Дівчата в гості до дівчат: «шираз» та «ще раз», спогади та мрії

17 вересня в Вінниці відвідала третю авторську школа Олени Павлової, спрямовану на жіночу політику та розвиток. Про жіночу мудрість і успішність, про те, що ми живемо не заради дітей, а разом з ними, про силу в єдності та той ресурс, який може принести жінка країні, рідному місту і своїй сім'ї. Олені вдалось за одним столом, в стилі стародавніх українських традицій, зібрати абсолютно різних за темпераментом жінок. Аби в час постійних турбот знову віднайти себе, в теплій атмосфері провести вечір та зрозуміти, що ми живемо в соціумі, який чекає нашого впливу та змін. 

Перебираючи в руках китиці шалика, Олена розпочала вечір повір’ям: 
« Я взяла сегодня платок как один их символов женского решения конфликта. На Кавказе бросив платок между враждующими, женщина могла остановить кровопролитие.    Через этот платок переступить нельзя. Но платок еще и символ того, как часто мы переступаем через себя сами.   Моя бабушка, день рождения которой как раз сегодня, всегда говорила: "Терпи, бо ти жінка!". 
Как долго я с этим не соглашалась! Но потом,  какой-то момент я  себя переломала, а через пару лет поняла, что долго наступать себе на горло не получится. Так ты себя теряешь.  Когда ты учишься быть свободной, ты можешь достигать невероятных вещей, когда тебе не надо наступать на себя, когда ты можешь договариваться.» 

На зустрічі лунали спогади, ділились мріями, говорили про плани на майбутнє, і абсолютно незнайомі до сьогодні люди ставали ближчими, і довго-довго не розходились.
Говорили про жіночу політику, про той спосіб, коли любов важливіше за силу, та як  виграти, щоб ніхто не програв.  

В той вечір ми багато розмовляли про вино сорту «шираз» та дегустували його в різних іпостасях. То ще одна улюблена річ Олени Павлової. Рожеве з Аргентини, червоне з Франції, темно-рубінове з Австралії…
Виноград надто подібний на жінку: тому що чим сухіше земля, тим міцніше лоза та краще врожай.    Тому що кількість сонця і кількість вологи надають абсолютно різний смак однаковим  наче сортам. Тому що з віком лоза, як і жінка набуває властивого лише їй смаку та аромату. Ми всі жінки, але ми всі абсолютно різні. 

« - Тому вино, як і жінок, не можна зрівнювати, яка краща, а яка гірша.  – переконувала нас Олена, -Ви скуштуєте сьогодні , і вам сподобається все. Але для кожного виду вина існує свій гарнір, свій час доби і свій настрій.»

Певно тому на вечерю ми куштували легкий соковитий салат з домашньою рікотою, банош з хрумкими кусочками кукурудзи і курячу печінку в соусі фламбе, обгорнену в соусі з журавлиним соусом. Комплімент від шефа - трикутники з легким паштетом та ягодами журавлини. На десерт подавали м’ятний чай та повітряні еклери із заварним кремом.

Усі страви розробив на замовлення та за згадками і смаками власниці ресторану Churchill-inn, пані Єви, кухар зі Льовова -  Руслан Сорочинський, володар понад  50 кулінарних дипломів, зараз Руслан номінується на Мішленівську зірку.

Це вечір був перший з чотирьох ознайомчих зустрічей-вечорів, на які автор та засновниця школи жіночої політики та розвитку Олена Павлова  запрошує тих вінничанок, які хочуть жити у місті, вибудуваному та створеному за своїми мріями.

Місце та інтерпретація страв: ресторан Churchill-inn.