технічні ресурси під Варшаву. 29-30 липня польська армія потерпіла поразку під Берестечком, 2-3 серпня – під Бродами. 17 серпня дивізії Семена Будьонного форсували Буг і готувалися атакувати Львів.
Під селом Задвір’я (33 км. від Львова) зустрілися частини більшовицької армії Будьонного із загоном, який був укомплектований львівськими студентами та молоддю і перебував під командуванням добровольця, нотаріуса за фахом, Болеслава Зайончковського. Одинадцять годин тривав нерівний бій. Із 330 захисників Львова 318 загинули від рук будьонівців 6-ї кавалерійської дивізії. Червоноармійці добивали ранених і вбивали полонених.
Ці два дні 17-18 серпня дали можливість скувати значні більшовицькі сили, коли йшли вирішальні бої під Варшавою, а також підвести до Львова резервні сили польської армії і розпочати контрнаступ.
Якщо припустити, що хлопці, які полягли під Крутами, молоді люди, що загинули під Задвір’ям, та триста спартанців, що зустріли смерть під Фермопілами, змогли зустрітися, десь, де перебувають хоробрі воїни після смерті, їм, точно, було про що поговорити.
Автор: Олександр Неприцький
