«Надягли кайданки і повезли у в’язницю»: як волонтерка натрапила у Польщі на шахраїв

• Волонтерка поїхала у Польщу за авто для військових, а опинилася у в’язниці.
• Хто і як підставив жінку?
• Читайте, щоб не опинитися у такій ситуації, застерігає вона.

Волонтерка Тетяна Власова таки доправила авто для наших захисників. Однак це їй далося непросто. До того ж  у Польщі, де купувала машину, проти неї відкрили кримінальну справу. Саме з цих фактів пані Тетяна розпочала свій допис у Фейсбуці. Вона застерігає інших волонтерів, щоб не потрапили у шахрайську схему, як це сталося з нею. Каже, можна бути ні в чому не винним, але при цьому тебе запруть у в’язницю.

Протягом доби утримували у польській в’язниці

— Машину я таки привезла, — написала Тетяна Власова. — Вона вже в Україні. Вона справді дуже хороша. Люксова комплектація, гарний стан, нові колеса. Саме така, яка потрібна нашим хлопцям.

Але я досі не знаю, як написати про те, якою ціною вона доїхала.

Бо майже добу я провела в польській в’язниці. В ізоляторі. В кайданках. У страху. Без телефону. Без рідних. Без зв’язку. Без розуміння, що буде далі.

І найогидніше те, що щодо мене відкрили кримінальну справу.

Людини, яка купила машину.

Людини, яка везла її для ЗСУ.

Людини, яка сама стала жертвою шахрайства.

Людини, яка одразу була готова співпрацювати, показувати документи, переписки, контакти продавця, фото і всі докази.

Все починалося добре, ніщо не віщувало, що опинюся у польській в`язниці.

Продавець говорив: «Приїжджайте, машина чекає»

— Я їхала за іншою машиною, — продовжує волонтерка.  — Про це була попередня домовленість. Продавець три дні казав: «Їдьте, все добре, машина вас чекає».

Я проїхала півтори доби дороги. Поспала приблизно п’ять годин. Потім ще дві години чекала продавця. В останній момент людина просто зникла.

Заблокувала мене. Не брала слухавку. Згодом з десятого номера таки відповіла і сказала, що передумала продавати.

Я сиділа і просто не могла повірити. Ну як так?

Як можна знати, що людина їде з України і що це машина для військових, спершу говорити приїжджайте, а потім…

У той момент я була в якомусь повному шоці. Не злість, а просто порожнеча.

Позаду дорога. Майже немає сну. Попереду невідомість. Гроші, час, нерви, надія. І все ніби в один момент обривається.

І тоді мої діти почали шукати іншу машину з чіткими параметрами від військових: марка, двигун. Знайшли в тому ж самому Плонську.

Машина виявилася навіть кращою, ніж я очікувала. Але в мене вже не вистачало грошей.

І тут, як мені тоді здалося, сталося маленьке людське диво.

Продавець «скинув» ціну на майже 1000 злотих. У нього своя площадка. Він сам поїхав зробити техогляд, страховку, допоміг усе оформити. Повівся не просто як продавець, а як людина.

Я тоді подумала: «Боже, дякую. Значить, не все дарма. Значить, є нормальні люди. Значить, ця машина все ж буде в Україні».

Моїй радості не було меж.

Після дороги, обману, очікування, нервів і відчаю я дивилася на цю машину і думала: все, я змогла. Вона доїде до хлопців. Вона буде служити. Усе було не дарма.

Їхала на кордон з думкою, що найважче позаду

— Думала, що найважче позаду, але помилилася, — читаємо далі у дописі волонтерки. — Але я дуже помилялася. На польському кордоні виникло питання щодо номерних знаків. Як з’ясувалося, номери на машині підробні.

При цьому мені одразу сказали, що з самою машиною все добре. Вона не крадена. Вона не в розшуку. З VIN-номером усе нормально.

Тобто машина чиста. Але номери проблемні.

І знаєте, що мене добило ще більше? Мені сказали, що я не перша така. Не перша. Тобто це вже комусь відомо. Я стояла на кордоні й взагалі не розуміла, що відбувається.

В який момент могли поміняти номерні знаки? Коли машина їздила на СТО? Коли робили техогляд? Коли оформлювали страховку? Чи що це взагалі було?

Бо я купила машину у продавця з майданчика, з документами, техоглядом, страховкою.

Я не спеціаліст з польських номерів. Я не могла уявити, що в цій історії може бути така підстава. Тому одразу зателефонувала продавцю.

«Не знаю, де ви взяли ті номери»

— Телефонувала з кордону, поруч стояв прикордонник і чув нашу розмову, —розповідає волонтерка. — Запитала, що це таке? Продавець почав казати, що не знає, де я взяла ці номери.

Уявіть мій стан у цей момент. Людина продала мені машину. Людина оформлювала документи, відправляла мене з цією машиною на кордон, а коли з’явилася проблема, вона раптом «не знає», звідки взялися ці номери.

Просто не могла повірити в те, що чую.

Потім мої діти таки додзвонилися до нього. Вони сказали, що в нас є всі фото, переписки, адреси і я буду подавати заяву в поліцію щодо шахрайства.

Після цього продавець раптом сказав: повертайтеся за правильними номерами.

Тобто правильні номери існували?

Це був момент, коли в мене всередині все обірвалося.

Бо я зрозуміла, що могла стати крайньою в чужій схемі.

Я одразу пояснювала, що не мала жодного злого умислу. Що купила авто таким. Що готова показати все: документи, контакти продавця, переписки, фото, пояснення, будь-які докази.

Але замість того, щоб мене нормально вислухати, зі мною почали поводитися так, ніби я вже винна.

Лікаря викликали з третього разу і повезли в лікарню

Мене закували в кайданки. Перевозили у відгородженому відсіку поліцейського авто. Помістили в місцевий СІЗО. Залишили без зв’язку з рідними, без  контакту з консульством. У критичні моменти не було перекладача.

Мої пояснення і докази не прийняли тоді, коли це було найважливіше.

Коли мені стало погано, я просила лікаря. Але його викликали з третього разу , бо черговий казав що не розуміє що таке доктор.

Тиск піднявся до 180/100, пульс 150. Це зафіксувала бригада «швидкої».

Мене забрали в лікарню.

І навіть у лікарні я залишалася під контролем та в кайданках.

Я досі не можу спокійно згадувати цей стан: у чужій країні, без телефону, без рідних, без адвоката, без перекладача тоді, коли він найбільше потрібен.

Без можливості нормально пояснити, що ти не злочинниця.

Без можливості просто сказати: послухайте, я везу машину для військових на війну з росією.  

Знаю п’ятеро людей, які опинилися у схожій ситуації

А потім, уже після повернення, почали відкриватися ще страшніші речі.

Той чоловік, якого я спочатку сприйняла як добродія, який скинув ціну, допоміг з техоглядом і страховкою, як я зараз вважаю, виявився частиною дуже мутної історії.

Бо саме на цій машині виявилися проблемні номери.

Навіщо це було зроблено?

Чому людина з власною площадкою продає автомобіль так, що потім українська волонтерка опиняється в кайданках?

Чому мені на кордоні кажуть, що машина не крадена, не в розшуку, що я не перша така, але на питання, чому так відбувається, відповіді немає?

Мені вже пізніше пояснили, що є різні схеми, пов’язані з авто, документами, номерами, дотаціями на нові машини. Що з цим щось дуже сильно мутять.

Я не хочу зараз робити остаточні юридичні висновки. Для цього є правоохоронні органи, адвокати і перевірка.

Після повернення я написала у волонтерські спільноти.

І знаєте, що найстрашніше? Ще п’ятеро людей з моєї групи повідомили, що потрапляли в дуже схожі ситуації.

Це вже не випадковість. Це проблема, про яку треба говорити вголос.

Бо сьогодні це я, а завтра на когось іншого надягнуть кайданки. Якщо існують схеми, через які українські волонтери потрапляють у такі ситуації, це має бути розслідуванно.

Не кажу, що документи не треба перевіряти. Треба. Але перевірка не має перетворюватися на приниження жінки, яка не чинить опору, а на неї надягають кайданки. Перевірка не дає права забирати в людини гідність.

Перевірка не має означати кайданки для жінки, яка не чинить опору.

Я трималася, бо знала, для чого це роблю.

Машину я привезла. Вона поїде туди, де потрібна.

Хочу зібрати схожі історії

Тетяна Власова каже, що пише все це не для того, щоб викликати жалість до своєї персони. У неї інша мета: зібрати усі схожі історії, щоб їх перевірили ті, хто має це робити. Щоб українські волонтери не залишалися сам на сам із чужими схемами, байдужістю і системою, яка спочатку заковує в кайданки, а вже потім слухає.

Бо мовчання тільки допомагає тим, хто на цьому наживається. Чому продавець спочатку «не знав», звідки взялися ці номери, а потім раптом сказав їхати за правильними номерними знаками?

Чому людина, яка продала мені машину з проблемними номерами, не стала одразу головним питанням цієї історії?

І чому кримінальна справа тепер відкрита щодо мене, якщо я сама жертва шахрайства?

Шахрайські схеми не повинні ламати тих, хто намагається допомагати. А гуманітарна допомога для ЗСУ не повинна закінчуватися кайданками.

Тетяна Власова просить написати їй українським волонтерам, які так само натрапляли на шахраїв при купівлі авто для наших військових. Каже, цю історію не залишить без відповіді.

 

Вас може зацікавити:

Під Калинівкою було 200 ракет «Скад»: як різали зброю, що могла нині стримати ворога

«Казали, відходь, а він попросив гранати, патрони й залишився». Хвилюючі історії «рейнджерів» на Курщині

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.